Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-5808 / 2006р.                                                         Головуючий у 1 інстанції Федоренко Р.Г.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

_УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

« 25» жовтня 2006 року                                                                       м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                          Маловічко С.В.

Суддів:                                    Краснокутської О.М.

Сапун О.А.

При секретарі:     Тахтаул О.М.

За участю адвоката                  ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від «15» серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИЛА   :

06 лютого 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

У позові зазначав, що з відповідачкою він перебував у шлюбі з 18 травня 1984 року. Шлюб розірвано 02 лютого 1999 року. Від шлюбу вони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3. Донька мешкає з ним і знаходиться на його утриманні. Відповідачка матеріальну допомогу на утримання дитини не надає. Вона працює на ЗДП „Кремній полімер" та має заробіток в розмірі 700 грн., тому має можливість надавати допомогу на утримання дитини. Просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь аліменти на утримання дочки в розмірі 1/4 частини всіх її видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2006 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, в розмірі 1/4 частини всіх видів її доходів, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму дитини відповідного віку щомісячно до досягнення донькою повноліття, починаючи з дня подачі 06 лютого 2006 року позовної заяви до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши  доповідь  судді  апеляційного  суду,  вислухавши  пояснення  сторін, перевіривши   матеріали   справи,   колегія   суддів   вважає,   що   апеляційна   скарга   не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом з'ясовано, що сторони перебували у шлюбі до 02 лютого 1999 року, мають двох повнолітніх синів і неповнолітню дочку ОСОБА_3. Один син проживає з позивачем, другий син проживає з відповідачкою. З серпня 2004 року неповнолітня донька мешкає з батьком, знаходиться на його утриманні, тому ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 аліменти на дитину.

Заперечуючи проти позову відповідачка посилалась на те, що позивач матеріально набагато краще забезпечений, ніж вона, тому може сам утримувати дочку. Її ж середній заробіток дуже низький, на її утриманні знаходяться хвора мати та непрацюючий син. Тому просила, з урахуванням її матеріального стану, відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Відповідно до положень статей 180,182 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З матеріалів справи видно, що неповнолітня ОСОБА_3 з серпня 2004 року проживає з батьком, потребує відповідної матеріальної допомоги з боку матері. Середня заробітна плата відповідачки дорівнює 700 грн. 07 коп. (а. с. 6-7).

З відповідачкою дійсно проживає мати та повнолітній син. Між тим, з позивачем також проживає його мати та повнолітній син. При цьому на його утриманні знаходиться і неповнолітня дочка.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну оцінку, правильно визначив характер правовідносин та застосував норми матеріального, процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Той факт, що середній заробіток позивача більший, ніж у ОСОБА_1 не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.