АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4936                             Головуючий у 1-й інстанції: Жупанова І.Б.

2006 р.                                    Суддя-доповідач:                     Спас О.В,

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

31 жовтня 2006 р.                                                              м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:        Савченко О.В.

суддів:                     Спас О.В.

Бондаря М.С. при секретарі:        Череватій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на повторне заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1. 3-я особа: ЗАТ "Страхова компанія "Веско" про відшкодування шкоди.

УСТАНОВИЛА:

у квітні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП. що сталася з вини відповідача 23 серпня 2004 року, коли останній допустив зіткнення свого автомобіля „ЗАЗ-ДЕУ". держномер НОМЕР_1, з автомобілем позивача „Фольксваген - Пасат", держномер НОМЕР_2, який отримав пошкодження правої та лівої боковини кузову, переднього та заднього бамперів, дисків коліс, двері задка, заднього лонжерону тощо.

Сума зазнаної матеріальної шкоди складається з вартості відновлювального ремонту автомобіля, що дорівнює 32304 грн. 44 коп., вартості витрат з проведення експертизи - 300 грн., вартості виклику відповідача на експертизу телеграмою - 10 грн. 76 коп. та інших витрат, які позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також на відшкодування моральної шкоди просив стягнути 5000 грн. Цю суму позивач обґрунтовує погіршенням стану здоров*я.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 грудня 2005 року позов задоволено у повному обсязі.

30 грудня 2005 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення суду, в якій просив скасувати заочне рішення по даній справі та призначити справу в загальному порядку.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2006 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Заочне рішення від 15 грудня 2005 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди скасовано та справа розглядалася в загальному порядку.

Відповідач, відомості про повідомлення якого про вручення судової повістки містяться у справі (а.с.61) в судове засідання 22 травня 2006 року знову не з'явився. Повторним заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 22613 грн. 10 коп., а також судові витрати 679 грн.86 коп., а загалом 23 292 грн.96 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із повторним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до районного суду з заявою про перегляд повторного заочного рішення суду, в якій просив скасувати зазначення рішення районного суду та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2006 року заява ОСОБА_1 залишена без розгляду, оскільки повторне заочне рішення має оскаржуватися в загальному апеляційному порядку.

Відповідно до вимог п. З ст. 233 ЦПК України ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати повторне заочне рішення районного суду від 22 травня 2006 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставим, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач і відповідач під час керування належними кожному з них транспортними засобами, які є джерелами підвищеної небезпеки. 23 серпня 2004 року порушили Правила дорожнього руху, що потягло дорожньо - транспортну пригоду. Ці обставини підтверджуються матеріалами справ про адміністративні правопорушення НОМЕР_3 відносно ОСОБА_1, 3-9856/04 відносно ОСОБА_2, які долучені до матеріалів даної цивільної справи.

Суд першої інстанції правильно застосував п.З ч. 1 ст. 118 ЦК України, за яким шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Загальні підстави відшкодування шкоди визначені у ст. 1166 ЦК України.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності вини в діях відповідача, оскільки це підтверджується постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2004 року, якою встановлено, що ОСОБА_1 23 серпня 2004 року , керуючи вищевказаним автомобілем, порушив п.п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України та скоїв зіткнення з автомобілем позивача (справа про адміністративне правопорушення №3-14791/04).

Відповідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України ця постанова була обов'язковою для суду першої інстанції, який розглянув справу про цивільно - правові наслідки дій особи, відносно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Правильно судом першої інстанції вирішено питання про розмежування ступеню вини кожної з сторін по справі відповідно до вищезазначених справ про адміністративні правопорушення щодо порушення ними вимог Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати суду відповіднії докази.

Як видно з апеляційної скарги відповідач заперечує свою вину, а також посилається на ту обставину, що суд першої інстанції вирішив спір без проведення авто технічної експертизи. Ці доводи спростовуються матеріалами справи, в яких відсутні будь-які докази з боку відповідача якими би він доводив у суді обставину щодо відсутності своєї вини. Не просить відповідач про призначення судової автотехнічної експертизи і в апеляційній скарзі, в межах якої діє апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку.

Всупереч ст. ст. 10. 60 ЦПК України, не надав відповідач і доказів, щодо спростування суми заподіяної позивачеві шкоди, а тому суд першої інстанції правильно виходив з тих доказів, які надав позивач і які суд належно дослідив та оцінив. А саме, таким доказом послугував Акт НОМЕР_4 товарознавчого дослідження, за яким матеріальна шкода, завдана автомобілю позивача оцінена у 32304,44грн. (а.с.11-17).

Довід апеляційної скарги щодо того, що суд не досліджував матеріали справ про адміністративні правопорушення, так як у справі немає їх копій, спростовується, як матеріалами цивільної справи, так і тією обставиною, що ці дві справи (№№3 -9856/04 та 3 - 14791/04) долучені в оригіналах безпосередньо до цивільної справи і знаходяться при ній.

Не може бути прийнятим і той довід апеляційної скарги, що справу було розглянуто за відсутності відповідача, який не знав про постановлене судове рішення, оскільки цей довід спростовується тим, що у справі міститься розписка про вручення судової повістки про виклик в судове засідання на 22 травня 2006 року особисто відповідачу (а.с.61).

Інші доводи апеляційної скарги фактично є переоцінкою, з точки зору відповідача, тієї оцінки доказів, яку дав їм суд першої інстанції за своїм внутрішнім переконанням відповідно ст. 212 ЦПК України, а тому вони не можуть спростувати висновків оскаржуваного рішення.

В зазначеній частині судове рішення є таким, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права і не спростовується доводами апеляційної скарги. Немає передбачених законом підстав для скасування судового рішення та для направлення справи на новий розгляд.

Оцінивши довід апеляційної скарги щодо неправильності визначення судом першої інстанції суми, яка стягнута на відшкодування понесених позивачем судових витрат, апеляційний суд приходить до наступного.

Сума судових витрат, що зазнав позивач, визначена правильно судом першої інстанції відповідно вимог ст. 79 ЦПК України і становить 679.86грн.

Щодо питання про стягнення цієї суми з відповідача апеляційний суд погоджується з тим доводом апеляційної скарги, що суд першої інстанції, який частково задовольнив позовні вимоги невірно присудив позивачеві всі понесені ним судові витрати і не зменшив цю суму пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд першої інстанції урахував ступінь вини осіб, діяльністю яких було завдано шкоду та задовольнив позов про відшкодування матеріальної шкоди частково - у розмірі 70% від суми позовних вимог, то і сума в якій задоволено позовні вимоги в частині відшкодування судових витрат також має бути пропорційною тій сумі, в якій задоволено основні вимоги і має складати 475,90грн. ( 70% від 679,86грн).

В цій частині апеляційна скарга мас бути задоволеною, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛ А:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Повторне заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2006 року по даній справі змінити в частині стягнення судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 475.90грн. (чотириста сімдесят п'ять грн. 90 коп.).

В решті оскаржуване рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: