Справа №2-319/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2008 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді     Поліщук Н.В.

при секретарі     Задорожньому А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "Сокіл" про зобов"язання надати акт та визнання роботи паяльщиці як шкідливої, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась з позовом до ЗАТ Сокіл" та просить постановити рішення,  яким зобов"язати відповідача надати акт за результатами атестації робочих місць,  на ім"я позивачки,  для подальшого оформлення пенсії,  а також визнати роботу на посаді паяльщиці зимової блесни,  яку вона виконувала з 14.11.1990 року до 22.09.1999 року як шкідливу. Свої вимоги позивачка обґрунтовує наступним.

Позивачка працювала на підприємстві AT "Сокіл" з 07 вересня 1989 року по 15 травня 2000 року,  а з 14.11.1990 року була переведена по спеціальності паяльщика зимової блесни і пропрацювала на цій посаді до 22 вересня 1999 року. Наказом директора AT "Сокіл" №66/к від 12 березня 1991 року,  робота,  яку виконувала позивачка ,  визнана шкідливою,  та такою,  що надає право на надання державної пенсії на пільгових умовах та розмірі.

В період з 01.01.1991 року по 31.12.1992 року позивачка була зайнята виконанням роботи протягом повного робочого дня. В період з 01.01.1993 року по 21.09.1999 року відпрацювала 3 роки 1 місяць та 16 днів,  в 1993 році пропрацювала 11 місяців 12 днів,  в 1994 році - 7 місяців,  в 1995 році - 5 місяців 29 днів,  в 1996 році - 3 місяці 25 днів,  в 1997 році - 4 місяці 21 день,  в 1998 році - 3 місяці 27 днів,  в 1999 році - 22 дні.

При оформлення документів на отримання пенсії в Пенсійному фонді Оболонського району м. Києва позивачці було вказано на відсутність акту про атестацію робочого місця за умовами її праці.

Разом з тим,  після прийняття Постанови Кабінету Міністрів №442 від 01.08.1992 року п.9 "Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці",  керівництво ЗАТ "Сокіл" не оприлюднило інформацію про проведення атестації робочих місць,  в зв"язку з чим позивачці невідомо чи проведено атестацію її робочого місця. Керівництва ЗАТ "Сокіл" відмовилось надати акт про атестацію робочих місць на підприємстві.

Посилаючись на зазначене,  просила постановити рішення,  яким зобов"язати ЗАТ "Сокіл" надати акт за результатами атестації робочих місць на ім"я позивачки для подальшого оформлення пенсії,  а також визнати роботу на посаді паяльщиці блесни,  яку вона виконувала в AT "Сокіл",  як шкідливу.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі,  посилаючись на обставини,  викладені в позовній заяві,  та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала,  зазначивши наступне. Протоколом від 26 квітня 1996 року засідання комісії з проведення атестації робочих місць за умовами праці на заводі "Сокіл" були затверджені результати атестації робочих місць,  які відображені в картках умов праці заводу "Сокіл" та

підтверджені права на пільгове пенсійне забезпечення відповідно Списку №2 працівників 8 професій. На підставі Протоколу засідання Комісії з проведення атестації робочих місць за умовами праці на заводі "Сокіл" від 26.04.1996 року було видано директором заводу "Сокіл" Канчурою В.В. наказ №37 від 29.04.1996 року "Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення",  яким було затверджено рішення атестаційної комісії про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення відповідно Списку №2 працівникам 8 професій. В липні 1996 року керівництво заводу "Сокіл" звернулося до Мінської санітарно - епідеміологічної станції м. Києва з проханням провести атестацію робочого місця професії "паяльщик" за умовами праці. Протоколом №49 від 19 липня 1996 року були зафіксовані вимірювання рівня шуму та вібрації,  які були проведені санітарним лікарем Новожиловим А.В. на робочому місці "паяльщик блесни" та зроблені висновки,  що рівні локальної вібрації не перевищують допустимі норми відповідно до СН 3041-84. Відповідно до Карти умов праці робочого місця "паяльщик",  що була заповнена інженером з охорони праці Степаненко Л.С. ,  яка є членом атестаційної комісії заводу "Сокіл",  зроблено висновок,  що за гігієнічними та технічними параметрами робоче місце "паяльщик блисни" не відноситься до числа робочих місць з шкідливими умовами праці. Виконання даних робіт не дає права на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до Списку №1. Наказом №52 від 13.07.1999 року "Про проведення повторної атестації робочих місць за умовами праці",  підписаним директором заводу "Сокіл" Канчурою В.В.,  було вирішено провести на заводі "Сокіл" повторну атестацію робочих місць за умовами праці,  створити постійно діючу атестаційну комісію. Наказом №110 від 21.12.1999 року "Про результати атестації робочих місць за умовами праці",  підписаним директором Канчурою В.В.,  були затверджені карти умов праці на атестовані робочі місця та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення робітникам 8 професій. Представник зазначив,  що в період з 02.10.1995 року по 21.12.1999 року на заводі "Сокіл" були затверджені результати 3 атестацій робочих місць за умовами праці,  але професія "паяльщиці зимової блесни" за умовами праці,  не була визнана такою,  що дає право на пільгове пенсійне забезпечення,  тому й не була затверджена жодним наказом керівництва по заводу "Сокіл".

