Справа   №  22Ц-1469/2006                Головуючий у суді 1 інстанції Гавриленко В.Г.

Категорія                                              Доповідач у суді 2 інстанції Коцюрба О.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого:                           Лащенка В.В.

Суддів:                                        Коцюрби О.П., Голуб С.А.

При секретарі:                            Некорі А.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Іванківського районного суду Київської області від 17 лютого 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання угоди позики неукладеною та недійсною. Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

В Іванківський районний суд Київської області з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1 посилаючись на те, що вона на протязі 2003-2005 років працювала у відповідача продавцем у магазині-бар вАДРЕСА_1, Київської області, який належить споживчому товариству «ІНФОРМАЦІЯ_1». Відповідач же є і головою правління товариства.

17 жовтня 2005 року ОСОБА_2 повідомив її про те, що в магазині проведено інвентаризацію товаро-матеріальних цінностей і встановлено по її підзвіту нестачу товару на суму 27000 грн. Вона ніякої участі в інвентаризації товарів не приймала, а також не підписувала результатів інвентаризації, товарів з магазину чи грошей з виручки магазину вона не брала, тому вона не признала ніякої нестачі за собою.

На протязі декількох днів відповідач переслідував її, погрожував їй, вимагаючи повернення грошей. В зв'язку з цим вона вирішила звільнитись з роботи, але ОСОБА_2 сказав їй, що не поверне трудову книжку.

20 жовтня 2005 року вона звернулася до Іванківської міжрайонної прокуратури з заявою в якій вказала на те, що відповідач не повертає їй трудову книжку.

Для вияснення ситуації, яка склалася її та відповідача на 21 жовтня 2005 року було викликано в прокуратуру. Скориставшись тим, що в цей день працівник прокуратури, який їх викликав був відсутній, ОСОБА_2 та його родичі, коли вони вийшли з приміщення прокуратури почали наполягати щоб між нею і відповідачем був заключний нотаріально посвідчений договір позики, згідно якого вона нібито позичила і зобов'язується віддати йому через рік грошові кошти в сумі 26700 грн. Під впливом погроз та психологічного тиску з боку ОСОБА_2 та його родичів вона змушена була погодитись на оформлення договору позики. Спочатку відповідач привів її до приватного нотаріуса в с. м. т. Іванків, але нотаріус відмовилась оформляти договір. Тоді відповідач силою посадив її в свій автомобіль і повіз до приватного нотаріуса в м. Київ де і був оформлений та нотаріально посвідчений договір позики з змісту якого випливає, що вона позичила у ОСОБА_2 гроші на загальну суму 26700 грн. терміном на один рік - до 21 жовтня 2006 року, без врахування відсотків. В дійсності ніяких грошей вона у ОСОБА_2 не брала і не позичала, вважає вказану угоду позики грошей, укладену нібито між нею та відповідачем недійсною і неукладеною так як вказана угода була укладена під впливом насильства з боку ОСОБА_2 та його родичів, за відсутністю її вільного волевиявлення, за безгрошевістю угоди так як вона ніколи грошей у відповідача не брала і не позичала.

Просила суд визнати недійсним та неукладеним договір позики грошей від 21 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та нею, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 17 лютого 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення Іванківського районного суду Київської області від 17 лютого 2006 року і направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції іншим суддею з підстав неповного встановлення фактів, що мають відношення до суті розглянутого спору, невірної оцінки доказів, що були встановлені під час судового слідства, невірного застосуванні цивільного законодавства, порушення судом вимог ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачкою та відповідачем 21 жовтня 2005 року укладено договір позики згідно якого ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_2 26700 грн. терміном до 21 жовтня 2006 року. Договір належним чином оформлений і нотаріально посвідчений, в ньому вказано, що сторони при укладанні договору перебували при здоровому розумі і ясній пам»яті та діють добровільно. Крім вказано, в договорі відмічено той факт, що гроші в сумі 26700 грн. були передані ОСОБА_1 відповідачем до підписання договору.

Факт підписання договору позики стверджується поясненнями сторін, зібраними і дослідженими доказами по справі.

Так як позивачка не надала суду ніяких доказів про те, що вона насправді не отримувала грошових коштів від відповідача, а також не підтвердила те, що вона уклала і підписала договір позики під впливом насильства з боку ОСОБА_2 та його рідних, суд першої інстанції дійшов до правомірних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про неповноту встановлення фактів, що мають значення для справи, невірної оцінки доказів, що були встановлені судом під час судового слідства, невірного застосування цивільного законодавства, порушення судом вимог ст.ст. 10, 62, 212 ЦПК України є необгрунтованими, спростовуються матеріалами справи

Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 17 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.