АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22-ц/796/6082/2014 Головуючий у 1 інстанції - Гайдук С.В.

м. Київ Доповідач - Борисова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: Калініній Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Соломон» - Комісаренка АнтонаВолодимировича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Соломон» до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних,-

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 5161,83 грн. та судовий збір.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідач не виконує рішення суду про стягнення з неї заборгованості, а тому в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України з неї підлягають стягненню 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2014 року - у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.

Зазначив, що між сторонами наявне грошове зобов'язання, відповідно до якого відповідач зобов'язана виплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 144 042 грн.

Крім того, грошове зобов'язання виникло у відповідача з рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28.02.2012 року і розрахунок трьох процентів річних починається з дня, наступного за днем набрання рішенням суду законної сили. При цьому позивач не посилається на договір, що був визнаний рішенням суду недійсним.

Позивач в судове засідання не з'явивсь, належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності позивача ТОВ «Будівельна компанія «Соломон».

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2012 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір № 4/65/10 від 05 липня 2010 року, укладений між TOВ «БК «Соломон» та ОСОБА_3, з моменту його укладення та застосовано реституцію (а.с.7-13).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов вірного висновку, що до даних правовідносин не застосовуються положення ч.2 ст. 325 ЦК України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Норми ст.625 ЦК України регулють зобов'язальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Отже, судова колегія погоджується з тим, що правовідносини, які існують між позивачем та відповідачем, виникли не з порушення грошового зобов'язання, а з примусового виконання рішення та регулюються нормами законодавства про виконавче провадження.

Тобто, положення ч.2 ст.625 ЦК України не поширюються на правовідносини, які виникли в зв'язку з застосуванням реституції за недійсним договором та можуть застосовуватись лише при порушенні зобов'язань за дійсним договором.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Соломон» - Комісаренка АнтонаВолодимировича - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: