АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 530/201/14-ц
Номер провадження 22-ц/786/1663/14
Головуючий у 1-й інстанції Дігтяр М.І.
Доповідач Карнаух П. М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого - судді Карнауха П.М.
суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.
при секретарі: Ткаченко Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»)
на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 26 березня 2014 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому прохав стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24313,12 грн. за кредитним договором № PLOKRX09500213 від 03.10.2006 року та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.10.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник - ПАТ КБ«ПриватБанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № PLOKRX09500213, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 1740,20 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином не виконував умови договору, у зв'язку з чим станом на 11.01.2014 року за нею утворилася заборгованість на загальну суму 26180,72 грн., що складається із 1740,20 грн. заборгованості за кредитом, 7526,46 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 780,39 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 16133,67 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Оскільки згідно судового наказу, виданого Київським районним судом м. Полтави 04.04.2008 року за заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто 3501,56 грн., прохали стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 22679,16 грн., а також 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 1133,96 грн. (процентна складова) відповідно до Умов п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг, а всього - 24313,12 грн. та 243,60 грн. судових витрат.
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 26 березня 2014 року позов публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 1740,20 грн.; 1505,29 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 156,08 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 3226,73 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань по договору кредиту; 500,00 гр. штрафу (фіксована частина), 1133,96 грн. штрафу (процентна складова) та 243,60 грн. судових витрат, а всього 8505,86 грн.
В апеляційній скарзі позивач - ПАТ КБ«ПриватБанк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, прохає рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Вказують, що суд безпідставно застосував до даних правовідносин ст. 616 ЦК України та не врахував роз'яснення, що містяться у п. 27 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» .
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Як убачається з матеріалів справи, 03.10.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник - ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 було укладено договір № PLOKRX09500213, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 1740,20 грн.
Договором передбачено надання кредиту на строк 24місяці, по 03.10.2008 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом в обмін на зобов'язання Позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в обумовлені у Заяві та Умовах строки, а також сплати комісії, зазначеної в Умовах.
Власноручним підписом у Заяві позичальника Відповідач підтвердив свою згоду на те, що вказана Заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) (далі-Умови) та Тарифами складає між ним і Банком Кредитно-заставний договір (а.с.6, 7-10).
ПАТ КБ «Приватбанк» виконав зобов'язання та надав відповідачу кредитні кошти. У свою чергу відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за ОСОБА_2 станом на 11.0.2014 року утворилася заборгованість, яка, згідно наданого позивачем розрахунку становить 26180,72 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - у розмірі 1740,20 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом - у розмірі 7526,46 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань - 16133,67 грн.; комісія - 780,39 грн.
04.04.2008 року Київським районним судом м. Полтави був виданий судовий наказ, згідно якого з ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість по кредитному договору б/н від 03.10.2006 року у розмірі 3501,56 грн. та судові витрати (а.с. 4).
Таким чином, різниця між поточною заборгованістю та задоволеною судовим наказом складає 22679,16 грн.
Враховуючи те, що штрафи за порушення строків платежів (фіксована частина) складає 500 грн. та процентна складова - 1133,96 грн., загальна сума заборгованості становить 24313,12 грн. (а.с.5).
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що позивач несвоєчасно звернувся до суду з позовом, тривалий час не заявляв претензій до відповідача щодо погашення кредиту, сума якого значно менша від загальних нарахувань, у зв'язку з чим дійшов висновку про часткове задоволення заборгованості по процентам та комісії за користування кредитом на 20 %.
Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком, виходячи з наступного.
Цивільним законодавством України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки, а спеціальна - по позовній вимозі про стягнення пені - один рік (ст.ст.257,258 ЦК України). Статтею259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
У заяві на отримання кредиту зазначено, що боржник ознайомився та згодний із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам(«Розстрочка» (Стандарт), які були надані йому у письмовій формі, своїм підписом підтвердив факт про надану йому повну інформацію про умови кредитування.
Згідно п.5.5 Умов надання споживчого кредиту,терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років. З даним пунктом умов боржник погодився, про що свідчить його підпис на заяві та вказаний пункт недійсним не визнано.
Із наданого суду розрахунку заборгованості, яка почала нараховуватися Банком з 03.10.2006 року, вбачається, що, отримавши кредит, відповідач не здійснив жодного платежу в рахунок погашення заборгованості за кредитом.
До суду позивач звернувся з позовом 28.01.2014року, поза межами погодженого сторонами строку позовної давності.
Однак, місцевий суд, при ухваленні рішення не врахував правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові у справі № 6-101цс12 від 21.11.2012 року, відповідно до якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення судом першої інстанції.
Також, на час розгляду справи апеляційним судом,Верховний Суд України зробив правовий висновок у справі № 6-126цс13 від 20.11.2013року, відповідно до якого норма ЗУ «Про захист прав споживачів», якою кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч.11 ст.11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту.
ЦК України не передбачено заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням позовної давності.
Нормами статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 не була присутня під час розгляду справи судом першої інстанції, будь-яких заяв, клопотань чи заперечень щодо пред'явленого позову до суду не направляла, судовий розгляд було проведено за її відсутності.
У відповідності до ст. 616 ЦК України , якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Як роз'яснено у п.27 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.
Місцевий суд належним чином не врахував діючі норми матеріального права, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 525 ЦК України установлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як це закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, однак, на думку колегії суддів, позовна вимога про стягнення штрафу (процентної складової) підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Пунктом 5.3. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) закріплено, що при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань,передбачених договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500грн. +5% від суми позову.
Розрахунок процентної складової штрафу здійснювався виходячи із сукупних величин заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом та пені, що в свою чергу суперечить ч.2 ст.550 ЦК України, яка визначає, що проценти на неустойку не нараховуються. А тому колегія суддів вважає, що нарахування відсотків на пеню є безпідставним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства.
Таким чином, стягненню підлягає процентна складова штрафу (5%) в розмірі 502,35 грн.
Рішення суду повинно ґрунтуватись на нормах закону та доказах, досліджених при розгляді справи.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать встановленим обставинам справи, не ґрунтуються на нормах закону та порушують норми матеріального і процесуального права.
Відтак, викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст.88 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог ( 97,4 %).
Таким чином, на користь позивача слід стягнути грн.,виходячи з розміру сплаченого судового збору за подачу позову до суду та за подачу апеляційної скарги ((243,6+121,8):100х97,4 %= 355,90грн. ).
Керуючись ст..ст. 303, 307, п.п.3,4 ч.1 ст.309,ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», - задовольнити частково.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 26 березня 2014 року, - скасувати.
Ухвалити нове рішення,яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» ( 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, рахунок №29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО305299) 23681,51 грн. (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят одну гривню 51 копійку) заборгованості за кредитним договором № PLOKRX09500213 від 03.10.2006 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк«ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ,вул. Набережна Перемоги, 50, рахунок №64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО305299) в рахунок відшкодування понесених судових витрат 355,90 грн. (триста п'ятдесят п'ять гривень 90 копійок).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий /підпис/ П.М. Карнаух
Судді : /підпис Т.О.Кривчун
/підпис/ Л.І. Пилипчук
ЗГІДНО:
Суддя Апеляційного
суду Полтавської області П.М.Карнаух