У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

з участю позивачки та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 19 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є у спільній частковій власності,

в с т а н о в и л а :

29 липня 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, що є у спільній частковій власності. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 січня 2009 року їй на праві власності належить 51/100 частина будинковолодіння АДРЕСА_1. Інша частина цього будинку належить ОСОБА_3

Рішенням Рівненського міського суду від 19 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі позивачка посилалася на те, що відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення державна реєстрація її права власності на 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 скасоване чи визнане недійсним не було, висновок місцевого суду про відмову їй у задоволенні позову є помилковим.

Покликаючись на ці обставини, позивачка рішення місцевого суду вважала незаконним та необґрунтованим і просила апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення її позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги у даній справі, позивачка посилалася на свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 січня 2009 року (а. с. 2-4).

Проте рішенням Рівненського міського суду від 18 жовтня 2012 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 24 квітня 2013 року, ОСОБА_1 було усунено від права на спадкування спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 й якому за життя належало 51/100 частина спірного будинковолодіння АДРЕСА_1.

На підставі цього рішенням Рівненського міського суду від 25 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, свідоцтво ОСОБА_1 про право на спадщину за законом від 20 січня 2009 року щодо 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, визнано недійсним (а. с. 87-90).

Таким чином, підстава, якою позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги у даній справі, відпала.

Покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що на час ухвалення оскаржуваного рішення у справі державна реєстрація її права власності на 51/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 не була скасована чи визнана судом недійсною, не заслуговують на увагу, оскільки передбачена ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстава, що послужила основою для державної реєстрації її права власності на спірну частину будинковолодіння, перестала існувати. В подальшому це може потягнути за собою пред'явлення ОСОБА_3 до апелянта окремого позову із зазначеного приводу (наприклад, про скасування державної реєстрації) або ж скасування такої реєстрації самим реєстратором на підставі відповідних рішень судів, що вже набрали законної сили.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 19 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: