Справа № 161/8775/13-к Провадження №11-кп/773/93/14 Головуючий у 1 інстанції:Ющук О.С.

Категорія:ч.1,4 ст.358 КК України Доповідач: Пазюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року м. Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Пазюка О.С.,

суддів - Філюка П.Т., Опейди В.О.,

секретаря судового засідання - Білоус І.Л.,

за участю прокурора - Плечій О.М., Базарук А.А.,

виправданого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою керівника групи прокурорів у кримінальному провадженні - першого заступника прокурора Волинської області старшого радника юстиції Троца В.М. на вирок Луцького міськрайонного суду від 26.12.2013 року у кримінальному провадженні №42013020010000113, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, приватного підприємця, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, українця, громадянина України, раніше не судимого

- виправдано за ч.1,4 ст.358 КК України у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні даних кримінальних правопорушень.

Вироком вирішено питання щодо речових доказів.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_1 виправдано за те, що у липні 2011 року, діючи умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_4, ПП "Простір", ОСОБА_5, та ОСОБА_6 на об'єкті будівництва літнього кафе, яке знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Конякіна, 25Б роботи не виконували, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, вніс до офіційного документа, а саме до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, тобто до документа який надає право прийняти в експлуатацію об'єкта, завідомо неправдиві дані, а саме відомості про те, що відповідальною особою - інженером з технічного нагляду по будівництву об'єкта є ОСОБА_4, генеральним підрядником є ПП "Простір", виконробом ОСОБА_5, головним інженером проекту є ОСОБА_6 з метою його подальшого використання шляхом подання до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області для затвердження. В подальшому, маючи підроблений офіційний документ, Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, ОСОБА_1 використав його шляхом подання декларації до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області для затвердження, в результаті чого 25.08.201 подав декларацію у відповідності до порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 було затверджено та будівлю кафе по вул. Конякіна, 25Б, шо в м. Луцьку введено в експлуатацію, що надало право ОСОБА_1 укласти договори про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт для його функціонування ресурсів зокрема води, газу, тепла, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та подальшого оформлення права власності на нього.

Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч.1,4 ст. 358 КК України.

Не погоджуючись із рішенням, прокурор, у поданій на вирок суду першої інстанції апеляції вказує, що виправдувальний вирок Луцького міськрайонного суду від 26.12.2013 року щодо ОСОБА_1 за ч.1,4 ст.358 КК України є незаконним та необґрунтованим, невмотивованим та таким, що підлягає скасуванню на підставі п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.409 КПК України у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України про кримінальну відповідальність, що потягло безпідставне виправдування обвинуваченого за всіма інкримінованими йому кримінальним правопорушеннями.

Вважає, що судом неналежним чином оцінено показання свідків, допитаних у суді, і надано вигляду їм таких, які виправдовують дії обвинуваченого.

Судом не взято до уваги докази того, що подана ОСОБА_1 декларація про готовність об'єкта є офіційним документом.

Просить вирок суду від 26.12.2013 року скасувати. Провести судове слідство та допитати свідка ОСОБА_7 з приводу обставин вчинених ОСОБА_1

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним за ч.1.4 ст.358 КК України та призначити покарання у відповідності до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточне покарання у виді 2 років обмеження волі.

У поданому на вирок запереченні захисник виправданого ОСОБА_2 просить вирок Луцького міськрайонного суду від 26.12.2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора Троця В.М. - без задоволення, оскільки вважає, що вирок суду є законним, вмотивованим та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, думку прокурора, який підтримав подану апеляцію, міркування виправдного та його захисника, які заперечили апеляцію прокурора, перевіривши доводи апеляції і матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора до задоволення не підлягає.

Згідно ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Погоджуючись з вироком суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченого КК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе невинуватість особи поза розумним сумнівом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд першої інстанції у вироку надав об'єктивну оцінку фактичним обставинам справи та особі виправданого ОСОБА_1, визнав його не винуватим та виправдав у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,4 ст.358 КК України.

Згідно ст..23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Ч.4 ст.95 КПК України вказує, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Проводячи часткове судове слідство при розгляді справи в апеляційній інстанції, колегія суддів допитала свідка ОСОБА_7 - директора ПП «Простір», який вказав, що його фірма дійсно займалась будівництвом кафе «Вогнем і мечем» протягом місяця. З моменту звернення ОСОБА_1 до ПП «Простір», останньому було надано виконроба, який і слідкував за веденням будівництва. Окрім цього, захисником виправданого у судовому засіданні надано журнал ведення будівельних робіт при будівництві кафе.

Твердження апелянта з приводу того, що декларація про готовність об'єкта є офіційним документом не знайшло свого підтвердження при перегляді справи в суді першої інстанції, оскільки згідно постанови ВСУ від 25.04.2013 року - заповнення службовою особою частини бланку документа із наступним наданням достовірності даним шляхом зловживання довірою особи, якій надано право підписувати такий документ і завіряти печаткою, є одним із способів підроблення офіційних документів.

Офіційність документа настала у період завірення його печаткою відповідного органу, а не у момент подання його до затвердженої постанови.

Тому, ОСОБА_1, заповнивши, підписавши та подавши декларацію про готовність об'єкта до експлуатації до уповноваженого органу, володів не офіційним документом, оскільки на момент подачі вона не була зареєстрована у встановленому законом порядку та не породжувала жодних прав та обов'язків для обвинуваченого.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що виправдання ОСОБА_1 за ч.1,4 ст.358 КК України є таким, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства у сфері будівельної діяльності.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів ч.1,4 ст.358 КК України.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Троця В.М. залишити без задоволення.

Виправдувальний вирок Луцького міськрайонного суду від 26.12.2013 року щодо ОСОБА_1 в частині виправдання його за ч.1,4 ст.358 КК України - залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: