Справа  №  22Ц-2970/2006                     Головуючий у суді 1 інстанції Кулініченко Г.В.

Категорія                                                    Доповідач у суді 2 інстанції Коцюрба О.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМУКРАЇНИ

24 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого:                Сліпченка О.І.

Суддів:                           Коцюрби О.П., Голуб С.А.

При секретарі:                Некорі А.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 липня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання угоди дійсною та визнання права на 1/2 частину квартири та зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про визнання угоди недійсною.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулася в Обухівський районний суд Київської області з вказаним позовом мотивуючи його тим, що її мати ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, батьком відповідача. Після смерті матері вона надавала необхідну допомогу батьку відповідача, здійснювала за ним нагляд, займалася його лікуванням до його смерті.

Після його смерті - 28 грудня 2004 року відкрилася спадщина у вигляді АДРЕСА_1 Київської області, а тому вона уклала з відповідачем 31 грудня 2004 року угоду, згідно якої було встановлено, що спадкове майно у вигляді квартири є спільною власністю сторін по спразі, а після оформлення свідоцтва про право власності на спадкове майно на відповідача, вони повинні були спільно продати вказану квартиру, а кошти поділити порівну. На даний час відповідач відмовляється від виконання даної угоди, а тому позивачка просить в судовому порядку згідно вимог чинного законодавства визнати утоду від 31 грудня 2004 року дійсною та визнати за нею право власності на 1/2  частину спірної квартири.

ОСОБА_2 звернувся в Обухівський районний суд Київської області з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання угоди від 31 грудня 2004 року не дійсною мотивуючи його тим, що після похорон батька, а саме 31 грудня 2004 року ОСОБА_1 використовуючи його важкий фізичний стан, ввела його в оману, а саме вказавши про те, що спірна квартира була приватизована його батьком, коли той знаходився у шлюбі з її матір"ю і що його батько її удочерив, тому вона теж є спадкоємцем квартири, а тому слід укласти про це угоду, оформити відповідні документи, продати квартиру і кошти поділити порівну між ними.

Будучи оманутим і знаходячись у важкому фізичному стані, не усвідомлюючи своїх дій він підписав угоду, яка є неправомірною, так як в даний час йому стало відомо, що він є єдиним спадкоємцем спірної квартири, а ОСОБА_1 ніяких правових підстав на отримання спадщини не має.

Укладена угода суттєво порушує його права, тому він просить задовольнити його зустрічний позов.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 липня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічному позові ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 липня 2006 року скасувати і направити справу на розгляд до будь-якого іншого суду крім Обухівського та Кагарлицького районних судів Київської області, так як вважає дане рішення суду необгрунтованим, оскільки мало місце грубе порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 грудня 2004 року сторони по справі уклали угоду, згідно якої домовились, що спадкове майно - однокімнатна АДРЕСА_1, Київської області, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_4, який являвся батьком відповідачу, та вітчимом позивачки є їх спільною сумісною власністю, що сторони досягли про це згоди, так як мати позивачки, яка померла, була дружиною батька відповідача і тому мала право на половину спадкового майна, а саме на дану квартиру, а так як позивачка є спадкоємцем своєї матері то вона має право на половину спірної квартири, сторони домовились, що свідоцтво про право власності на спадщину отримує відповідач після цього вони продають квартиру і ділять кошти порівну.

11 березня 2006 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме АДРЕСА_1, Київської області.

Зазначені обставини стверджуються поясненнями сторін, зібраними і дослідженими доказами по справі.

За правилами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 1259 ЦК України передбачено що черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінено нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що угода, яка укладена між сторонами по справі є недійсною, тобто нікчемним правочином, так як позивачка укладаючи дану угоду не мала крім обов'язкової загальної цивільної дієздатності також і спеціальної в даному випадку, тобто вона не входила до кола спадкоємців, після смерті батька відповідача, які мають право відповідно до ст. 1259 ЦК України укладати договір про зміну черговості спадкоємців.

В самій угоді вказувалось, що право позивачки на частку в спадковому майні виникло в зв'язку з тим, що її мати будучи у шлюбі з батьком відповідача померла до його смерті і отже мала право на спадкове майно, тим самим в угоді передбачалось, що померла мала право на спадкове майно особи, яка померла після неї, що суперечить ст. 25 ЦК України, в якій вказано, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи і дана правоздатність припиняється у момент її смерті, таким чином висновок Обухівського районного суду Київської області про те, що у матері позивачки припинилась правоздатність у день її смерті, задовго до смерті батька відповідача, що вказує також на те, мати позивачки не могла мати права на майно після своєї смерті і це також вказує на недійсність даної угоди ґрунтується на вимогах закону.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що правочин є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом і у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позивних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 так як угода укладена між сторонами будучи нікчемним правочином, яка укладена між сторонами з порушенням вимог ст.ст. 25, 203, 1259 ЦК України, тобто недійсність угоди встановлена законом не може створювати юридичних наслідків, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним судом.

За таких обставин справи суд дійшов до правомірних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість судового рішення, порушення норм матеріального та процесуального права є помилковими, спростовуються матеріалами справи.

Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, колегія не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307. 308. 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів. -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 липня 2006 року залишити без змін.

Ухзала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.