Суд,  заслухавши пояснення сторін,  свідків ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7 ,  дослідивши матеріали справи,  вважає,  що позовні вимоги задоволенню не підлягають,  виходячи з наступного.

Встановлено,  що позивачка ОСОБА_1 перебувала у трудових стосунках із відповідачем з 07 вересня 1989 року та 15 травня 2000 року звільнена за власним бажанням,  в тому числі з 14.11.1990 року по 22.09.1999 року виконувала роботу на посаді паяльщиці зимової блесни (а.с.  6-9).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5,  ОСОБА_8 пояснили,  що працювали на одному підприємстві з позивачкою,  остання працювала паяльщицею блесни,  за роботу в шкідливих умовах отримувала додатково молоко,  соки,  а також додаткову відпустку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці",  установлено,  що відповідно до  ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками №1 і 2 виробництв,  робіт,  професій,  посад і показників,  що дають право на пільгове пенсійне забезпечення,  затверджуваними Кабінетом Міністрів України,  а також пенсії,  що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв,  професій та посад залежно від умов праці,  призначаються за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442,  атестація робочих місць передбачає ,  зокрема,  визначення ( підтвердження ) права працівників    на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;

складання переліку робочих місць виробництв,  професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників.

Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці,  які затверджені Міністром праці України та Головним державним санітарним лікарем України 01.09.1992 року,  визначено ,  що на основі комплексної оцінки робочі місця відносяться до одного із видів умов праці : з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці; зі шкідливими і важкими умовами праці; за шкідливими умовами раці,  та заносяться до розділу III Карти умов праці.

Судом   встановлено,    що   Протоколом   №49   від   19   липня   1996   року   були

зафіксовані вимірювання рівня шуму та вібрації,  які були проведені санітарним лікарем Новожиловим А.В. на робочому місці "паяльщик блесни" та зроблені висновки,  що рівні локальної вібрації не перевищують допустимі норми відповідно до СН 3041-84. Відповідно до Карти умов праці робочого місця "паяльщик",  що була заповнена інженером з охорони праці Степаненко Л.С. ,  яка є членом атестаційної комісії заводу "Сокіл",  зроблено висновок,  що за гігієнічними та технічними параметрами робоче місце "паяльщик блисни" не відноситься до числа робочих місць з шкідливими умовами праці.

Відповідно до  ст.  11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  поданим відповідно до цього Кодексу,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

Вважаючи на викладене,  оскільки за результатами атестації робоче місце паяльщиці блесни не визнавалось таким,  що відноситься до числа робочих місць з шкідливими умовами праці,  враховуючи,  що за правилами  ст.  11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  поданим відповідно до цього Кодексу,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі,  підстав для задоволення позовних вимог та зобов"язання відповідача надати акт атестації робочого місця на ім"я позивачки у суда не має.

Позовні вимоги в частині визнання роботи на посаді паяльщиці блесни,  яку позивачка виконувала в AT "Сокіл" ,  як шкідливої,  задоволенню не підлягають,  оскільки визначення видів умов праці здійснюється атестаційними комісіями та не може бути визначено в судовому порядку. Вимог щодо оскарження результатів оцінки робочого місця позивачкою не заявлялось.

З огляду наведене,  суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись  ст. . ст. . 10, 15, 60, 212, 213,  214,  215 ЦПК України,  керуючись  ст. ст.. 15, 16 ЦК України,  Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці",  Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442,  Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці,  які затверджені Міністром праці України та Головним державним санітарним лікарем України 01.09.1992 року,  суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "Сокіл" про зобов"язання надати акт та визнання роботи паяльщиці як шкідливої - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  встановлений статтею 294 ЦПК України,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.