КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р. Справа№ 910/23638/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. №91/2013/11/28-3 від 28.11.2013

від відповідача: Коцюба А.Є.- дов. б/н від 12.02.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

„Житловик-Плюс"

на рішення господарського суду міста Києва

від 19.02.2014 (суддя Куркотова Є.Б.)

у справі №910/23638/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

„Житловик-Плюс"

про стягнення 154702,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (надалі - позивач, ПАТ „Київенерго") до Товариства з обмеженою відповідальністю „Житловик-Плюс" (надалі - відповідач, ТОВ „Житловик-Плюс") про стягнення 154702,05 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.02.2014 у справі №910/23638/13 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2014 у справі №910/23638/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права за неповного з'ясування обставин справи. Зокрема відповідач зазначає, що бухгалтерські документи, які були надані позивачем, не відображають реальної заборгованості відповідача, а тому їх показники не можна застосовувати при нарахуванні штрафних санкцій. Крім того, скаржник зазначає, що ТОВ „Житловик-Плюс" має дебіторську заборгованість мешканців, внаслідок чого виникає спірна заборгованість відповідача перед позивачем. За таких обставин відповідач не має можливості самостійно вчасно виконувати зобов'язання перед ПАТ „Київенерго".

10.04.2014 від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги, у яких він зазначає, що позивач недотримувався належної температури теплоносія, про що свідчать постійні скарги мешканців та відповідні акти.

У вказаних доповненнях до апеляційної скарги відповідач просить зобов'язати позивача здійснити перерахунок фактично спожитої теплової енергії у спірний період та витребувати у ПАТ „Київенерго" узгоджений із КМДА температурний графік за спірний період.

Вказані вимоги відповідача колегією суддів відхиляються, оскільки не були заявлені ним у суді першої інстанції. При цьому, відповідач не був позбавлений можливості в ході розгляду справи судом першої інстанції надати свій контррозрахунок заборгованості за спірний період з наданням відповідних доказів на підтвердження своїх заперечень. Однак відповідач на підтвердження своїх доводів щодо неправильності розрахунку позивача у суді першої інстанції відповідних доказів не надав.

Додані відповідачем разом з уточненнями апеляційної скарги додаткові докази у справі колегією суддів не приймаються до розгляду, оскільки відповідач не заявив клопотання про долучення їх до матеріалів справи з відповідним обґрунтуванням в порядку статті 101 ГПК України щодо неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від його волі.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.10.2010 між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго", правонаступником якого є позивач, як постачальником, та ТОВ „Житловик-Плюс", як споживачем, укладено договір №8171002 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, постачальник взяв на себе зобовязання безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеними в додатку 1.

Пунктом 2.3.1 договору визначено обов'язок споживача дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до Звернення-доручення про укладення договору, розрахунковим способом згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку), за тарифами, встановленими та затвердженими Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики.

Пунктом 9 додатку №2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТ-7 за адресою: вул. Горького, буд. 29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактичного сплаченої теплової енергії в поточному місяці; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п.10 вищевказаного додатку споживач:

- щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Як встановлено судом першої інстанції зобов'язання за договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками за грудень 2010 - жовтень 2013, які містяться в матеріалах справи. Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав не належним чином, внаслідок чого за період з 01.11.2010 по 01.11.2013 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.11.2013 складає 141173,58 грн., що зумовило звернення позивача із позовом до суду.

Відповідно до ст. 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи ту обставину, що заборгованість відповідача у розмірі 141173,58 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів погашення заборгованості відповідачем у повному обсязі суду надано не було, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 141173,58 грн.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11090,20 грн. та 2438,27 грн. інфляційних втрат, згідно розрахунку позивача, який колегія суддів вважає обґрунтованим.

Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не має можливості самостійно вчасно виконувати зобов'язання перед ПАТ „Київенерго", оскільки ТОВ „Житловик-Плюс" має дебіторську заборгованість мешканців, внаслідок чого виникла спірна заборгованість відповідача перед позивачем.

Так, за умовами договору споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасне надходження коштів від мешканців за спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 528 ЦК України визначено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

З матеріалів справи вбачається, що договір був укладений саме відповідачем, як споживачем, який за умовами цього договору зобов'язався отримати теплову енергію та оплатити її відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Таким чином, укладаючи договір, у якому споживачем визначено саме відповідача, останній погодився з тими умовами, які визначені в ньому, та зобов'язався оплатити спожиту теплову енергію.

Разом з тим, за умовами договору споживач має забезпечити прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України (п.п.2.3.5 п.2.3 договору).

Отже, стороною договору, на яку покладено обов'язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії, є саме відповідач, спірна заборгованість за договором є заборгованістю відповідача перед позивачем.

Колегією суддів також не приймаються доводи апеляційної скарги про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань передбачених п.п.2.2.1 п.2.2 договору, про що на думку відповідача свідчать відповідні акти, які надсилалися до ПАТ „Київенерго" з ціллю здійснити перерахунки та зменшити плату, у зв'язку із неналежним наданням послуг з енергопостачання, та листи з вимогою нормалізації опалення.

З цього приводу суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що пунктом 9 додатку №2 до договору визначено, що споживач отримує, серед іншого, акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Крім того, пунктом 2.5.1 договором передбачено право споживача вимагати від постачальника надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування, умови оплати та методику розрахунків, нарахування, режими теплопостачання тощо (п.п.2.5.1); перевіряти достовірність нарахувань та проведення розрахунків за теплову енергію, згідно з умовами договору (п.п.2.5.2).

Таким чином, у разі виявлення розбіжностей показників температур від нормативних показників, відповідач мав право звернутися до позивача і в позасудовому порядку, шляхом проведення бухгалтерських розрахунків встановити суму розбіжності.

В іншому випадку відповідач мав право звертатися до суду у встановленому чинним законодавством порядку для вирішення питань, що стосуються предмета договору (п.2.5.3 договору).

Однак, матеріали справи не містять відповідних рішень, якими було б встановлено порушення позивачем умов договору, а відтак не підтверджують доводів відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Житловик-Плюс" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 19.02.2014 у справі №910/23638/13 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Житловик-Плюс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2014 у справі №910/23638/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/23638/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк