АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Нежури В.А., Усика Г.І.,
при секретарі Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2014 у справі за поданням старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Власюк Світлани Віталіївни про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України , -
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2014 подання старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Власюк СвітланиВіталіївни - задоволено.
Тимчасово обмежено ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань, покладених на нього рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13.03.2013 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, на неправильну оцінку доказів та невірне застосування норм матеріального та процесуального права. Представник апелянта посилається на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази ухилення апелянта від виконання судового рішення, що стало підставою для суду для винесення оскаржуваної ухвали про обмеження у праві виїзду за кордон.
Вказує, що обмеження апелянта у праві виїзду за кордон є невиправданим втручанням у сферу особистих прав людини і громадянина, і повинно бути скасованим апеляційним судом. Вважаючи постановлену ухвалу незаконною, просить її скасувати та постановити нову, якою в задоволенні подання відмовити.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні подання.
______________________________________________
Справа № 757/1403/13-ц
№ апеляційного провадження:22-ц-796/6610/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Волкова С.Я.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Інші особи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, причини неявки суду не повідомили, тому, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Як вбачається із матеріалів справи, 12.03.2014 старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції ВласюкС.В. звернулася до суду із поданням, в якому просила тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним своїх зобов'язань, покладених на нього рішенням Печерського районного суду м. Києва.
Державний виконавець зазначає, що боржник ухиляється від сплати заборгованості згідно виконавчого листа № 757/1403/13-ц від 02.08.2013 та станом на 11.03.2014 рішення суду боржником не виконано.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржник - ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду про стягнення з нього коштів та перешкоджає державному виконавцю у примусовому виконанні ним цього рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Частиною 1 ст. 377-1 ЦПК України визначено, що питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», зокрема передбачено: громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), до виконання зобов'язань. Громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. При цьому паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.
Статтею 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» передбачено, що обмеження права громадян на виїзд з України належить до виключної компетенції Адміністрації Державної прикордонної служби України, а п. 8 зазначеної статті покладає на державну прикордонну службу України обов'язок запобігання і недопущення в'їзду та виїзду за кордон з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено в праві виїзду з України.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2013, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3. 1679873,3 грн. Рішення набрало законної сили 17.07.2013.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 18.09.2013 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом виданим на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2013.
Згідно даних виконавчого провадження майна зареєстрованого за ОСОБА_1 не виявлено.
Згідно Акту від 07.03.2014 за адресою місця проживання боржника, ні його самого ні належного йому майна не виявлено.
12.03.2014 державний виконавець звернувся до суду з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України.
З наведеного вбачається, що в ході виконавчого провадження і до постановлення оскаржуваної ухвали боржником не вчинялося жодних дій направлених на виконання рішення суду.
Вказаний висновок не спростовується і посилання боржника на заяву від 28.10.2013, так як у вказаній заяві мова йде лише про наміри боржника виконати рішення у майбутньому, в той же час повідомляється про відсутність майна у боржника та доходів.
Надані в судовому засіданні апеляційного суду дані свідчать про працевлаштування боржника і, відповідно, наявність у нього доходів з 29.11.2013 по 13.01.2014 на посаді директора ТОВ «Коло Глобал» та з 21.01.2014 на посаді директора ТОВ «Айтіспейс» (а.с. 122, 124)
Проте, в добровільному порядку ним здійснено погашення заборгованості 30.04.2014 та 16.05.2014, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали, що в свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги про добросовісність дій боржника (а.с. 120-121).
За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи , дав вірну оцінку наведеним доказам та дійшов вірного висновку про те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду і обґрунтовано задовольнив подання державного виконавця, щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилученням паспортного документа ОСОБА_1, з метою захисту прав стягувача за виконавчим провадження.
Отже, твердження апелянта про невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення даного питання, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Ухвалу судом першої інстанції було постановлено з додержанням вимог закону. Підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2014 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: