Справа  №  22Ц - 3302/2006р.                                              Головуючий в 1 інстанції Медвідь Н.О.

Категорія 01,11                                                                       Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого    Назарчука Р.А.,

суддів                Приходька К.П., Заріцької А.О,

при секретарі   Зозулі Н.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1ОСОБА_2на рішення Києво -Святошинського районного суду Київської області від 12 вересня 2006 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1до ТОВ «Управління капітального будівництва» про відшкодування моральної шкоди,

встановила:

в липні 2006 року позивач звернувся до суду з сказаним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22 серпня 2005 року між ним та відповідачем був укладений договір інвестування за НОМЕР_1 3-х кімнатної квартири за адресою:АДРЕСА_1 згідно якого позивач повинен був сплатити у встановлені договором строки кошти за квартиру, а відповідач зобов'язувався збудувати квартиру, передати її позивачу та надати позивачу необхідні документи на квартиру до 01 січня 2006 року.

Позивач виконав свої зобов'язання і перерахував у встановлений договором термін відповідачеві кошти в розмірі 270 498,90 гривень.

Після завершення будівництва квартири було встановлено, що загальна площа квартири перебільшена на 4,03 кв.м., а тому відповідач зробив перерахунок за додаткову площу, який позивач сплатив йому в розмірі 14 387,10 гривень.

Оскільки відповідачем не виконувалися вимоги договору позивач у квітні 2006 року звернувся до відповідача надати пояснення щодо затримки в отриманні квартирі і від працівників відповідача дізнався, що відповідач в односторонньому порядку змінив вартість 1 кв.м. квартири і позивач винен був доплатити йому ще близько 43 500 гривень.

Для сплати вказаної суми позивач вимушений був звернутися до установи банку з проханням надати йому кредит для виконання своїх інвестиційних зобов'язань і таким чином з вини відповідача позивач станом на 04 травня 2006 року зазнав збитків на суму 310 800 гривень.

Станом на 10 липня 2006 року відповідач не виконав прийнятих на себе зобов'язань згідно договору і тому позивач вважає, що діями відповідача йому спричинена моральна шкода в сумі 16 999,99 гривень, яку він просив суд стягнути з відповідача на його користь.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 12 вересня 2006р. в задоволені позову, відмовлено.

Відповідачем по справі подана апеляційна скарга на рішення суду в якій він просить рішення суду скасувати і постановити нове, яким задоволити його позовні вимоги посилаючись на те, що рішення суду є необгрунтованим, постановленим на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 22 серпня 2005 року між сторонами був укладений договір інвестування за НОМЕР_1 3-х кімнатної квартири за адресою:АДРЕСА_1 згідно якого позивач повинен був сплатити у встановлені договором строки кошти за квартиру, а відповідач зобов'язувався збудувати квартиру, передати її позивачу та надати позивачу необхідні документи на квартиру до 01 січня 2006 року.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Як вказано в статті 9 цього ж Закону основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Стаття 20 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачає, що при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: - коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; - у випадках, передбачених статтями ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст.49 Закону «Про інформацію», ст.44 Закону «Про авторське право і суміжні права»; - при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Укладеним між сторонами договором не передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання однією із сторін умов договору інша сторона має право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом першої інстанції правильно зроблений висновок про те, що позивач по справі не довів ті умови, які дають підстави для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню спричиненої позивачеві моральної (немайнової) шкоди.

Посилання скаржника на те, що рішення суду є необгрунтованим, постановленим на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду

обставинам справи не приймаються судом до уваги оскільки не грунтуються на зібраних матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не має.

Керуючись: ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України колегія,

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1ОСОБА_2на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 12 вересня 2006 року відхилити, рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.