КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"26" травня 2014 р. Справа №910/17084/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Разіної Т.І.

Сотнікова С.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову господарського суду м. Києва від 26.03.2014 року

по справі № 910/17084/13 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою ОСОБА_2

до товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 26.03.2014 по справі № 910/17084/13 (суддя Чеберяк П.П.) визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю «Баркас», відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шаргало Романа Вікторовича (свідоцтво НОМЕР_1 від 30.05.2013) та зобов'язано ліквідатора надати суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 26.03.2014 по справі № 910/17084/13 та припинити провадження по справі.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт посилається на той факт, що податковий орган не мав змоги провести визначену в законодавстві документальну позапланову перевірку з настанням відповідних юридичних наслідків для боржника, що на думку скаржника, порушує права державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, як органу державної податкової служби.

Дослідивши апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та додані до неї документи, колегія судів вважає, що у її прийнятті належить відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до апеляційного господарського суду зі скаргою на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, а також ухвали у випадках визначених статтею 106 цього кодексу мають сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Тобто, згідно зазначених положень, в разі оскарження рішення (ухвали) особою, яка не брала участі у справі, останній необхідно довести, що в оскаржуваному рішенні (ухвалі) господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки.

Згідно приписів частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» сторонами у справі про банкрутство є боржник (банкрут) та конкурсні кредитора (представник комітету кредиторів), які також є учасниками провадження по справі про банкрутство, а кредитором є особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами грошові вимоги до боржника. Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Стаття 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» також передбачає, що кредиторами боржника є органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Однак, і зазначені особи набувають статусу кредиторів по справі в разі наявності у встановленому порядку підтверджених грошових вимог до боржника.

При цьому, колегія судів зазначає, що правовий статус органів справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), як кредиторів неплатоспроможних боржників визначається і статтею 210 Господарського кодексу України яка також не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - законом про банкрутство.

Як убачається з матеріалів справи, 09.09.2013 ухвалою господарського суду м. Києва заяву ОСОБА_2 про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас» прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 23.09.2013. Зазначена ухвала в якості повідомлення була направлена на адресу державної податкової служби у м. Києві 11.09.2013, про що свідчить відмітка на зворотному боці ухвали. Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.09.2013 порушено провадження по справі про банкрутство боржника із застосуванням судових процедур, визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та призначено попереднє судове засідання на 02.12.2013. Зазначена ухвала, в якості повідомлення, була направлена на адресу органу державної податкової служби, про що свідчить відмітка на зворотному боці 27.09.2013. В газеті «Голос України» № 185 (5685) від 04.10.2013 було здійснено публікацію про порушення відносно боржника справи про банкрутство.

Порядок звернення кредиторів з грошовими вимогами до боржника визначається ст.ст. 23-25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують і відповідно розгляд їх судом на попередньому засіданні.

В матеріалах справи не міститься доказів звернення податкового органу до суду з заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас».

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи повідомлення державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Головного управління Міндоходів ум. Києві, станом на 23.10.2013 податковий борг у ТОВ «Баркас» відсутній.

Ухвалою попереднього судового засідання від 02.12.2013 було затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Баркас», до числа яких державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не входить.

Не містять матеріали справи і доказів звернення податкового органу з поточними вимогами до боржника до господарського суду. Згідно наявних в матеріалах справи доказів постанова від 26.03.2014 направлялась Міністерству доходів і зборів України 01.04.2014.

В апеляційній скарзі інспекція жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у податкового органу не має. Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

Таким чином, державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не є стороною по справі про банкрутство боржника в розумінні приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Доводи скаржника про порушення його права на проведення перевірки не приймаються колегією суддів. Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, господарський суд повідомляв податковий орган і про порушення провадження по справі про банкрутство і про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, надсилавши йому процесуальні документи суду, однак, податковий орган не скористався своїм правом на участь у справі. Не містять матеріали справи і доказів того, що податковим органом протягом тривалого часу з моменту порушення провадження по справі про банкрутство і до визнання боржника банкрутом вчинялись дії направлені на проведення перевірки, згідно приписів Податкового кодексу України, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі. Крім того, в апеляційні скарзі апелянт лише цитує положення Податкового кодексу України та посилається на обов'язковість проведення перевірки, не визначаючи при цьому причини не проведення такої перевірки під час процедур банкрутства, що триває з 23.09.2013.

В даному випадку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011, у зв'язку з припиненням платника податків органи державної податкової служби розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей): заяви за ф. N 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктом 11.1 цього розділу; відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи; відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу; судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків (п. 11.2).

Відповідно до п. 11.3 зазначеного Порядку у разі отримання документів згідно з пунктом 11.2 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими підпунктами 11.3.2 та 11.3.3 цього пункту) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Призначається та розпочинається перевірка у такі строки:

протягом десяти робочих днів з дати публікації повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

протягом місяця після одержання того документа, що надійшов до органу державної податкової служби першим, в інших випадках.

Факт направлення податковому органу ухвали господарського суд м. Києва від 23.09.2013 про порушення провадження по справі про банкрутство боржника 27.09.2013 підтверджений матеріалами справи. Доказів прийняття рішення про проведення перевірки матеріали справи не містять.

З приводу проведення органами ДПІ перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас» колегія суддів зазначає, що відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним позапланової перевірки боржника. Орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

За таких обставин, доказів того, що оскаржувана постанова господарського суду м. Києва порушує права та інтереси державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві до апеляційної скарги не додано.

Апелянтом не доведено належними доказами, що спірною постановою суд вирішив питання щодо прав та обов'язків державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві і відповідно, остання не має права апеляційного оскарження зазначеної постанови згідно приписів статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для відмови в прийнятті апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів також враховує правову позицію Вищого господарського суду України викладену в постановах № 5011-28/1737-2012 від 20.03.2013, № 5011-46/19090-2012 від 10.04.2013 та № 910/313/13 від 18.02.2014.

Враховуючи викладені обставини, керуючись ст. ст. 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в прийнятті апеляційної скарги на постанову господарського суду м. Києва від 26.03.2014 року по справі № 910/17084/13.

Матеріали справи № 910/17084/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді Т.І. Разіна

С.В. Сотніков