11-кп/775/51/2014(м)

221/5659/13-к

Категорія: ст. 317 ч. 1 КК України

Головуючий 1ої інстанції: Овчиннікова О.С.

Доповідач: Бєдєлєв С.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Колегія суддів судової палати у кримінальних

справах апеляційного суду Донецької області

у складі: головуючого судді Бєдєлєва С.І.

суддів Меленчука В.С., Преснякової А.А.

при секретарі Уханській О.А.

прокурора Дойнова М.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу прокурора прокуратури Волноваського району Грибова С.В. на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 18 листопада 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 18 листопада 2013 року обвинувачений

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Володимирівка Волноваського району Донецької області, громадянин України, в силу ст. 89 КК України не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

засуджений за ст. 317 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на два роки, з покладенням на нього відповідно зі ст.. 76 КК України обов'язків: повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально - виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 978,88 грн.

Вказаним вироком ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 13 жовтня 2013 року приблизно о 15:00 годині, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, належній його батькам, надав ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приміщення з метою забезпечення можливості виготовлення та вживання наркотичних засобів, після чого ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вжили шляхом внутрішньовенної ін'єкції виготовлений ними тут же особливо небезпечний наркотичний засіб - дезоморфін.

В своїй апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1, просить вирок скасувати та постановити новий, яким призначити останньому за ст. 317 ч. 1 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі без застосування положень ст.75 України, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.

Прокурор звертає увагу на те, що ОСОБА_1, незважаючи на молодий та працездатний вік, не працює, вчинив злочин середньої тяжкості у сфері обігу наркотичних засобів, що становить підвищену суспільну небезпеку, тому вважає призначене покарання не сприятиме попередженню вчинення аналогічних злочинів іншими особами.

Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення і останнє слово обвинуваченого, який вважає вирок суду законним, справедливим і просить залишити його без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 в організації та утриманні місця для незаконного виготовлення та вживання наркотичних засобів, а також надання приміщення з цією метою не оскаржуються учасниками судового провадження. Не оскаржується в апеляційному порядку і кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 317 КК України.

Що стосується призначеного судом ОСОБА_1 міри кримінального покарання, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання с урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, яке має бути необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

На це звертає увагу і Пленум Верховного Суду України, який у п. 1 постанови № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінально покарання», де зазначено, що при призначення покарання суди у кожному конкретному випадку зобов'язанні враховувати ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини справи, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Як вбачається з вироку суду, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, обставини, що пом'якшують покарання.

Так, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд врахував, що ОСОБА_1 офіційно не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря - психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря - нарколога з діагнозом - синдром залежності від опіатів, стан відміни неускладнений, в силу ст. 89 КК України не судимий, а також, що обвинувачений вину свою визнав у повному обсязі, щиро покаявся, має на утриманні малолітню доньку, що суд врахував, як обставини, що пом'якшують покарання.

При цьому, суд не встановив і не зазначив у вироку обставини, які обтяжували б покарання.

Врахувавши всі ці обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку про призначення необхідного та достатнього для обвинуваченого ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, вважаючи його правильним та таким, що відповідає вимогам закону.

Погоджуючись з висновком суду, обставинами, які він поклав в обґрунтування цього висновку, колегія суддів вважає за необхідне також врахувати, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 в ході досудового розслідування та судового розгляду свідчить про відсутність з його боку намагань уникнути кримінальної відповідальності та покарання, від його дій тяжких наслідків не настало.

Зазначенна прокурором в апеляційній скарзі обставина про відсутність у обвинуваченого місця роботи, як така, що впливає на призначення покарання, не може бути прийнята до уваги, оскільки при тій економічній і фінансовій обстановці, яка склалася у державі, не можна враховувати її як негативну обставину.

Посилання в апеляційній скарзі прокурора на вчинення злочину середньої тяжкості, за яке передбачене покарання до 5 років позбавлення волі також не береться до уваги, входячи з положень і роз'яснень ст..65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурором в апеляційній скарзі не навів достатньо переконливих підстав для скасування вироку суду. Вирок суду є законним і обґрунтованим, порушень кримінального процесуального закону або неправильне застосування кримінального закону при призначенні обвинуваченому покарання, колегією суддів не встановлено.

Виходячи з наведеного колегія суддів не знаходить законних підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Приймаючи рішення, про залишення вироку суду без зміни, колегія суддів вважає за необхідне запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту скасувати.

Керуючись ст.ст. 404,405, 407 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Волноваського району Грибова С.В. залишити без задоволення, а вирок Волноваського районного суду Донецької області від 18 листопада 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту, скасувати.

На ухвалу суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом трьох місяців після її проголошення.

СУДДІ: