донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.05.2014 справа №908/115/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М.

суддівЛомовцевої Н.В., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання Трофимович Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області

від26.03.2014р.

у справі№ 908/115/14 (суддя Немченко О.І.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тропік», м. Львів

доФізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя

про стягнення 31 941,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Запорізької області рішенням від 26.03.2014р задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік», стягнувши з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь позивача суму основного боргу у розмірі 26 618,00грн., штраф у розмірі 5 323,60 грн. та судовий збір.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2014р. у справі № 908/115/14 скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки, на думку заявника, судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час слухання справи повідомлені належним чином, надали клопотання про розгляд справу без їх участі.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тропік", як постачальником та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, як покупцем було укладено договір поставки № 180213-Д, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язувався передавати у власність покупця фрукти та (або) овочі (далі - товар), відповідно до переданої постачальником комерційної пропозиції або замовлень покупця окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних та (або) специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених договором.

Розділом другим договору передбачено замовлення товару, зокрема, в пункті 2.3 договору зазначено, що про узгодження замовлення і можливість його виконання свідчить оформлення накладних (чи інших документів) про приймання-передачу товару. У накладних вказується найменування (предмет поставки), кількість та вартість товару.

Ціна товару визначається відповідно до домовленості сторін під час оформлення замовлення на чергову партію товару вказується у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною за кожну отриману ним партію в момент передачі товару постачальником покупцю. Датою поставки вважається дата одержання покупцем обумовленого даним договором товару, згідно товарних накладних (або інших документів, які підтверджують отримання покупцем товару), підписаних та завірених сторонами (розділ 4 Договору).

Пунктом 6.2 договору передбачено відповідальність покупця за несвоєчасну або неповну оплату поставленого товару у вигляді штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості за прострочення оплати товару понад 20 календарних днів.

Згідно з п.п. 9.2 та 9.3 договору, цей договір набуває чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 р. Якщо на момент закінчення строку дії договору сторонами не виконані будь-які взаємні зобов'язання, передбачені даним договором, договір продовжує діяти до здійснення остаточних розрахунків та виконання взаємних обов'язків сторін.

Договір підписаний з боку позивача директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" Власовим В.О. та з боку відповідача - ФОП ОСОБА_5

На виконання умов договору поставки № 180213-Д від 18.01.2013 р. позивач поставив відповідачу товар - банани у кількості 1 693, 257 кг за ціною 13,10 грн. без ПДВ, на загальну суму 26 618,00 грн. з ПДВ. Накладна підписана з боку обох сторін, містить підпис та печатку позивача та зазначення у графі одержав "ОСОБА_5" та підпис.

17.09.2013 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою протягом семи днів з моменту отримання даного листа погасити заборгованість перед позивачем за договором поставки та видатковою накладною в сумі 26 618,00 грн., яка отримана відповідачем 20.09.2013р. (а.с. 25-26).

01.10.2013 р. позивач повторно звернувся до відповідача із відповідною вимогою, яку відповідач отримав 02.10.2013 р., що також підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 27-28).

Відповідачем до матеріалів справи були надані копії листів на адресу позивача датовані 23.09.2013 р. та 02.10.2013 р.. в яких відповідач просив позивача надати документи в підтвердження вимог: договір та накладну та документи в підтвердження приймання товару та підписом особи, яка отримала кошти за товар. Однак докази направлення (вручення) цих листів позивачу, відповідач до матеріалів справи не надав (а.с. 65-66).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Про поставку позивачем відповідачу товару на виконання договору поставки свідчить накладна № 704586 від 12.09.2013 р., яка містить всі необхідні реквізити, у т.ч. що товар відпущено ТзОВ "Тропік", одержано ФОП ОСОБА_5, посилання на договір поставки № 180213-Д від 18.01.2013 р., найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну, загальну суму, печатку та підпис з боку позивача в графі "відпустив" та підпис з боку відповідача в графі "одержав".

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до п. 2.3 договору, про узгодження замовлення і можливість його виконання свідчить оформлення цієї накладної, яка відповідно до умов договору поставки є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідачем отриманий від позивача товар за вказаною накладною сплачений не був.

Відповідач заперечує проти того, що вказана накладні підтверджує поставку товару та вказує на те, що у накладній стоїть прізвище ОСОБА_5, але з іншими ініціалами, а саме «ОСОБА_5», а не «ОСОБА_5», в зв'язку з чим в суді першої інстанції надавав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Разом з тим, відповідачем не доведено факту не отримання ним зазначено в спірній накладній товару.

Крім того, він жодного разу особисто не з'явився в судове засідання до суду першої інстанції, чим позбавив суд можливості призначити експертизу, про призначення якої він же і просив.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем не було виконано вимог ухвали суду першої інстанції щодо надання оригіналів спірних договору на накладної, що спростовується матеріалами справи (а.с. 86-88).

Таким чином, судова колегія вважає, що, оскільки відповідачем не надано доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 33-35 Господарського процесуального кодексу України, та спростовували б доводи позивача, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу є вірним.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2 договору поставки сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати покупцем штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості за прострочення оплати поставленого товару понад 20 календарних днів.

Враховуючи, що станом на час розгляду справи в суді відповідачем не сплачено позивачу суму за поставлений товар і сума заборгованості в розмірі 26 618 грн. 00 коп. є простроченою понад 20 календарних днів, з відповідача на користь позивача, вірно стягнуто штраф у розмірі 20% від суми заборгованості, а саме 5 323 грн. 60 коп.

У розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звіряння взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який фіксує стан розрахунків між сторонами, але не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, оскільки зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками, актами приймання-передачі, а тому його наявність або відсутність не впливає на вирішення спору по суті.

Тому посилання відповідача на не підписання ним такого акту звіряння рахунків між сторонами не впливає на правомірність винесеного місцевим судом рішення.

Оскільки будь-яких інших обставин, передбачених ст. 104 Господарського кодексу України, для скасування чи зміни переглядуваного рішення не встановлено, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, що згідно із ст. 49 Господарського кодексу України має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 26 березня 2014 року по справі № 908/115/14 - відмовити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26 березня 2014 року по справі № 908/115/14- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Н.В. Ломовцева

О.А. Скакун

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГС;

1-ДАГС