Справа   № 22-Ц- 3284/2006                           Головуючий в 1 інстанції Шпак Т.С.

Категорія 19,21                                              Доповідач у II інстанції Заріцька А.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого  Назарчука Р.А., суддів Заріцької А.О., Приходька К.П., при секретарі Зозулі Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Білоцерківському районі на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Розаліївський", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Білоцерківському районі, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в зв'язку із ушкодженням здоров'я,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що працював у колгоспі ім. Кірова с Розаліївка Білоцерківського району (тепер СВК „Розаліївський") і при виконанні трудових обов'язків 13 квітня 1993 року йому було заподіяно каліцтво - при ремонті зернотрав'яної сівалки від удару молотка по молотку відскочив металевий осколок і пошкодив йому праве око.

За висновком МСЕК від 15 вересня 1993 року внаслідок трудового каліцтва він був визнаний інвалідом третьої групи довічно. З 11 квітня 1997 року було встановлено 35 % стійкої втрати працездатності, а з 7 червня 2005 року - 50%.

Просив стягнути з СВК „Розаліївський" у відшкодування одноразової допомоги 15 620 грн. та у рахунок відшкодування моральної шкоди, з урахуванням індексу інфляції, - 7 875 грн. 73 коп. Після уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача одноразову допомогу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за користування його коштами загальною сумою 28 274 грн.89 коп.

Судом до участі у справі в якості відповідача було залучено відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Білоцерківському районі.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2006 року позов задоволено частково. Стягнено з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Білоцерківському районі на користь ОСОБА_1 7 810 грн. 10 коп. одноразової допомоги та 78 грн. 10 коп. на користь держави. В решті позову відмовлено.

В апеляційних скаргах позивач ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Білоцерківському районі, просять ухвалене рішення скасувати, як прийняте з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення відповідно до заявленого позову та вимог закону.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань підлягає частковому задоволенню з викладених нижче підстав.

З матеріалів справи вбачається, що нещасний випадок з позивачем ОСОБА_1 трапився у 1993 році і в наслідок трудового каліцтва він був визнаний інвалідом Ш групи. У квітні 1997 року йому вперше було встановлено стійку втрату працездатності 35 %, а з 7 червня 2005 року -50%.

Рішенням Білоцерківського районного суду від 15 червня 1998 року, яке є чинним, було частково задоволено позов ОСОБА_1 і стягнуто на його користь з агрофірми імені Кірова (тепер СВК „Розаліївський") за період з 11 квітня 1987 року по 11 квітня 1998 року одноразово 297 грн. 88 коп., та починаючи з 11 квітня 1998 року по 29 грн.75 коп. щомісячно безстроково.

При цьому розмір середньомісячного заробітку позивача судом було визначено у сумі 170 грн. При вирішенні даного спору судом також було встановлено наявність вини самого потерпілого ОСОБА_1 у заподіянні шкоди, ступінь якої визначено у розмірі 50% і враховано при розрахунку сум, що підлягали стягненню.

В    задоволенні    позову   про   відшкодування   моральної   шкоди ОСОБА_1 було відмовлено.

За наведених обставин судом першої інстанції правильно встановлено, що розмір одноразової допомоги повинен бути визначений з урахуванням індексу інфляції і ступеню вини позивача. Розмір допомоги відповідає розрахунку доданому позивачем до позовної заяви.

Суд, достатньо повно з'ясувавши обставини справи, дав належну правову оцінку встановленому і обґрунтовано прийшов до висновку про те, що виплата одноразової допомоги позивачу повинна бути проведена у визначеній сумі за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і провів стягнення з відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Білоцерківському районі.

Доводи апелянтів про те, що сума стягнення одноразової допомоги повинна відшкодовуватися СВК „Розаліївський" не ґрунтуються на законі і висновків суду не спростовують. Безпідставними є посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд розглянув не всі його вимоги.

Інші доводи апеляційних скарг рішення суду також не спростовують і посилань на обставини, які б об'єктивно свідчили про незаконність судового рішення, не містять.

Оскільки рішення суду за вимогами ОСОБА_1 відповідає матеріалам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Проте не можна визнати правильним висновок суду про стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань державного мита на користь держави у розмірі 78 грн. 10 коп. Колегія суддів вважає апеляційну скаргу відповідача у цій частині обґрунтованою і скасовує рішення суду в указаній частині без ухвалення нового, оскільки сторони законом звільнені від сплати державного мита.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 308, 309 ЦПК України колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Білоцерківському районі, задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2006 року в частині стягнення державного мита скасувати.  В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двох місяців з               дня набрання  законної сили може бути оскаржене до Верховного Суду України.

Головуючий