2/257/793/14
257/838/14-ц
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2014 року Київський районний суд м. Донецька
у складі: головуючого-судді Чальцевої Т. В.
при секретарі Лук'янченко Ю. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИВ
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Посилаючись на те, що 17 вересня 2013 року о 11-45 годині водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «KIA Sorento» державний номер НОМЕР_1, на перехресті вул. Університетської та пр. Таманського в м. Донецьку скоїв зіткнення із транспортним засобом - автомобілем «ZAZ Forza» державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1. В наслідок ДТП, автомобілям були спричинені механічні пошкодження. Постановою Київського районного суду м. Донецька від 07 жовтня 2013 року ОСОБА_2. був визнаний винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і йому було призначено покарання у вигляді штрафу на користь держави. Відповідно до акту виконаних робіт № ЗА-0004098 від 31.10.2013 року вартість матеріальної шкоди завданої автомобілю «ZAZ Forza» державний номер НОМЕР_2 становить 13014.19 грн.
Крім того, ОСОБА_2 свідомо надав працівникам міліції завідомо неправдиві пояснення, внаслідок чого на ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Згодом ОСОБА_2 повторив ці пояснення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у Київському районному суді м. Донецька, що серед іншого призвело до прийняття незаконної і необґрунтованої постанови у справі про адміністративне правопорушення № 257/12148/13-п (провадження № 2/257/2719/13) від 15 листопада 2013 року, якою ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 20 грудня 2013 року вказана постанова була скасована постановою Апеляційного суду, провадження у справі закрито, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Такими діями ОСОБА_2 спричинив моральну шкоду ОСОБА_1, яка виразилася у моральних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із необхідністю відновлення своїх порушених прав і доказування своєї невинуватості у скоєні ДТП. Крім того, ОСОБА_1 був вимушений понести витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1000,00 грн. Слід зазначити, що у справах про адміністративні правопорушення не передбачено стягнення витрат на правову допомогу, отже ця сума має бути включена до складу шкоди, якої зазнав ОСОБА_1 внаслідок ДТП і протиправних дій відповідача
Крім того, в наслідок завдання шкоди відповідачем була спричинена позивачу моральна шкода, яку він оцінив у сумі 3000 грн. Спричинена йому моральна шкода полягає у його переживаннях та турботах пов'язаних з пошкодженням та поновленням автомобіля. В наслідок цього він на протязі довгого часу не міг користуватися автомобілем, що створює йому додаткові незручності у рішенні своїх життєво важливих проблем. На підставі вищевикладеного просить позов задовольнити у повному обсязі.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримали, на задоволені позову наполягали. Проти винесення заочного рішення не заперечували.
Відповідач у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, клопотань про відкладення справи від нього до суду не надходило, тому враховуючи, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення..
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 17 вересня 2013 року о 11-45 годині водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «KIA Sorento» державний номер НОМЕР_1, на перехресті вул. Університетської та пр. Таманського в м. Донецьку скоїв зіткнення із транспортним засобом - автомобілем «ZAZ Forza» державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1. В наслідок ДТП, автомобілям були спричинені механічні пошкодження. (а. с. 16)
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 07 жовтня 2013 року ОСОБА_2. був визнаний винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і йому було призначено покарання у вигляді штрафу на користь держави. (а. с. 16)
Відповідно до акту виконаних робіт № ЗА-0004098 від 31.10.2013 року вартість матеріальної шкоди завданої автомобілю «ZAZ Forza» державний номер НОМЕР_2 становить 13014.19 грн (а. с. 5)
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, сам факт ДТП, наявність пошкоджень автомобілів внаслідок ДТП та вина в ньому ОСОБА_2 підтверджуються постановою, яка набрала законної сили та є обов'язковою для суду.
Між позивачем та ТДВ «Експрес Страхування» був укладений договір добровільного страхування. Страхова компанія за вирахуванням франшизи була сплачена на рахунок СТО ТДВ «Експресс Страхування» Сума франшизи у розмірі 897,83 грн. позивачем була сплачена на рахунок СТО (а. с. 7)
Крім того, ОСОБА_2 свідомо надав працівникам міліції завідомо неправдиві пояснення, внаслідок чого на ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Згодом ОСОБА_2 повторив ці пояснення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у Київському районному суді м. Донецька, що серед іншого призвело до прийняття незаконної і необґрунтованої постанови у справі про адміністративне правопорушення № 257/12148/13-п (провадження № 2/257/2719/13) від 15 листопада 2013 року, якою ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а. с. 17) 20 грудня 2013 року вказана постанова була скасована постановою Апеляційного суду, провадження у справі закрито, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. (а. с. 18-20) Крім того, ОСОБА_1 був вимушений понести витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 000,00 грн. Слід зазначити, що у справах про адміністративні правопорушення не передбачено стягнення витрат на правову допомогу, отже ця сума має бути включена до складу шкоди, якої зазнав ОСОБА_1 внаслідок ДТП і протиправних дій відповідача (а. с. )
Крім того, позивачем було сплачено 2000 грн. за надання правової допомоги по цивільній справі про відшкодування шкоди (а. с. )
Крім того, в наслідок завдання шкоди відповідачем була спричинена позивачу моральна шкода, яку він оцінив у сумі 6000 грн. Спричинена йому моральна шкода полягає у його переживаннях та турботах пов'язаних з пошкодженням та поновленням автомобіля. В наслідок цього він на протязі довгого часу не міг користуватися автомобілем, що створює йому додаткові незручності у рішенні своїх життєво важливих проблем, крім того, діями ОСОБА_2, яка виразилася у моральних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку із необхідністю відновлення своїх порушених прав і доказування своєї невинуватості у скоєні ДТП.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.
Відповідно п.6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування збитків, що йому заподіяні в результаті порушення її цивільного права. Збитками є витрати, що особа понесла в зв'язку з знищенням або ушкодженням майна, а також витрати, що вона повинна, понести для відновлення порушеного права.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистими немайновими правами фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 22.3. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно ст. 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", шкода заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992р. під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно роз'яснень, викладених у п.9 постанови пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди.
Згідно вимог ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для поновлення пошкодженої речі.
Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, під час розгляду справи було роз'яснено їх права та обов'язки, зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи та журналом судового засідання.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала,за наявності її вини, крім випадків,встановлених ч 2 цієї статті.
Згідно п. 2, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до ст. 28 КПК України потерпілий, тобто особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду ( ст. 49 КПК), має право пред'явити цивільний позов про стягнення моральної шкоди в кримінальному процесі або в порядку цивільного судочинства. Розмір відшкодування шкоди суд повинен визначити залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з врахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів про глибину моральних страждань позивача, разом з тим виходячи із принципу розумності та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, положень ст.23 ЦК України, з врахуванням доказів та конкретних обставин справи по справі, доведених позивачем моральних та фізичних страждань та його матеріальний стан, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди та стягнути відповідач з ОСОБА_2 на користь позивача - 1000 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 59, 60, 61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 3, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. 22, 28, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" суд -
ВИРІШИВ
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди - 1898 (одна тисяча вісімсот дев'яносто вісім) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою витрат на правову допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди - 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати, у сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Т. В. Чальцева