СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
9 січня 2007 року |
Справа № 2-27/11956-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Дугаренко О.В.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Долгова М.В.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1., паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1,
відповідача: Зуєва О.В., довіреність № 2437/9/10-0 від 23.11.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 31 жовтня 2006 року у справі №2-27/11956-2006А
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Бєлова, 2,Мирне, Сімферопольський р-н,97503)
про визнання частково нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом (з урахуванням уточнень до нього (а.с.22-23, 54) про визнання частково нечинним рішення відповідача у частині застосування штрафних санкцій у сумі 15.759,75грн. на той підставі, що друкував та зберігав фіскальні звітні чеки, які надав до перевірки, 3.050грн. (що знаходились на місті проведення розрахунків) це особисті кошти позивача.
При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що на місті проведення розрахункових операцій знаходилися кошти, у тому числі 3.050грн. особисті кошти позивача, позивач друкував і зберігав фіскальні звітні чеки, але їх не підклеював у Книзі обліку розрахункових операцій.
Постановою суду позов задоволено, рішення відповідача у частині застосування штрафу у сумі 15.759грн. скасовано, у решті позовних вимог провадження у справі припинено. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто державне мито у сумі 3,40грн.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідач залучив позивача до відповідальності за не підклеювання фіскальних звітних чеків, але за такі дії закон не встановлює відповідальності; кошти у сумі 3.050грн. отримані не від здійснення розрахункових операцій, ці кошти належать позивачу на праве приватної власності, і тому не можуть бути включені до готівки при встановленні відповідності готівки сумі коштів, вказаній у Z-звіті.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, вважаючи постанову прийнятою з порушенням норм матеріального права тому, що позивач не забезпечив зберігання фіскальних чеків у Книзі обліку розрахункових операцій і на місті розрахункових операцій знаходилися кошти, які не проведені через реєстратор розрахункових операцій, у тому числі як службове внесення для покупки товару.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач зі скаргою не погодився тому, що фіскальні звітні чеки були надані до перевірки, хоч і не були підклеєні у Книзі обліку розрахункових операцій, кошти у сумі 3.050грн. були залишені на місті проведення розрахункових операцій для придбання холодильника, але у подальшому він не був придбаний.
На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд, перевірив матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
12 травня 2006 року виконуючий обов'язки керівника Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступником якої є відповідач -а.с. 37-39) ОСОБА_2. на підставі акту перевірки НОМЕР_1 прийняв рішення НОМЕР_2 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 15.864,75 грн. (а.с. 10, 33).
Рішення отримано позивачем особисто 12 травня 2006 року.
З розрахунку штрафних санкцій (а.с. 62-63) слідує, що сума штрафних санкцій складається з сум штрафів за різні порушення:
1) 15.419грн. ((3.158,25 -53,3 -21,15) х 5) за невідповідність коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній у денному звіті,
2) 340грн. за не зберігання у Книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків,
3) 105,75грн. (21,15 х5) за реалізацію товару без застосування реєстратора розрахункових операцій та надання розрахункового документу, але у цій частині позивач не оспорює рішення відповідача і тому воно не перевіряється судом.
З вказаного вище акту перевірки вбачається, що у ході перевірки був перевірений бутик НОМЕР_7, що знаходиться у м. Сімферополі, ринок „Московський”, та належить позивачу. Перевіркою встановлені порушення при здійсненні розрахункових операцій, за які застосовані вказані вище штрафні санкції.
Акт перевірки підписаний підприємцем без заперечень.
Акт складений у двох примірниках на бланках за НОМЕР_3* (який вказаний у оскаржуємому рішенні). Один екземпляр акту виданий позивачу (а.с. 7-8), другий -відповідачу (а.с. 35-36). Екземпляр відповідача після закінчення перевірки зареєстрований за НОМЕР_4. Обидва акта ідентичні. Позивач не оспорює факт проведення перевірки і складення акту, а тому у апеляційного господарського суду не має підстав вважати будь-який екземпляр акту підробним, ці екземпляри акту є документом і доказом у справі.
Застосування штрафних санкцій у сумі 15.419 грн.
Як встановлено актом перевірки на місті проведення розрахункових операцій знаходились кошти у сумі 3.158,25грн., в той час як в звіті реєстратора розрахункових операцій зазначена сума 53,3грн..
Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг” (в редакції Закону України від 1 червня 2000 року №1776-Ш, з подальшими доповненнями і змінами, далі Закон України №1776-Ш) суб'єкти підприємницької діяльності при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язані забезпечувати відповідність сум наявних коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній в денному звіті реєстратора розрахункових операції.
За порушення цього обов'язку статтею 22 того ж Закону передбачена відповідальність у вигляді фінансових санкцій в 5-кратному розмірі суми, на яку виявлена невідповідність.
Фактично позивач не оспорює того, що на місті проведення розрахункових операцій знаходилися кошти у сумі 3.158,25грн., у тому числі 3.050грн. для придбання холодильника, про що надав пояснення відповідачу (а.с. 34), а намір придбати холодильник підтвердив видатковою накладною від 10 травня 2006 року підприємства „Фокстрот” (а.с. 44).
Апеляційна інстанція вважає, що мета, з якою вказані кошти знаходилися на місті проведення розрахункових операцій, не звільнює позивача від відповідальності. Для зберігання на місці проведення розрахункових операцій готівки законодавство передбачає певні вимоги. Так, Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року №614, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за №107/5298, встановлює, що унесення готівки у місці проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення”, яка використовується для реєстрації суми готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, це проводиться після виконання Z-звіту. Такі вимоги законодавства позивач не виконав. А тому не можливо погодитись з висновком суду першої інстанції про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 15.419грн. На підставі викладеного, апеляційна інстанція вважає, що апеляційна скарга у цій частині обґрунтована і підлягає задоволенню, судове рішення -скасуванню.
Застосування штрафних санкцій у сумі 340 грн.
Перевіркою встановлено незбереження Z-звітів з 21 квітня 2006 року по 9 травня 2006 року в Книзі обліку розрахункових операцій НОМЕР_5.
З пояснень позивача і представника відповідача слідує, що ці чеки були надані до перевірки, але не були підклеєні у Книзі, що також слідує з акту, у якому вказані номера чеків, тобто до перевірки вони були надані.
Судом першої інстанції була досліджена Книга обліку розрахункових операцій, в якій вже підклеєні вказані чеки (а.с. 55-61).
Згідно з пунктом 9 статті 3 Закону України №1776-Ш суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів у сфері торгівлі, зобов'язанні щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання у книгах обліку розрахункових операцій.
За це порушення пунктом 4 статті 17 вказаного Закону передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340грн.).
Апеляційний господарський суд вважає, що відповідач помилково кваліфікував дії позивача як не збереження чеків у Книзі тому, що фактично ці чеки зберігалися у Книзі, але не були у Книзі підклеєні. Однак за такі дії Закон не встановлює відповідальності. На підставі чого, апеляційна скарга у цій частині не обґрунтована і задоволенню не підлягає, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, судове рішення у цій частині прийнято без порушень норм матеріального права.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмова прийнята судом, суд закриває провадження у справі. Згідно зі частиною 1 статті 51 того ж Кодексу позивач має право збільшити чи зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Як слідує з прийнятої до розгляду позовної заяви первинно позивач просив визнати недійсним рішення відповідача у частині штрафних санкцій у сумі 14.164,75грн. (а.с. 22-23), з клопотання про уточнення позовних вимог вбачається, що позивач змінив і збільшив розмір позовних вимог та просив скасувати рішення відповідача у частині застосування штрафних санкцій у сумі 15.759грн. (а.с. 54) і ці вимоги були задоволені судом першої інстанції повністю. А тому, у місцевого господарського суду не було підстав для закриття провадження у справі у будь-якої частині позовних вимог.
У зв'язку з викладеним, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції -скасуванню, позов -частковому задоволенню.
Керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2006 року у справі № 2-27/11956-2006А скасувати.
Позов задовольнити частково.
Рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим НОМЕР_2 про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 15.864,75грн. визнати нечинним у частині застосування штрафних санкцій у сумі 340грн.
У решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інн НОМЕР_6) судовий збір у сумі 1,70грн.
Господарському суду Автономної Республіки Крим надати виконавчий документ.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді О.В. Дугаренко
Т.П. Фенько
\