АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №22-ц/796/2526/2014 Головуючий 1 інстанції - Притула Н.Г.
м. Київ Доповідач - БорисоваО.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Калініній Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» Шевченківської районної у м. Києві ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої залиттям квартири,-
в с т а н о в и л а:
У травні 2010 року позивач звернувся з позовом у якому, з урахуванням уточнених вимог просив стягнути з відповідачів на його користь солідарно 42445,40 грн. матеріальної шкоди, 10000 грн. моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 36084,62 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн. та судовий збір у розмірі 489,36 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Вказує на те, що суд, встановивши в судовому засіданні сам факт залиття квартири позивача, без наявності причинного зв'язку між цими подіями і діями відповідачів в спричиненні матеріальної шкоди позивачу, поклав в основу судового рішення єдиний суперечливий доказ цієї обставини акт про залиття квартири.
Зазначає, що акт про залиття квартири позивача від 15.10.2013 року складений через два місяці після залиття квартири, тобто з порушенням правил складання подібних документів, саме п.2.3.6. «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій» по строку і формі їх складання, без належного складу осіб та їх підписів.
Крім того, експерти відмовились проводити експертизу, оскільки акт про залиття був складений через два місяці після залиття, в квартирі позивача через два роки пошкоджень немає, тому зазначали, що провести експертизу неможливо.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам закону, оскільки суд не зазначив в чому полягають моральні страждання та не зазначив доказів на підтвердження спричиненої моральної шкоди.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що залиття квартири сталося з вини відповідачів.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1.
Квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4
15.02.2010 року комісією КП ЖЕК «Ярославська» складено акт про те, що 17.12.2009 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_1.
При обстеженні квартири було встановлено та зафіксовано в акті, що внаслідок залиття пошкоджено:
кімнату площею 11,1 кв.м, підвісна стеля підшита гіпсокартоном та пофарбована водоемульсійною фарбою, виявлено плями залиття до 5 кв.м, стіни обшито гіпсокартоном та пофарбовано водоемульсійною фарбою, виявлено плями залиття до 6 кв.м;
кухню-столову площею 24,7 кв.м підвісна стеля підшита гіпсокартоном та пофарбовано водоемульсійною фарбою, виявлено плями залиття до 15 кв.м, стіни обшито гіпсокартоном та пофарбовано водоемульсійною фарбою, виявлено плями залиття до 16 кв.м;
коридор площею 5,8 кв.м, підвісна стеля підшита гіпсокартоном пофарбовано водоемульсійною фарбою, виявлено плями залиття до 2 кв.м, стіни обшито гіпсокартоном та пофарбовано водоемульсійною фарбою, виявлено плями залиття до 4 кв.м, підлога облицьована кахельною плиткою виявлено відшарування кахельної плитки до 2 кв.м;
санвузол площею 4 кв.м, підвісна стеля підшита гіпсокартоном та пофарбовано водоемульсійною фарбою, виявлено плями залиття до 2 кв.м, стіни та підлога облицьовані кахельною плиткою недоліків не виявлено;
пошкоджено вентиляційну систему на кухні та в кімнаті санвузла, а також не працюють лампочки в підвісній стелі.
В акті зазначено, що причиною залиття є несправність сифона під ванною джакузі у квартирі №АДРЕСА_2, а саме лопнула гайка на металопластиковій трубі.
З матеріалів справи убачається, що позивач після надіслання відповідачам претензії про відшкодування йому шкоди здійснив у своїй квартирі ремонт, за який сплатив кошти у розмірі 36084, 62 грн., що підтверджується довідкою (т.1 а.с.197).
Відповідно до положень статей 1166 та 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, зокрема в результаті бездіяльності заподіювача, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.
Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Частинами 1, 2 ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Наявність або відсутність вини встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч.2 ст.57 ЦПК України є пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.
Відсутність своєї вини відповідно до вимог ч.2 ст.1166 ЦК України має доводити заподіював шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідачів, хоча він не позбавлений цього права.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 23 травня 2011 року по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Як зазначалося в повідомленні КНДІСЕ №5163/5164/11-42 від 24.01.2012 року про неможливість дачі висновку судової будівельно-технічної експертизи, згідно якого на час складання повідомлення відповідачем не був забезпечений доступ до приміщень квартири АДРЕСА_2, не надані додаткові документи, згідно клопотання експерта від 15.08.2011 року, а тому у експерта не має можливості дачі висновку судової будівельно-технічної експертизи.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що залиття квартири відбулося внаслідок недбалого поводження відповідачів із сантехнічним обладнанням, оскільки протилежного ними не доведено.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду, щодо часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає також: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Оскільки неправомірними діями відповідачів (залиття квартири) була спричинена майнова шкода позивачу, що призвело до моральних страждань останнього, а тому суд першої інстанції виходячи з принципів розумності та справедливості вірно визначив розмір моральної шкоди в 1000 грн.
Посилання апелянтів на те, що акт складений з порушенням вимог законодавства, а тому не може бути доказом у справі є безпідставними, оскільки він є належним та допустимим доказом, а складання останнього через два місяці не свідчить про його недійсність.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають. Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: