Єдиний унікальний номер 250/3370/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2361/2014
Головуючий в 1 інстанції - Заріцька О.О.
Доповідач: Принцевська В.П.
Категорія 51
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Жданової В.С.,
суддів Принцевської В.П., Тимченко О.О.,
при секретарі Забавіній М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного підприємства «ИРД» та ОСОБА_1 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до філії «Домсервіс» приватного підприємства «ИРД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом до філії «Домсервіс» ПП «ИРД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, просила стягнути з заборгованість по заробітній платі у розмі 13204 грн. 71 коп., компенсацію за затримку розрахунку заробітної плати середньоденного заробітку по день фактичного розрахунку у розмірі 11884 грн. 20 коп. моральну шкоду у розмірі 13000 грн. 00 коп., свої вимоги мотивувала наступним.
З 19 вересня 2011 року по 23 серпня 2013 року позивач працювала головним бухгалтером філії «Домсервіс» ПП «ИРД». З березня 2013 року відповідач на думку позивача необгрунтовано змінив умови праці, а саме: зменшив розмір заробітної плати з 3000 грн. 00 коп. до 1400 грн. 0 Окоп., не повідомив про це позивача. За період з 01 березня 2013 року по 23 серпня 2013 року відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі у розмірі 13204 грн. 71 коп., що є порушенням чинного законодавства. Також, позивач зазначає, що відповідач відмовив позивачу у видачі довідки про невиплачену заробітну плату, тому, позивач вимушена звернутись до суду з позовом.
Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2014 року позов задоволено частково. З даним рішенням не погодилися сторони по справі та оскаржили його в апеляційному порядку.
Позивачка в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд неповно з»ясував обставини справи, неправильно розрахував суму середнього заробітку за час затримки розрахунку. Також апелянта не згодна з визначеною судом сумою моральної шкоди. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд неповно з»ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального та матеріального Закону. Просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні позивачка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, а також просила відхилити апеляційну скаргу відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні також підтримала доводи апеляційної скарги відповідача та заперечувала проти задоволення апеляійної скарги позивачки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу позивачки, а апеляційну скаргу відповідача відхилити з наступних підстав.
Судом правильно встановлено, що позивач працювала в філії «Домсервіс» ПП «ИРД» на посаді головного бухгалтера з 19 вересня 2011 року по 23 серпня 2013 року, звільнена із займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпПУ, що підтверджується копією трудової книжки позивача та наказом № 41 від 23 серпня 2013 року.
Апеляційний суд перевірив доводи позивачки в її апеляційній скарзі, що суд не звернув увагу на зменшення відповідачем без її згоди її заробітної плати в березні - серпні 2013 року з 3000 грн. до 1400 грн. При цьому апеляційний суд дійшов висновку щодо безпідставності даних доводів, оскільки статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачкою не надано доказів того, що її посадовий оклад повинен складати саме 3000 грн.
Також апеляційний суд перевірив доводи відповідача в його апеляційній скарзі та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідач надав суду тільки один належний доказ - відомість № ВЗП-100008 про отримання позивачкою заробітної плати в березні 2013року в сумі 1372 грн. 58 коп. Доказів того, що позивачка отримала заробітну платню в квітні - серпні 2013 року відповідач суду не надав.
Згідно Індивідуальної відомості про застраховану особу, яку надав Пенсійний фонд, відповідач не виплатив позивачці заробітну плату за період з березня 2013 року по серпень 2013 року у розмірі 9905 грн. 28 коп. ((3345,04- 1372,58)+1400,00+1400,00+1400,00+2275,05=9905,28 грн.).
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 9905 грн. 28 коп. за період з березня 2013 року по 23 серпня 2013 року.
Відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпПУ.
Відповідно до положень п. 20 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 року, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд, на підставі ст. 117 КЗпП, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 вищезазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Як вбачається з матеріалів справи перед звільненням останніми повними календарними місяцями, які відпрацювала позивач, були липень та серпень 2013 року.
Згідно із довідкою, наданою відповідачем, в липні та серпні 2013 року позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 2475 грн. 20 коп., відпрацьовано 54 дня, середньоденна заробітна плата складає 45 грн. 84 коп.
Однак згідно індивідуальної відомості про застраховану особу, яку надав Пенсійний фонд, в липні та серпні 2013 року позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 3732 грн. 82 коп., відпрацьовано 54 дня, і тому середньоденна заробітна плата складає 69,12 грн., тому з доводами апелянта в частині неправильного нарахування судом середнього заробітку за час затримки розрахунку апеляційний суд погоджується і вважає, що в цій частині рішення суду перщої інстанції необхідно змінити.
Так, час затримки заробітної плати складає 107 робочих днів, середньоденна заробітна плата складає 69 грн. 12 коп., а отже, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати складає 7395 грн. 84 коп. (69 грн. 12 коп. х 107 днів = 7395 грн. 84 коп.).
Статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд першої інстанції при визначені розміру відшкодування моральної шкоди, врахував глибину моральних страждань позивача з приводу скрутного матеріального становища, стан здоров'я позивача, характер, тривалість, а тому доводи позивачки в її апеляційній скарзі щодо неправильного визначення судом суми моральної шкоди є безпідставними.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу відповідача і частково задовольнити апеляційну скаргу позивачки, рішення суду першої інстанції змінити в частині визначення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 7395 грн. 84 коп. В решті частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу приватного підприємства «ИРД» відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2014 року в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Стягнути з філії «Домсервіс» ПП «ИРД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24 серпня 2013 року по 28 січня 2014 року у розмірі 7395 грн. 84 коп. (сім тисяч триста дев»яносто п»ять грн. 84 коп.)
В решті частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: