АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/2399/2014 Головуючий у 1 інстанції - Медушевська А.О.
м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Калініній Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАНДВІС» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАНДВІС» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЛАФОРТ» про відшкодування шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПрАТ«СК «ЛАФОРТ» відшкодування в сумі 9948,06 грн. та вирішити питання судових витрат.
В мотивування вимог посилався на те, що 28.05.2012 року сталася ДТП, внаслідок якої автомобілю, власником якого є ТОВ «НОРТА ТРАНС» було завдано шкоду, яка була відшкодована ПрАТ «СК «ГРАНДВІС» у розмірі 9398,60 грн. та 550 грн. понесених позивачем витрат за складання звіту про оцінку автомобіля.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року в задоволенні позову ПрАТ «СК «ГРАНДВІС» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПрАТ «СК «ЛАФОРТ» про відшкодування шкоди - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд фактично переклав відповідальність відповідачів щодо ігнорування судового процесу на позивача та відмовив у позові повністю не з'ясувавши обставини справи. У справі немає доказів того, що відповідальність повинна бути покладена на ПрАТ «СК «ЛАФОРТ», оскільки не доведено, що відповідальність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійсно застрахована.
Зазначає, що суд не врахував норми ст.1187 ЦК України, яка покладає на власника транспортного засобу відповідні обов'язки, зокрема щодо його недбалості стосовно утримання транспортного засобу, що призводить до того, що титульний власник повинен відшкодувати шкоду спричинену джерелом підвищеної небезпеки незалежно від вини, а водій повинен відшкодувати шкоду, як особа, що завдала шкоду.
Апелянт посилається на те, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позову до ПрАТ «СК «ЛАФОРТ», оскільки позов стосується двох юридичних осіб та повинен розглядатися в порядку господарського судочинства, є невірним.
Зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано вимоги п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 pоку «Про деякі витання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до якого такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа. Дана вказівка кореспондується зі ст.122 ЦПК України, яка передбачає підстави відмови у відкритті провадження, а не ухвалення судового рішення по суті.
В судове засідання апеляційного суду позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, направив суду клопотання про розгляд справи у без участі представника апелянта та просив задовольнити апеляційну скаргу.
Відповідачів судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що 28.05.2012 року сталася ДТП, в результаті якої, автомобілю, власником якого є ТОВ «НОРТА ТРАНС» було завдано шкоду.
З матеріалів справи убачається, що 16.12.2011 року між ПрАТ «СК «ГРАНДВІС» та ТОВ «НОРТА ТРАНС» укладено договір страхування транспортних засобів № 01К-246/12, а саме майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з експлуатацією автомобіля «Шкода» державний номер АA 9036 AH.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 15.06.2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до довідки № 9013262 про ДТП видану ВДАІ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 27.09.2012 року №286 договір страхування цивільно-правової відповідальності автомобіля «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3 укладено з ПрАТ «СК «ЛАФОРТ».
25.06.2012 року складено звіт №192 про оцінку автомобіля «Шкода Октавія» державний номер НОМЕР_2 відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого власнику цього ТЗ в результаті його пошкодження у ДТП складає 14899,63 грн.
За складання звіту № 192 ПрАТ «СК «ГРАНДВІС» сплатив ТОВ УЕЦ «Експерт-Сервіс Авто» 550 грн.
На виконання зобов'язань за договором страхування та на підставі заяви страхувальника, позивачем було виплачено ТОВ «НОРТА ТРАНС» 9398,60 грн. страхового відшкодування за ремонт пошкоджено транспортного засобу, що підтверджується платіжними дорученнями № 594 від 15 червня 2012 року та № 935 від 19 вересня 2012 року.
14.03.2013 року позивачем були направлені ПрАТ «СК «ЛАФОРТ» та ОСОБА_2 претензії на відшкодування виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 9948,60 грн., які були отримані останніми відповідно 18.03.2012 року та 22.03.2013 року.
Як вбачається з відповіді МТСБУ від 17.03.2014 року за № 7/2-28/7860 відповідно до даних з єдиної централізованої бази даних (ЦБД) МТСБУ ОСОБА_3 є страхувальником транспортного засобу «Фольксваген Каді», державний номер НОМЕР_1 за полісом серії АВ №3254625 в ПрАТ «СК «ЛАФОРТ», початок дії полісу - 19.05.2012 року, дата закінчення дії полісу - 18.05.2013 року, з лімітом по майну - 50000 грн., франшиза - 0, статус договору - укладений.
Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно з ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.
У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику.
Пунктом 22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відмовляючи у задоволенні позову до ПрАТ «СК «ЛАФОРТ» суд першої інстанції виходив з того, що спір в цій частині підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування за спричинену шкоду в порядку суброгації, які пред'явлені одночасно до фізичної особи (заподіювача шкоди) та юридичної особи (страхової компанії в якій застрахована цивільна відповідальність фізичної особи), є взаємопов'язаними між собою, оскільки випливають з одного факту заподіяння шкоди, а тому підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки позивач виплатив ТОВ «НОРТА ТРАНС» 9398,60 грн. страхового відшкодування, що пітверджується належними доказами, то до нього переходить право вимоги до ПрАТ «СК «ЛАФОРТ» в межах фактично виплачених коштів відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з ПрAT «СК «ЛАФОРТ» фактично сплаченого страхового відшкодування підлягають задоволенню.
Апелянтом, відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження того, що власник застрахованого транспортного засобу ОСОБА_3 повинна нести відповідальність за спричинену відповідачем ОСОБА_2 шкоду.
А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Фольксваген Каді» реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «ЛАФОРТ», тому відсутні правові підстави для покладення на відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 обов'язку по відшкодуванню шкоди позивачу.
Разом з тим слід зазначити, що у порядку суброгації страховик не має права вимагати відшкодування вартості витрат страховика, направлених на визначення розміру матеріального збитку оцінювачем, у зв'язку з тим, що вказані витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, відповідальної за спричинену шкоду.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів витрат за складення звіту про оцінку пошкодженого автомобіля не підлягають задоволенню, оскільки ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідно до платіжного доручення № 1318 від 12.12.2013 року сплачено кошти в сумі 693 грн. ДП «Редакція газети «Урядовий кур'єр» за публікацію оголошення в газеті.
Відповідно до копії наказів ПрАТ «СК «ГРАНДВІС» про відрядження №44 від 31.07.2013 pоку, №68 від 04.12.2013 року та №72 від 12.12.2013 pоку, позивач поніс витрати на відрядження свого представника до Печерського районного суду м.Києва, що складає 170 грн. на добу, а разом - 340 грн.
Згідно з ст.88 ЦПК України колегія судів вважає необхідним стягнути з відповідача ПрАТ «СК «ЛАФОРТ» на користь позивача пропорційно від задоволеної частини позовних вимог понесені позивачем судові витрати по оплаті відрядження, оголошення в газеті на суму 947,54 грн. та судового збору у розмірі 325,08 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегіясуддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу позивача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАНДВІС» - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЛАФОРТ» відшкодування шкоди - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЛАФОРТ» (код ЄДРПОУ 25005889) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАНДВІС (код ЄДРПОУ 22821660) на відшкодування шкоди 9398 грн. 60 коп. та судові витрати у розмірі 1272 грн. 62 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: