АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3252/14 Справа № 179/2344/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ковальчук Т. А. Доповідач - Рудь В.В.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Рудь В.В.

суддів: Ткаченко І.Ю., Повєткіна В.В.

при секретарі: Кравець Є.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення І типу №10003/0293 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, Фермерського господарства «Степове» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення І типу №10003/0293 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_2, Фермерського господарства «Степове» про стягнення заборгованості за кредитним договором(а.с.2-8).

Позивач зазначав, що 23 лютого 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Магдалинівське відділення №2997, яке згідно наказу №103 від 20.04.2011 року реорганізоване шляхом перетворення у територіальне відокремлене безбалансове відділення І типу №10003/0293, відкрите на балансі філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №511 про надання кредиту в сумі 30 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20% річних, терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 22 лютого 2005 року.

Згідно п.1.1 кредитного договору позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 30 000 грн., а також сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 20% річних, на умовах та в строки, визначені договором.

За умовами п.п.3.3.1, 3.3.3, 3.3.4 кредитного договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором та повернути кредит в сумі 30 000 грн. точно в строки, обумовлені цим договором, погасити кредит та своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено договором.

Згідно п.3.3.6 кредитного договору позичальник зобов'язується відповідати всіма коштами та майном по своїх зобов'язаннях, що випливають з цього договору.

Відповідно до п.8.1 кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору.

Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечено договором поруки №511 від 23 лютого 2004 року, який укладено між банком та Фермерським господарством «Степове».

За умовами договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором в тому ж обсязі, що і боржник.

Станом на 12 листопада 2013 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком складає 85 586,26 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 29 370,00 грн.; прострочена заборгованість по відсоткам - 30 828,87 грн.; заборгованість по пені нарахованій по кредиту та відсоткам - 21 235,60 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів(ст.625 ЦК України) - 922,33 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу(ст.625 ЦК України) - 878,69 грн.; втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати процентів(ст.625 ЦК України) - 1 203,87 грн.; втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу(ст.625 ЦК України) - 1 146, 90 грн.

01 жовтня 2013 року на адресу позичальника ОСОБА_2 та поручителя ФГ «Степове» банком направлені вимоги про повернення заборгованості за кредитним договоро, які отримані останніми 04 жовтня 2013 року та зилишені ними без задоволення.

Посилаючись на викладені обставини та вказуючи на те, що строк дії кредитного договору не закінчився, договір не розірваний та не змінений, що відповідачі заборгованість за кредитним договором не сплатили, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ФГ «Степове» зазначені суми заборгованості за кредитним договором №511 від 23 лютого 2004 року та витрати по сплаті судового збору в сумі 855,86 грн.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2014 року позов задоволено(а.с.114-117).

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ФГ «Степове» на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення І типу №10003/0293 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором №511 від 23.02.2004 року в сумі 85 586,26 грн., що складається з наступного: прострочена заборгованість по кредиту - 29 370,00 грн.; прострочена заборгованість по відсоткам - 30 828,87 грн.; заборгованість по пені нарахованій по кредиту та відсоткам - 21 235,60 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 922,33 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 878,69 грн.; втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати процентів - 1 203,87 грн.; втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу - 1 146, 90 грн.; судовий збір в розмірі 855,86 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, сплив позовної давності, порушення судом норм матеріального та процесуального права(а.с.124).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ПАТ «Державний ощадний банк України», суд виходив з того, що строк дії кредитного договору від 23 лютого 2004 року не закінчився, його не розірвано та не змінено, останній згідно п.8.1 діє до повного його виконання та що вимога про повернення боргу відповідачам надіслана позивачем 01.10.2013 року. При цьому суд послався на відсутність підстав для застосування строків позовної давності та зазначив, що правовідносини між сторонами регулюються ЦК України в редакції 1963 року.

Такі висновки суду не можна визнати обгрунтованими з огляду на наступне.

Із справи вбачається, що 23 лютого 2004 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України»(а.с.28-50), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №511 про надання кредиту в сумі 30 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20% річних.

Пунктом 1.2 кредитного договору визначено, що кредит надано на 12(дванадцять) місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 22 лютого 2005 року(а.с.15-16).

Факт отримання позичальником грошових коштів за кредитним договором підтверджується видатковими касовими ордерами(а.с.26,27).

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №511 від 23 лютого 2004 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України»(а.с.28-50), та ФГ «Степове» укладено договір поруки №511 від 23 лютого 2004 року(а.с.17-18).

Пунктом 5.6 договору поруки передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Порука також припиняється, якщо банк протягом трьох місяців з дня настання строку виконання зобов'язання не пред'явить позову до поручителя, якщо строк виконання зобов'язання не зазначений, або визначений моментом вимоги, то при відсутності іншої угоди відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки(а.с.17-18).

Отже, наведені обставини свідчать, що правовідносини, які склались між сторонами у зв'язку з укладеними договорами, регулюються ЦК України в редакції 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року, а не ЦК України в редакції 1963 року.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти(ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами - ст.629 ЦК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ст.610 ЦК України.

За положеннями ст.612 ЦК України одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Із змісту кредитного договору №511 від 23 лютого 2004 року вбачається, що сторонами договору передбачено порядок погашення заборгованості, а саме: щомісячними платежами згідно з графіком, починаючи з 22 березня 2004 року, останнє погашення кредиту здійснити не пізніше 22 лютого 2005 року - п.1.4(а.с.15-16).

Таким чином, за умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами - щомісячними платежами в розмірі та в строки, визначені договором, а відтак право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу і початок перебігу позовної давності у зв'язку з цим починається з моменту порушення строку його погашення, тобто з моменту(місяця, дня) невиконання позичальником зобов'язання щодо погашення чергового платежу.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як видно із справи, ОСОБА_2 внесла останні платежі на погашення кредиту у травні, червні 2006 року(а.с.12), після чого перестала виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту.

Даний факт підтвердив представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції та підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №511 від 23 лютого 2004 року, складеного ПАТ «Державний ощадний банк України», згідно якого станом на 12 листопада 2013 року у позичальника ОСОБА_2 визначена заборгованість у сумі 85 586,26 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 29 370,00 грн.; прострочена заборгованість по відсоткам - 30 828,87 грн.; заборгованість по пені нарахованій по кредиту та відсоткам - 21 235,60 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 922,33 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 878,69 грн.; втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати процентів - 1 203,87 грн.; втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу - 1 146, 90 грн.(а.с.9-14,21-23).

Наведені обставини свідчать, що право кредитора є порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, у зв'язку з чим початок перебігу позовної давності починається з моменту порушення строку його погашення, тобто з моменту(місяця, дня) невиконання позичальником зобов'язання щодо погашення чергового платежу, а саме з липня 2006 року.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила - ч.1 ст.261 ЦК України.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що наведені у ст.ст.252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи - ст.261 ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Із справи видно, що з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №511 від 23 лютого 2004 року, останній платіж на погашення заборгованості за яким внесено позичальником у червні 2006 року(а.с.9-14,21-23), позивач звернувся до суду 27 листопада 2013 року(а.с.2-8), тобто з пропуском позовної давності.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 просила застосувати наслідки спливу позовної давності(а.с.61-62,67-68).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові - ч.4 ст.267 ЦК України.

Таким чином, висновки суду про те, що строк дії кредитного договору від 23 лютого 2004 року не закінчився, його не розірвано та не змінено, останній згідно п.8.1 діє до повного його виконання та що відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності є помилковими та такими, що протирічать нормам діючого законодавства, що регулює питання щодо позовної давності, та фактичним обставинам справи, які свідчать про пропуск позивачем позовної давності.

Вирішуючи питання про стягнення заборгованості за кредитним договором №511 від 23 лютого 2004 року з ФГ «Степове», як солідарного боржника, суд не взяв до уваги як умови кредитного договору, яким передбачено строк виконання зобов'язання 22 лютого 2005 року, так і п.5.6 договору поруки, яким передбачено порядок припинення поруки(а.с.15-18).

Крім того, суд не врахував положення ч.4 ст.559 ЦК України та роз'яснення Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від ЗО березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"(п.24), відповідно до яких порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

По справі встановлено, що строком виконання основного зобов'язання за кредитним договором №511 від 23 лютого 2004 року визначено 22 лютого 2005 року(а.с.15-16), п 5.6 договору поруки передбачено підстави припинення поруки а.с.17-18), вимога про повернення боргу відповідачам надіслана позивачем 01.10.2013 року, з позовом до суду, у тому числі до ФГ «Степове», як поручителя, ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулось 27 листопада 2013 року(а.с.2-8), тобто за межами позовної давності, передбаченої як умовами договорів так і діючим законодавством.

Доводи ПАТ «Державний ощадний банк України» про те, що позовна давність не пропущена, оскільки п.8.1 кредитного договору передбачено строк дії договору до повного його виконання, не можуть бути взяті до уваги, оскільки початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи - ст.261 ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Вимога про повернення боргу, що направлена ПАТ «Державний ощадний банк України» відповідачам 01.10.2013 року, не свідчить про дотримання позивачем умов договору, оскільки направлена за межами позовної давності.

Твердження ПАТ «Державний ощадний банк України» про переривання позовної давності з посиланням на те, що про закриття кримінальної справи №07079024, порушеної 27 березня 2007 року прокурором Магдалинівського району Дніпропетровської області відносно посадових осіб філії Магдалинівське відділення №2997 ВАТ «Ощадбанк», банку стало відомо 10 січня 2013 року із відповіді прокуратури Магдалинівського району Дніпропетровської області від 09 січня 2013 року №83 вих.13, не можуть бути взяті до уваги, оскільки даний факт не пов'язаний зі строком пред'явлення позову до ОСОБА_2 та ФГ «Степове» про стягнення заборгованості за кредитним договором №511 від 23 лютого 2004 року.

При ухваленні рішення суд першої інстанції не взяв до уваги фактичні обставини справи та норми діючого законодавства, що регулюють встановлені правовідносини, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що судове рішення на підставі п.4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову ПАТ «Державний ощадний банк України» в задоволенні позову до ОСОБА_2, ФГ «Степове» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2014 року скасувати.

Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення І типу №10003/0293 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» в задоволенні позову до ОСОБА_2, Фермерського господарства «Степове» про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -