Справа №436/1395/14ц
Провадження №6/436/60/14
УХВАЛА
20 травня 2014 року м. Луганськ
Кам'янобрідський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого - судді ТЕМНІКОВОЇ А.О.,
при секретарі - ЧЄГЛАКОВІЙ О.О.,
за участю представника Кам'янобрідського
ВДВС Луганський МУЮ КРАВЧЕНКО М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за поданням державного виконавця Кам'янобрідського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Кравченко М.Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,-
ВСТАНОВИВ:
До Кам'янобрідського районного суду м. Луганська надійшло подання державного виконавця Кам'янобрідського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Кравченко М.Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до моменту фактичного виконання рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська про стягнення з неї на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 27052 долари 67 центів США та 42085 гривень 21 копійки.
У судовому засіданні представник Кам'янобрідського ВДВС Луганського МУЮ Кравченко М.Ю. підтримав подання та наполягав на його задоволенні, надавши суду пояснення, аналогічні його змісту.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 2 «Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї» кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (Книга друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (глава 21 Книги другої ЦК). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК України - особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Пунктом 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Згідно ч. 5 ст. 25 та ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом встановлено, що заочним рішенням Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 07.10.2013р. було задоволено позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 27052 долари 67 центів США та 42085 гривень 21 копійки (а.с.71-73). Підставою для прийняття саме заочного рішення по справі стало повернення викликів, надісланих на адресу суду з відміткою «Укрпошта» - «за закінченням терміну зберігання», вручення судових викликів в порядку ст. 76 ЦПК України повнолітнім членам сім'ї боржниці (матері), а також опублікування у пресі оголошення про виклик ОСОБА_2 у судове засідання (а.с.69). Аналогічним чином ОСОБА_2 була вручена копія заочного рішення (а.с.77-83).
Як вбачається із наданих суду матеріалів, 19.02.2014р. державним виконавцем Кам'янобрідського ВДВС Луганського МУЮ Кравченко М.Ю. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№42126234 про примусове виконання виконавчого листа №436/1395/13, виданого 04.02.2014р. Кам'янобрідським районним судом м. Луганська про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 27052 долари 67 центів США та 42085 гривень 21 копійки.
Копії вказаної постанови, згідно тексту подання, були надіслані сторонам до відома, однак, будь-яких доказів щодо фактичного отримання боржником вказаної постанови та його обізнаності про відкриття виконавчого провадження - суду не надано (відсутні копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення або документи, які підтверджують вручення боржнику документів у будь-який інший спосіб). При цьому суд враховує, що сам факт надіслання боржниці документів виконавчого провадження, без відповідного документального підтвердження їх вручення, не може бути розцінено як належне повідомлення ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження, а також про час, дату та місце вчинення виконавчих дій.
Крім того, в порушення п.11.1.1., п. 11.1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України №512/5 від 02.04.2012р., подання державного виконавця не містить підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань, а також відомостей щодо повідомлення боржника про направлення до суду подання з метою встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду.
За своєю суттю, зазначеною у ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження направлене на примусове виконання судових рішень саме у разі ухилення боржника від його добровільного виконання. Однак, у даному випадку, державний виконавець, не дотримавшись встановленої законом процедури інформування боржника про відкриття виконавчого провадження, фактично позбавив дану особу можливості добровільно виконати рішення суду, та одразу приступив до його примусового виконання. При цьому, згідно ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» початок примусового виконання рішень на законодавчому рівні пов'язаний саме із самостійним невиконання такого рішення боржником у встановлений державним виконавцем строк. Тобто, на момент вчинення виконавчою службою дій щодо примусового виконання рішення суду, факт ухилення боржника від його добровільного виконання, повинен вже відбутися, бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження, чого у даному випадку здійснено не було.
З огляду на викладене, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності суд вважає, що у задоволенні подання Кам'янобрідського ВДВС Луганського МУЮ слід відмовити за необґрунтованістю у зв'язку з тим, що у судовому засіданні не було доведено сам факт ухилення боржника від виконання вимог державного виконавця, пов'язаних із примусовим виконанням рішення суду, та взагалі обізнаності даної особи про відкриття виконавчого провадження. Приходячи до вказано висновку суд враховує, що додана до подання копія листа від 26.03.2014р. №3191 з відміткою «получила 28.03.14 ОСОБА_2.» не може бути розцінена як документ, який підтверджує належне сповіщення боржника про час, дату та місце проведення виконавчої дії, оскільки згідно наданих у судовому засіданні пояснень державного виконавця, цей лист був наданий у розпорядження виконавчої служби співробітниками банку (стягувача), та саме з їх слів було встановлено, що підпис на копії документа належить ОСОБА_2 Відомості про те, яким чином, в свою чергу, співробітники банку пересвідчились в особі боржниці перед відібранням відповідного підпису, а також дані про те, що вони були уповноваженні у встановленому законом порядку вчиняти дані виконавчі дії - подані до суду матеріали не містять. Не були надані такі відомості державним виконавцем і під час розгляду подання по суті. Крім того, суд враховує, що єдиноразова відсутність боржника за визначеною для проведення виконавчих дій адресою, без з'ясування причин даної відсутності (хвороба, відрядження, перебування в місцях позбавлення волі, тощо) не є та беззаперечним доказом ухилення боржника від самостійного добровільного виконання рішення суду, достатнім для обмеження даної особи у праві виїзду за межі України.
Керуючись ст. ст. 209-210, 377-1 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Відмовити за необґрунтованістю у задоволенні подання державного виконавця Кам'янобрідського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Кравченко М.Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку на апеляційне оскарження.
Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Кам'янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
СУДДЯ: А.О.ТЕМНІКОВА