ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.05.2014 Справа № 907/252/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Виноградівський райагротехсервіс", м. Виноградів

до відповідача приватного підприємства „АПК Унікор", м.Виноградів

про стягнення суми 324424,53 грн. в т.ч. 309000 грн. - основна заборгованість, 11403,37грн. - 3% річних та 4021,16грн. - інфляційні нарахування,

Суддя Й.Й. Кадар

За участю представників:

від позивача - Рябінічева А.С. - представник по довіреності від 20.03.2014р.;

від відповідача - не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Виноградівський райагротехсервіс", м. Виноградів заявлено позов до приватного підприємства „АПК Унікор", м.Виноградів про стягнення суми 324424,53 грн. в т.ч. 309000 грн. - основна заборгованість, 11 403,37грн. - 3% річних та 4021,16грн. - інфляційні нарахування

Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем зобов'язання по повному та своєчасному поверненню грошових коштів отриманих згідно договору поворотної фінансової допомоги від 21.07.2011р., що призвело до виникнення заборгованості, яка становить 309000 грн.

У ході судового розгляду уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягає на вирішені спору по суті виходячи з наявних матеріалів справи.

Представник відповідача для участі в судовому засіданні не з"явився. Надісланим на адресу суду відзивом на позов від 11.04.2014р. позов в частині стягнення 309000грн. основного зобов'язання визнає та просить суд розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.2011 року між Приватним підприємством „АПК Унікор" (надалі Позичальник) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виноградівський райагротехсервіс" (Позикодавець) з іншої сторони укладено Договір поворотної фінансової допомоги (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому п.п.2.1. п.2 Договору, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю.

Згідно з п.п. 2.1 - 2.2 Договору сума позики за ним становить 750 000,00 грн. За цим Договором проценти не нараховуються та не сплачуються.

У відповідності до п. 3.1 Договору позикодавець перераховує суму договору на рахунок позичальника.

Пунктами 4.1., 5.1, 5.2. Договору передбачено, що строк повернення фінансової допомоги становить: не пізніше ніж до тридцять першого грудня дві тисячі дванадцятого року. Позичальник зобов'язується повернути суму фінансової допомоги (або не повернену її частку в разі дострокового погашення частки фінансової допомоги) в останній день строку, встановленого в п.4.1 цього Договору. Сума фінансової допомоги підлягає поверненню шляхом банківського переказу на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Виноградівський райагротехсервіс". Днем повернення фінансової допомоги (її частини) вважається день зарахування коштів на рахунок Позикодавця.

На виконання умов Договору 22.07.2011 позивачем було перераховано на користь відповідача 500 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 849 від 22.07.2011р. (а.с.14)

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Положеннями п.п. 5.1 Договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути суму фінансової допомоги (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини фінансової допомоги) в останній день строку, встановленого в п. 4.2 цього Договору, тобто 31.12.2012р.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п.п. 4.2, 5.1 Договору строк виконання відповідачем зобов'язання з повернення суми позики настав 31.12.2012р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, з матеріалі справи вбачається, що відповідачем зобов'язання з повернення позивачу суми позики виконано частково на суму 191000грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками (а.с. 23-27), у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 309000 грн.

Відповідачем існування наведеної заборгованості та її розмір не спростовано, доказів її погашення в добровільному порядку не надано. Більш того, у поданому суду відзиві на позов відповідач факт невиконання ним умов Договору щодо повернення суми позики визнає.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 309000грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає до задоволення.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з січня 2013р. по лютий 2014р. суму 4021,16грн. інфляційних нарахувань та за період з 31.12.2012р. по 24.03.2014р. суму 11 403,37грн. 3% річних, нарахованих за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з повернення суми фінансової допомоги.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по поверненню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача за період з січня 2013р. по лютий 2014р. суми 4021,16грн. інфляційних нарахувань та за період з 31.12.2012р. по 24.03.2014р. суми 11403,37грн. 3% річних, судом проаналізовані, відповідачем не спростовані, підтверджені належним розрахунком, а отже підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на відповідача у розмірі 6488,49 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства „АПК Унікор" (м.Виноградів, вул. Чапаєва, 22Б, код ЄДРПОУ 37321236) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Виноградівський райагротехсервіс" (м. Виноградів, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 00903819) суму 324 424,53 грн. (триста двадцять чотири тисячі чотириста двадцять чотири гривні п'ятдесят три копійки) в т.ч. 309000 грн. (триста дев'ять тисяч) - основний борг, 11403,37грн. (одинадцять тисяч чотириста три гривні тридцять сім копійок) - 3% річних та 4021,16грн. (чотири тисячі двадцять одна гривня шістнадцять копійок) - інфляційних нарахувань.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.05.2014 р.

Суддя Й.Й.Кадар