УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 року грудня 13 дня.   Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі: Головуючого - судді Косогор Г.О.

Суддів. Ткачук О.О. Ісаєвої Н.В.     

При секретарі    Ісаєвої Ю.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Одеського державного аграрного університету на рішення Маліновського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного аграрного університету про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського державного аграрного університету, в якому просив поновити його на роботі в Одеському державному аграрному університеті в посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути з Одеського державного аграрного університету на користь позивача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 31.08.2006 р. по час винесення рішення по справі у сумі 3 449, 53 гривень, та моральну шкоду у розмірі 1000 грн..

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він був незаконно звільнений з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 Одеського державного аграрного університету. Згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України, підставою для припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення. У відповідності до п.п. 6.1. та 6.2. Контракту, який був укладений між позивачем та відповідачем, підставою для розірвання контракту було закінчення строку його дії.

При цьому керівник закладу освіти і працівник повинні за згодою сторін не пізніше як за два місяця визначитись у такому: контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається новий контракт. Якщо в цей термін сторони не визначились, то контракт продовжується на новий термін. Позивач вказував, що про припинення вказаного контракту його не сповіщали, у зв'язку з чим, він вважав, що контракт відповідно до п. 6.2. Контракту є пролонгованим, а його звільнення було незаконним. У зв'язку з звільненням, позивач вказував на те, що йому була нанесена моральна шкода. Також позивач вказував на те, що без заробітної плати він не може утримувати свою сім'ю, сина 1982 р.н., який з дитинства є інвалідом І групи, він втратив свій соціальний статус, його звільнення передувало виходу на пенсію, що йому наносить моральні страждання.

Також позивачем до суду було подано додаток до позовної в якій він вказував на те, що його було звільнено в період його тимчасової непрацездатності.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали.

Справа №22 - 6198/2006 р.  Головуючий 1 - ої інстанції

Гранін В.Л. Доповідач: Ткачук О.О.

Рішенням Маліновського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі.

На дане рішення принесена апеляційна скарга Одеським державним аграрним університетом, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_1. у позові.

Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.З ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише

формальних міркувань.        

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.2003 р. по 31.08.2006 р. на підставі контракту НОМЕР_1. працював в Одеському державному аграрному університеті в посаді ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було звільнено 31.08.2006 р. наказом НОМЕР_2. «у зв'язку закінченням строку дії контракту п. 2 ст. 36 КЗпП України, та не обранням за конкурсом, підстава: контракт НОМЕР_3.».

У відповідності до п. 2 ст. 36 КЗпП України, підставою для припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до п.п. 6.1. та 6.2. Контракту підставами для розірвання контракту є: закінчення строку його дії. При цьому керівник закладу освіти і працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за два місяця визначитись у такому, контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається новий контракт. Якщо в цей термін сторони не визначились, то контракт продовжується на новий термін.

Згідно п. 6.2. Контракту контракт набирає чинності з часу його підписання сторонами і діє до 31.08.2006 року.        

Як вбачається з матеріалів справи та як було встановлено в ході судового засідання суду першої інстанції, за два місяця (23 червня 2006 р.) до закінчення дії вказаного вище контракту відповідачем було попереджено позивача про те, що 31 серпня 2006 року строк дії його контракту закінчується та те, що посада є вакантною і позивач може взяти участь у конкурсі на цю посаду. Вказане повідомлення суд першої інстанції вірно розцінив як таке, що не може вважатися належним сповіщенням про припинення строку дії контракту, тобто таким, що відповідало б п. 6.2. контракту, з наступних підстав.

У відповідності до п. 6.2. контракту, для звільнення з підстав закінчення дії контракту, не достатнім є попередження про його закінчення та про те, що посада є вакантною і про можливість приймання участі у конкурсі, так як для припинення вказаного контракту необхідно було визначитись, за угодою сторін, про такий намір за два місяці до закінчення дії вказаного контракту. Розписка ж позивача про його попередження щодо закінчення строку дії контракту від 23 червня 2006 р. є такою, що вказує на факт сповіщення позивача щодо строку закінчення його контракту (31.08.2006р.), однак не може вважатися документом, що підтверджував би факт досягнення з працівником угоди про припинення дії контракту та взагалі будь-якої угоди, що відповідало б положенню п. 6.2. контракту.    

Розглядаючи справу, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що ОСОБА_1 був звільнений 31.08.2006 року - в день, коли останній був тимчасово непрацездатний.

Суд вірно послався на положення ч. З ст. 40 КЗпП України, відповідно до якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Правила про недопустимість звільнення, працівника в період тимчасової непрацездатності стосуються як передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Як зазначається в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку у встановлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатності?

Проаналізувавши вищеназвані документи, суд зробив вірний висновок про те, що звільнення Одеським державним аграрним університетом ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 було незаконним, тобто таким, що не відповідає вимогам трудового законодавства України, а саме п. 2 ст. 36 КЗпП України. .

У відповідності до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд також вірно вказав у рішенні, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Суд перевірив усі докази, які навів позивач у підтвердження своїх вимог, а відповідач -

у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про часткове задоволення позовних вимог.     

Посилання в апеляційній скарзі представника Одеського державного аграрного університету на те, що ОСОБА_1 брав участь у конкурсі на заміщення вакантної посади ІНФОРМАЦІЯ_1 ОДАУ, але не пройшов за ним, не береться судовою колегією до уваги, оскільки, як було встановлено судом першої інстанції, конкурс був проведений з порушенням Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації Затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 р. № 744 (далі Положення), відповідно до якого посада вважається вакантною після звільнення науково-педагогічного працівника на підставах, передбачених законодавством про працю, а також при введенні нової посади до штатного розпису вищого навчального закладу.

Крім того, судова колегія не бере до уваги посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не попередив адміністрацію про те, що знаходиться на лікарняному, оскільки чинним законодавством не передбачено, що на робітникові лежить обов'язок робити таке попередження.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Одеського державного аграрного університету - відхилити.

Рішення Маліновського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.