АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2006 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Авраменка М.Г.
суддів Ігнатюка О.В., Орла А.І.
з участю: прокурора Чупринської Є.М.
захисника адвоката ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3, на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2006 року,
встановила:
Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2006 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженку сАДРЕСА_2, українку, громадянку України, із повною загальною середньою освітою, не працюючу, яка мешкає в АДРЕСА_1, раніше не судиму
засуджено за ч.3 ст.28б КК України до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки;
на підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 від відбування основного покарання звільнено із випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю в 3 роки та зобов"язано періодично з"являтися до органів кримінально-виконавчої системи для реєстрації;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, не працюючого, який мешкає в АДРЕСА_3, раніше не судимого
засуджено за ч.3 ст. 286 КК України до 4-х років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік;
на підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 від відбування основного покарання звільнено із випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю в 1 рік та зобов"язано періодично з"являтись до органів кримінально-виконавчої системи для реєстрації вирішене питання про речові докази. Згідно із вироком, злочин засудженими ОСОБА_1та ОСОБА_3був вчинений за наступних обставин.
Справа № 11-1241 /2006
Категорія: ч.3 ст. 286 КК України Доповідач Ігнатюк О.В.
16 жовтня 2005 року близько 15-ї години ОСОБА_1, керуючи належним громадянину ОСОБА_4, технічно справним автомобілем марки ВАЗ-2105 реєстраційний номер НОМЕР_1, рухалася в сел. Митниця Васильківського району Київської області по смузі розгону, що примикає до проїзної частини 47-го кілометру +150 м автодороги Київ-Одеса, в напрямку м. Одеса. В порушення вимог п.п. 1.5, 2.3, 10.1, 10.3, 10.4 ПДР України ОСОБА_1 невірно оцінила дорожню обстановку, проявила неуважність, не діяла таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров"ю громадян, перед перестроюванням чи зміною напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при перестроюванні не надала дорогу транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку по смузі, на яку вона мала намір перестроїтися, під час здійснення маневру розвороту з метою подальшого руху у зворотному напрямку не пропустила автомобіль марки „Опель" реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався в напрямку м. Одеса. ОСОБА_3, керуючи належним громадянину ОСОБА_5 автомобілем марки „Опель", реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався із швидкістю 60 км/год по автодорозі Київ-Одеса в напрямку м. Одеса в правій полосі руху. В порушення вимог п.п. 1.5, 12.3 ПДР України ОСОБА_3 не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров"ю громадян, при виникненні небезпеки для його руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, перестроївся у ліву смугу руху і продовжив рух. На лівій смузі руху автодороги Київ-Одеса в районі 47-го кілометру + 150 м відбулося зіткнення передньої частини автомобіля „Опель" під керуванням ОСОБА_3 з лівою боковою частиною автомобіля ВАЗ-2105 під керуванням ОСОБА_1 Внаслідок зіткнення автомобілів, пасажири автомобіля ВАЗ-2105 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали тяжкі тілесні ушкодження від яких померли в медичних закладах.
В апеляції прокурора вказано на незаконність вироку та необхідність його скасування із підстав наявності істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону. В обгрунтування апеляції прокурор, не оспорюючи вирок в частині доведеності вини засуджених у вчиненні злочину та кваліфікації їх дій, посилався на те, що в мотивувальній частині вироку, при обгрунтуванні призначуваного покарання, суд послався на можливість застосування щодо обох засуджених вимог ст. 69 КК України та призначення їм покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.З ст.28б КК України. Проте, призначивши обом засудженим покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.3 ст. 286 КК України, суд в резолютивній частині вироку не зробив посилання за застосування вимог ч. 1 ст. 69 КК України. В зв"язку із цим прокурор просив вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2006 року щодо обох засуджених скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. В апеляції захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 вказано на незаконність вироку щодо засудженого ОСОБА_3 та необхідність його скасування в цій частині із мотивів істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічності та неповноти досудового і судового слідства, а також в зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, на думку захисника полягають у тому, що строк досудового слідства по даній справі закінчився 05 березня 2006 року і з цього часу в установленому КПК України порядку не продовжувався, а тому всі докази, які здобуті після 05 березня 2006 року здобуті із порушенням вимог закону і не можуть бути покладені в основу вироку. Однобічність та неповнота досудового і судового слідства полягає у тому, що органом досудового слідства не були виконані вказівки прокурора, дані ним при поверненні справи на додаткове розслідування, а справа, яка містила істотну неповноту досудового слідства була направлена до суду. Посилався і на те, що органом досудового слідства невірно визначений момент виникнення небезпеки для руху автомобіля „Опель", вважав, що матеріали справи вказують на те, що в зазначеній дорожній обстановці водій автомобіля „Опель" не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Просив вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2006 року щодо засудженого ОСОБА_3 скасувати, а справу щодо нього закрити із підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.6 КПК України. В запереченнях на апеляцію захисника прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції послався на необґрунтованість даної апеляції. Вважав, що вина засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину стверджується зібраними по справі доказами. Просив апеляцію захисника залишити без задоволення.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який апеляцію прокурора підтримав, просив її задовольнити, вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, апеляцію захисника вважав не обгрунтованою і просив залишити її без задоволення; пояснення захисника ОСОБА_2, який свою апеляцію підтримав, вважав, що доказів вини його підзахисного у вчиненні злочину не добуто, просив вирок скасувати, а кримінальну справу щодо ОСОБА_3 закрити, апеляцію ж прокурора вважав не обгрунтованою і просив залишити її без задоволення; пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав апеляцію свого захисника, пояснив, що він порушень вимог ПДР України не допускав, вважав себе не винним, просив апеляцію захисника задовольнити, вирок скасувати, а справу щодо нього закрити, апеляцію прокурора вважав не обгрунтованою і просив залишити її без задоволення; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що обидві апеляції підлягають до часткового задоволення.
У відповідності до вимог п.п.1 та 3 ч.1 ст.367 КПК України однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства, а також наявність істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону є підставами для скасування вироку.
Колегія суддів вважає, що досудове слідство по даній справі, в порушення вимог ст. 22 КПК України було проведене однобічно і неповно внаслідок чого залишилися недослідженими такі обставини, з"ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, будучи неодноразово допитаною під час досудового слідства, ОСОБА_1 дала показання із яких вбачається, що вона виїхала на смугу розгону, пропустивши транспорт, почала рух із плавним перестроюванням в праву смугу руху, закінчивши маневр та впевнившись у відсутності транспортних засобів позаду почала перестроюватись у ліву смугу руху (т.1 а.с. 16, 34, 92-93, т.II а.с.126-127). Однак, із матеріалів справи вбачається, що вказані показання ОСОБА_1 до уваги прийняті не були, докладних мотивів того, чому ці показання не були прийняті до уваги, органом досудового слідства не наведено, хоча з"ясування цієї обставини має важливе значення для вирішення питання про правомірність дій водіїв в даній дорожній ситуації.
Будучи неодноразово допитаним під час досудового слідства, ОСОБА_3 дав показання, у відповідності до яких після того, як автомобіль ВАЗ виїхав на праву смугу руху він знизив швидкість і перестроївся у ліву смугу руху (т.І а.с. 14, 21-22, т.II а.с. 197). Однак показання ОСОБА_3 в частині зменшення ним швидкості руху, після виїзду на його смугу руху автомобіля ВАЗ, органом досудового слідства до уваги взяті не були, а докладних мотивів того, чому показання в цій частині не взяті до уваги, органом досудового слідства не наведено. Питання про те, під яким кутом виїхав на праву смугу руху автомобіль ВАЗ, у ОСОБА_3, під час його допитів, не з'ясовувалось, хоча з"ясування даної обставини має важливе значення для вирішення питання про правомірність дій ОСОБА_3 в даній дорожній ситуації.
Як вбачається із постанови про призначення автотехнічної експертизи від 08 грудня 2005 року (т.1 а.с.72-73), постанови про призначення додаткової автотехнічної експертизи від 10 лютого 2006 року (т.П а.с.88-89) та висновків зазначених експертиз (т.І а.с.75-78, т.II а.с.94-96) серед вихідних даних для проведення експертиз було зазначено, що автомобіль „Опель" рухався із швидкістю 60 км/год, небезпека для руху автомобіля „Опель" виникла в момент виїзду автомобіля ВАЗ на праву смугу руху.
При наявності суперечливих між собою показань ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в частині траєкторії руху автомобіля ВАЗ в момент виїзду на праву смугу руху, слідчим не було наведено належних мотивів того, чому він вважав за необхідне вказати у вихідних даних те, що в момент виїзду автомобіля ВАЗ на праву смугу руху для руху автомобіля „Опель" виникла саме небезпека, а не перешкода. Не наведено і належних мотивів того, чому серед вихідних даних не було зазначено те, що водій автомобіля „ Опель", в момент перестроювання у ліву смугу руху знизив швидкість та чому показання ОСОБА_3 в цій частині відхилені.
Наведене вказує на те, що під час досудового слідства не у повній мірі були перевірені як показання водія ОСОБА_1 так і показання водія ОСОБА_3 щодо дій обох водіїв в даній дорожній ситуації, що в свою чергу вказує на неповноту та однобічність проведеного досудового слідства.
В процесі проведення досудового слідства не встановлені і інші, істотні для справи обставини, зокрема: чи мав водій ОСОБА_3 технічну можливість уникнути зіткнення шляхом застосування екстренного гальмування в момент появи автомобіля ВАЗ на лівій смузі руху; не визначена траєкторія руху автомобіля ВАЗ із місця його виїзду на смугу розгону автодороги Київ-Одеса до місця зіткнення автомобілів; не визначене місце із якого автомобіль ВАЗ почав рухатись впоперек проїзної частини даної дороги або виконувати маневр розвороту; не визначено, чи спроможні, із технічної точки зору, показання водія ОСОБА_1 про її рух по смузі розгону, перестроювання в праву, а потім у ліву смугу руху виходячи із віддалі між місцем зіткнення автомобілів та місцем примикання дороги, що веде із м. Фастова до автодороги Київ-Одеса. Органом досудового слідства також не встановлено те, які зони (частини дороги), що знаходяться позаду, не проглядаються у дзеркало заднього виду автомобіля ВАЗ, яким керувала ОСОБА_1, та не з'ясоване питання чи не знаходився автомобіль „Опель", під керуванням ОСОБА_3, в цих зонах в момент виконання автомобілем ВАЗ маневрів. Із зазначених вище питань обидва водії та свідки не допитувались, відтворення обстановки та обставин події для перевірки вказаних обставин не проводились, відповідні експертизи із даних питань не проводились.
Наведене вище вказує на те, що в процесі проведення досудового слідства була допущена його істотні неповнота, внаслідок чого залишилися не з'ясованими обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Колегією суддів також; встановлено, що під час провадження досудового слідства були допущені такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкоджали суду повно та всебічно розглянути справу, а також постановити законний і обгрунтований вирок.
Так, після закінчення досудового слідства та виконання із обвинуваченою ОСОБА_1вимог ст.218-220 КПК України справа, із обвинувальним висновком, складеним 09 січня 2006 року, в порядку ст.225 КПК України, була направлена прокурору. Даний висновок прокурором затверджений не був (т.І а.с.99). Із матеріалів справи невідомо із яких підстав дана справа 31 січня 2006 року знову була прийнята слідчим до провадження (т.ІІ а.с.7), оскільки в матеріалах справи відсутня постанова прокурора про повернення справи на додаткове розслідування. Щодо вказівок, які були дані старшим прокурором відділу прокуратури Київської області (т.ІІ а.с.5-б), то із вступної частини даного документа вбачається, що вони давались по іншій справі, по обвинуваченню іншої особи у вчиненні іншого злочину. У відповідності до вимог ст. 120 КПК України досудове слідство у кримінальній справі повинно бути закінчене протягом двох місяців. Цією ж статтею передбачена можливість продовження строків досудового слідства до трьох місяців районним, міським прокурором, а в особливо складних справах - до шести місяців прокурором області або його заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого. Як вбачається із матеріалів справи, кримінальна справа за фактом ДТП, яка мала місце 16 жовтня 2005 року була порушена 24 жовтня 2005 року із присвоєнням даній справі № 27-837 (т.1 а.с.1). Щодо ОСОБА_1 кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України була порушена 26 грудня 2005 року (т.І а.с.3). 01 лютого 2006 року кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України (№27-837) та кримінальна справа порушена за фактом ДТП із участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України (№27-868) були об"єднані в одне провадження із присвоєнням об"єднаній справі № 27-837. Із урахуванням часу, коли провадження у справі зупинялось в зв'язку із хворобою обвинуваченої ОСОБА_1, строк досудового слідства у даній справі закінчився 05 березня 2006 року. Із цього часу, до направлення справи до суду, зокрема до 29 червня 2006 року строк досудового слідства у даній справі, в установленому ч.1та ч.2 ст. 120 КПК України порядку, не продовжувався, а слідчі дії за даний період проводились поза межами строків досудового слідства. Щодо постанов заступника прокурора Київської області про повернення даної справи на додаткове розслідування, якими строк додаткового розслідування кожного разу встановлювався терміном в 1 місяць (т.ІІ а.с.18б-187, 241-242), то продовження строку досудового слідства в такому порядку суперечить вимогам ч.4 ст. 120 КПК України, у
відповідності до якої строк додаткового слідства в межах одного місяця встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, у випадку повернення справи на додаткове розслідування судом.
Колегія суддів вважає, що обвинувачення, які були пред"явлені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не узгоджуються між собою, що вказує про неконкретність пред"явлених обвинувачень. Окрім того, обвинувачення ОСОБА_1, яке викладене в обвинувальному висновку, за своїм змістом відрізняється від обвинувачення, викладеного в постанові про притягнення як обвинуваченого.
Так, у відповідності до постанови про притягнення в якості обвинуваченої від 18 квітня 2006 року ОСОБА_1 було пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.З ст. 286 КК України, яке проявилось у порушенні нею п.п. 1.5, 2.3 „б", 9.2 „б", 10.1, 10.3. 10.4, 10.8 ПДР України, що спричинило загибель двох осіб (т.ІІ а.с.213-216). Проте, в обвинувальному висновку слідчим було зазначено, що ОСОБА_1були допущені порушення п.п. 1.5, 2.3 „б", 10.1, 10.3, 10.4, 10.8 ПДР України (т.ІІ а.с.271-273), що звужує обсяг їй обвинувачення (відсутність обвинувачення у порушенні п.9.2 „б" ПДР України) стосовно обвинувачення, зазначеного в постанові про притягнення як обвинуваченого.
В постанові про притягнення як обвинуваченого та обвинувальному висновку слідчим зазначено те, що ОСОБА_1 при зміні напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Яким чином ОСОБА_1 змінювала напрямок руху в постанові не зазначено. Однак, поряд із іншим, ОСОБА_1 поставлено у вину те, що вона допустила порушення п.10.3 ПДР України, який, визначає те, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За своїм змістом дана частина обвинувачення вказує на те, що ОСОБА_1 рухаючись по смузі розгону, перестроювалась в правий ряд для руху в попутному напрямку і порушила при цьому п.10.3 ПДР України, тобто не дала дорогу автомобілю „Опель" під керуванням водія ОСОБА_3
У відповідності до постанови про притягнення як обвинуваченого від 12 квітня 2006 року (т.ІІ а.с. 193-196) та обвинувального висновку (т.ІІ а.с.273-275) ОСОБА_3 було пред"явлене обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.З ст. 286 КК України, яке проявилось у порушенні ним п.п. 1.5, 2.3 „б", 12.3 ПДР України, що спричинило загибель двох осіб. За змістом цього обвинувачення, ОСОБА_3, рухаючись у правій смузі руху, при виникненні небезпеки для руху у вигляді автомобіля ВАЗ під керуванням ОСОБА_1, який із смуги розгону здійснював маневр розвороту ліворуч, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу.
Наведене вказує на те, що обвинувачення, які пред"явлені обом обвинуваченим не узгоджуються між собою, є неконкретними і вказують на порушення права обвинувачених на захист.
Наведені вище порушення вимог кримінально-процесуального закону колегія суддів вважає істотними.
На зазначену вище неповноту і однобічність досудового слідства та наявність істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону суд першої інстанції уваги не звернув і за наявності перешкод для постановлення вироку, постановив щодо обох засуджених обвинувальний вирок.
За наявності однобічності та неповноти проведеного досудового і судового слідства та в зв"язку із нєіявністю істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не може визнаватись законним та обгрунтованим, а тому він підлягає скасуванню. Оскільки обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тісно пов"язані між собою, а допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону стосуються обох засуджених, то вирок підлягає скасуванню в повному обсязі. Оскільки зазначена вище неповнота та однобічність досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні, а істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку, були допущені під час досудового слідства, то зазначена справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.
В процесі проведення додаткового розслідування необхідно, із урахуванням наведеного, усунути зазначені вище порушення вимог кримінально-процесуального закону. Із урахуванням наведеного, необхідно також усунути зазначену вище неповноту досудового слідства, шляхом більш повних та детальних допитів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, допитів свідків, проведення із цих питань відтворень обстановки та обставин події, пріизначення та проведення по справі відповідних експерти та вжиття всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об"єктивного дослідження обставин справи.
Керуючись ст. 365, Збб КПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та апеляцію захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2006 року щодо засуджених ОСОБА_1та ОСОБА_3скасувати.
Справу про обвинувачення ОСОБА_1та ОСОБА_3у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України повернути прокурору Київської області на додаткове розслідування.
Запобіжні заходи щодо ОСОБА_1та ОСОБА_3залишити без змін - підписки про невиїзд.
СУДДІ: