Справа № 2-а-2463/11

2-а/256/63/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року м. Донецьк

Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:

головуючого судді - Ушенка В.Ф.

при секретарі - Малаховій А.В.

за участю

позивачки - ОСОБА_1

представник відповідача - Демідов Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради, Донецького міського центру по нарахуванню а здійсненню соціальних виплат «Про визнання дій неправомірними та стягнення допомоги по догляду за дитиною, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із адміністративною позовною заявою, в якій просила визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради та Донецького міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що були здійснені зазначеними відповідачами без урахування вимог ст..152 Конституції України, ст.1175 ЦК України ст.268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної мені допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради усунути порушення та провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положення ст..15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Зобов'язати Донецький міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити відповідно до положення ст..15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.02.2010 року по момент винесення рішення. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради призначити мені щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положення ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років,а також стягнути згідно ст..90,94 КАС України, кошти, затрачені на правову допомогу в розмірі 400,00 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачу ради було призначено виплату допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.03.2010 року по 20.01.2013 року у розмірі 130 грн. на місяць. ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку ради із заявою про перерахунок і доплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до рівня прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Відповідачем було відмовило в донарахуванні та виплаті різниці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що надається у розмірі встановленого законом про прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років.

Позивач у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити, надала пояснення аналогічні, викладеним в адміністративній позовній заяві.

Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку ради у судовому засіданні заперечував проти позовної заяви позивача, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив На підставі заяви позивачу було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 03.03.2010р. по 20.01.2013р. в розмірі 130 грн. щомісяця з додатковою доплатою з урахуванням доходів сім'ї. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога. Згідно зі статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" передбачено розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років у таких розмірах: з 1 січня - 526 грн., з 1 квітня - 538 грн., з 1 липня - 540 грн. та з 1 жовтня - 557 грн. Пунктом 23 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" було викладено в наступній редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень". Крім того, пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" викладено в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 січня 2008 року надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

При цьому, Рішеннями Конституційного Суду України положення пункту 23 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавались. На дійсний час діє Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 (із змінами та доповненнями), відповідно до якого розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає 130 гривень на місяць. Положення Закону України № 2811-ХІІ та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 не суперечать Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" Крім того, Згідно ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (Закон №2240-ІІІ) загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною- інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом. Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством. Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, (ст. 4 Закон №2240-ІІІ). При цьому застрахованою особою є найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (ст. 2 Закону №2240-ІІІ). Тобто, Закон №2240-ІІІ є спеціальною нормою яка поширюється на конкретну категорію осіб. Позивач знаходиться на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради, як непрацююча жінка (довідка від 27.11.2013р. ор 414246), тобто не є особою застрахованою в системі загальнообов'язкового соціального страхування та норми Закону №2240-ІІІ на неї не поширюються. Окрім того, позивач висловлює свою правову позицію з огляду на норми Цивільного Кодексу України. Про те застосування ст. 1175 Цивільного Кодексу України до спірних правовідносин неможливе оскільки, необхідні певні особливі умови: 1) завдання шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акту; 2) визнання такого нормативно-правового акту незаконним та його скасування. Визнання незаконним та скасування нормативно-правового акту органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування здійснюється у судовому порядку в різі, якщо такий нормативно-правовий акт суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивач не зазначає певного нормативного акту (внаслідок якого йому заподіяна матеріальна шкода) який визнаний незаконним і скасований, та не просить визнати незаконним та скасувати такий нормативно-правовий акт. Таким чином просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Представник Донецького міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за таких обставин, суд вважає доцільним розглянути справу у відсутність представника

Суд дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов є не обґрунтований та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка має доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі заяви ОСОБА_1, їй з 03.03.2010 року призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 гривень щомісяця.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12. 2007 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ( Закон №107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зокрема, статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені відповідні зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Зокрема, змінами до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статті 40-44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі й пункт 25 розділу II цього Закону щодо виключення статей 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Так, оскільки Законами України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік» та іншими Законами не встановлювався на 2011 - 2012 роки інший, ніж у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» розмір допомоги, спірні правовідносини в період, який є предметом розгляду регулювалися саме цим законом.

Крім того, Згідно ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (Закон №2240-ІІІ) загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною- інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством. Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, (ст. 4 Закон №2240-ІІІ).

При цьому застрахованою особою є найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (ст. 2 Закону №2240-ІІІ).

Таким чином, Закон №2240-ІІІ є спеціальною нормою яка поширюється на конкретну категорію осіб.

Таким чином, оскільки спір виник щодо виплати допомоги особі, яка не є застрахованою у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд дійшов висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді не поширюються норми Закону №2240-ІІІ. Таким чином вимоги щодо виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років протягом 2010 року; визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради, Донецького міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, такими, що були здійснені зазначеними відповідачами без урахування вимог ст.152 Конституції України, ст..1175 ЦК України ст.268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної відповідачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради усунути порушення та провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положення ст..15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; зобов'язання Донецького міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити відповідно до положення ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.02.2010 року по момент винесення рішення; зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради призначити відповідачу щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положення ст..15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років - є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Ст.94 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У справах, в яких поз позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на необґрунтованість позовних вимог позивача, не підлягають також задоволенню і кошти, затрачені позивачем на правову допомогу у розмірі 400 (чотириста) грн.

Позивач також посилається в обґрунтуванні заявлених адміністративних вимог на ст.ст. 1173,1174,1175 Цивільного кодексу України, однак ніякими документальними доказами не підтвердила наявність шкоди, завданої їй незаконним рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 9, 10, 11, 17, 69, 70, 71, 94, 105, 122, 158-163, 185, 186 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради, Донецького міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат «Про визнання дій неправомірними та стягнення допомоги по догляду за дитиною» про зобов'язань Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради усунути порушення та провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положення ст..15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; зобов'язання Донецького міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити відповідно до положення ст..15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.02.2010 року по момент винесення рішення; зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради призначити мені щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положення ст..15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; стягнення згідно ст..90,94 КАС України, коштів, затрачених на правову допомогу в розмірі 400,00 грн. - відмовити.

Повний текст рішення буде виготовлено 13.05.2014 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

08.05.2014