У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

з участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 10 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Авангард» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

27 листопада 2013 року ТОВ «Будівельна компанія Авангард» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 7-237 від 16 березня 1998 року про надання послуг з експлуатації гаражного комплексу за період з 1 квітня 2012 року по 4 листопада 2013 року.

Рішенням Рівненського міського суду від 10 лютого 2014 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнено 1049 грн. основного боргу, 200 грн. пені, 10,58 грн. 3 % річних та 229,41 грн. судових витрат у справі.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що позивач у порушення вимог п. 2.10. договору № 7-237 від 16 березня 1998 року поставив питання про стягнення коштів за експлуатацію усього гаражного комплексу, а не його місця-стоянки.

Пунктом 2.11. договору передбачено, що плата нараховується щомісячно і оплачується за окремими рахунками, наданими власнику місця-стоянки. Плата за додаткові послуги і додаткове споживання електроенергії, не передбаченої проектом, нараховується окремо.

Таким чином без надання позивачем актів прийому виконаних робіт у нього не виникає обов'язку їх оплатити.

Покликаючись на ці обставини, відповідач рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом установлено, що 16 березня 1998 року між відповідачем ОСОБА_1 і ЗАТ «Авангард», правонаступником якого є ТОВ «Компанія Авангард», як основним власником споруди гаражного комплексу на вул. Коновальця, 7-а, в м. Рівному, було укладено договір № 7-237 про надання послуг з експлуатації гаражного комплексу, відповідно до якого товариство забезпечує експлуатацію гаражного комплексу, несе відповідальність за роботу енергозбереження та водопостачання, каналізації, телефонізації, системи пожежогасіння, а власник гаража-стоянки щомісячно до 15 числа своєчасно сплачує кошти за експлуатацію місця-стоянки в гаражному комплексі на поточний рахунок товариства за надані послуги та дотримується усіх вимог по експлуатації гаражного комплексу (а. с. 4, 9-12).

Факт існування між сторонами спірних правовідносин встановлений також попередніми рішеннями судів, які набрали законної сили (а. с. 42-45).

1 квітня 2013 року між ТОВ «Компанія Авангард» та ТОВ «БК Авангард» укладено договір «Про відступлення права вимоги», за яким ТОВ «Компанія Авангард» передало, а ТОВ «БК Авангард» прийняло право вимоги щодо оплати за укладеними договорами про надання послуг з експлуатації гаражного комплексу, у тому числі за договором № 7-237 від 16 березня 1998 року, який був укладений між сторонами у даній справі (а. с. 13-14, 15).

З матеріалів справи вбачається, що задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 7-237 від 16 березня 1998 року, за ним за період з 1 квітня 2012 року по 4 листопада 2013 року рахується заборгованість, що стверджується наявними у справі доказами, а саме - калькуляцією собівартості послуг по обслуговуванню гаражного комплексу ТОВ «БК Авангард» на вул. Є.Коновальця, 7а, на 2013 рік, з якого видно, що собівартість послуг з обслуговування 1 кв. м гаражного комплексу становить 9,92 грн.; довідкою про те, що місячна плата за послуги з обслуговування гараж-стоянки відповідача становить 149 грн.; довідкою про заборгованість відповідача та розрахунок суми пені і 3 % річних (а. с. 6-8).

Зважаючи на суму основного боргу у розмірі 1049 грн., суд першої інстанції на підставі ст. 551 ч. 3 ЦК України та встановлених дійсних обставин справи, на переконання колегії суддів, цілком обґрунтовано зменшив відповідачу нараховану позивачем пеню з 2582,52 до 200 грн.

Щодо зроблених висновків суд першої інстанції в ухваленому рішенні навів відповідні мотиви та обґрунтування, з якими погоджується й апеляційна інстанція, оскільки такі висновки місцевого суду ґрунтуються на вимогах закону та здобутих у справі доказах.

Доводи поданої апеляційної скарги обґрунтованості зроблених місцевим судом висновків не спростовують.

Тому підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 10 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: