Справа    №   22Ц-2751/2006                               Головуючий в 1 інстанції Островська О.О.

Категорія 27                                                          Доповідач в 2 інстанції Коцюрба О.П.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Юр:_овської Г.В.,

суддів: Коцюрби О.П., Голуб С.А.,

при секретарі Некорі А.О. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київ­ської області від 13 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2­ча до ОСОБА_1про спростування недостовірної інформації та відшкодуван­ня моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2ча про зобов'язання вибачитись перед членами об'єднаного комітету профспілок №3 працівників Білоцерківського гарнізону та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в ме­жах доводів апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

У квітні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про спростування недостовірної інформації, поширеної ОСОБА_1 в листах до начальника КЕВ м. Біла Церква №2 ОСОБА_4

В них відповідач повідомляв про ніби-то неправомірні дії позивача з незаконного ви­ключення громадянки ОСОБА_3 з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Вказував на вчинення ОСОБА_2 психологічного впливу на ОСОБА_3

Дії з поширення таких відомостей позивач вважав неправомірними, просив суд стяг­нути з відповідача 5000 гривень моральної шкоди, яку він зазнав у зв'язку з приниженням честі, гідності та ділової репутації.

З доводами заявленого позову ОСОБА_1 не погодився, подав до суду зустрічний позов, в якому просив суд зобов'язати ОСОБА_2 вибачитись перед членами об'єд­наного комітету профспілок №3 працівників Білоцерківського гарнізону, стягнути з нього 1 гривню моральної шкоди.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 13 червня 2006 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено, у задоволенні зустрічного - відмовлено.

Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати відомості, що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2, шляхом публічного виба­чення в присутності членів об'єднаного комітету профспілок №3 працівників Білоцерківсь­кого гарнізону.

Стягнуто з позивача на користь відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рі­шення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний - задовольнити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки суду суперечать встановленим обставинам справи, не відповідають дослідженим у судових засіданнях доказам.

нам справи, не відповідають дослідженим у судових засіданнях доказам.

Вважає, що при вирішенні спору суд припустився порушень процесуального закону, помилково дійшовши до висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Не перевірив її передумови, не звернув увагу на відсутність будь-яких доказів, що свідчили про її спричинення позивачу.

Крім того, у судовому рішенні суд не навів, з яких саме обставин він виходив при визначенні розміру моральної шкоди та зобов'язанні спростувати відомості, які за своєю суттю були критикою службової особи, на яку він, як голова ОКП №3 працівників Біло­церківського гарнізону, був уповноважений для захисту житлового права ОСОБА_3

З огляду на наведене ОСОБА_1 вважає, що підстави для задоволення первісного позову були відсутні, як і відсутні підстави для відмови у задоволенні зустрічного.

Свої заперечення на наведені доводи апеляційної скарги позивач суду не подав.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 лютого 2006 року голова ОКП №3 працівників Білоцерків­ського гарнізону ОСОБА_1 надіслав начальнику КЕВ м. Біла Церква ОСОБА_4 лист, в якому повідомив останнього про те, що начальник житлової групи ОСОБА_2 приму­сив відповідача прийняти рішення про виключення ОСОБА_3 з черги осіб, що потребу­ють поліпшення житлових умов.

При цьому вводив ОСОБА_1 в оману, погрожуючи у разі невиконання його наста­нов неотриманням житловою групою контрольних списків.

Про неправомірні та некомпетентні дії ОСОБА_2 відповідач повідомив членів ОКП №3 працівників Білоцерківського гарнізону на розширеному засіданні, що відбулось 14 лютого 2006 року.

Крім того, 1 березня 2006 року ОСОБА_1 направив начальнику КЕВ м. Біла Церква ОСОБА_4 протест, в якому наголошував на вчиненні позивачем психологічного впливу на ОСОБА_3

За правилами ч.ч.І та 3 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформа­ції, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При цьому негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

В матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про достовірність поширеної відповідачем інформації щодо діяльності ОСОБА_2 як голови житлової комісії, які б визначали його діяльність протиправною, направленою на порушення житлових прав ОСОБА_3

Більш того, доводи ОСОБА_1 про це спростовуються листом начальника КЕВ м. Біла Церква ОСОБА_4 НОМЕР_1 від 14 березня 2006 року, з якого вбачається, що діяль­ність позивача жодним чином не пов'язана з виключенням ОСОБА_3 з черги громадян, що потребують поліпшення житлових умов.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду про недостовірність

інформації, поширеної ОСОБА_1 в надісланих ним листах та оголошеної на розши­реному засіданні ОКП №3 працівників Білоцерківського гарнізону. Обраний судом спосіб захисту порушеного немайнового права ОСОБА_2 вважає таким, що відповідає ч.7 ст.277 ЦК України.

Рішення в цій частині не може бути скасованим, підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду про стягнення з відпо­відача 5000 гривень моральної шкоди, рішення в цій частині вважає необгрунтованим.

Зокрема, у відповідності до ч.2 ст.57 та ч.І ст.60 ЦПК України кожна сторона зобо­в'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і запере­чень.

При цьому такі обставини встановлюються за допомогою пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експерта.

Обґрунтовуючи свої доводи, позивач на це увагу не звернув, не надав суду жодного з наведених доказів, спроможних довести спричинення ОСОБА_2 моральної шкоди. Обмежився наданням лише власних пояснень, які жодної доказової сили не мають: ОСОБА_2 в якості свідка у судовому засіданні не допитувався.

З огляду на це рішення суду в цій частині не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди слід відмовити з підстав їх недоведеності.

Доводи, які б спростували рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, відповідач в апеляційній скарзі не навів, інші - апеляційний суд у виконання ч.І ст.303 ЦПК України не досліджував. Підстави для його скасування в цій частині вважає відсутніми.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.п.1, 2 ст.307, ст.ст.308, 309, 313, 314, 316, 317 та ст.319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2006 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову до ОСОБА_1про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2відмовити.

В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2006 року залишити без змін

Рішення суду може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.