5.2.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1120/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Матвєєвої В.В.

при секретарі Сіряцькому А.С.

за участю сторін:

представника позивача: Макагон А.О.,

представника відповідача: Шуйського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Луганської митниці Міндоходів про визнання незаконними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000655/2 від 18.09.2013, картки відмови від прийняття митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00150 від 18.09.2013,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» звернувся з вимогами до відповідача Луганської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів№702020001/2013/000655/2 від 18.09.2013, картки відмови від прийняття митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00150 від 18.09.2013.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно зовнішньоекономічного контракту від 19.02.2013р. № АМК-0108/370, укладеного між ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» (Позивач) та Компанією «Yugohrom Ferroalloys Dooel» (Югохром Ферроаллойс ООО) та додатку № 7 від 31.08.2013р., Позивачем на митну територію України було ввезено вантаж: феросиліцій 55%.

Для здійснення митного оформлення товару Позивачем подано вантажно-митну декларацію № 702020001/2013/010164. До декларації були надані документи відповідно ч. 2 ст. 53 МК України.

18.09.2013р. Луганською митницею Міністерства доходів і зборів (Відповідач)

складено картку відмови від прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №

702020001/2013/00150. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено відмову декларанта у наданні додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартість товарів, та відповідно відсутність документального підтвердження відомостей про заявлену декларантом митну вартість товарів.

Того ж дня Відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товару № 702020001/2013/000655/2 від 18.09.2013р, відповідно до якого митна вартість визначена за шостим (резервним) методом.

Так, в рішенні про коригування митної вартості митниця коригує вартість товару із розрахунку 2,14 долл. США/кг, використавши витяг МД від 01.08.2013р.,

Заявлена ж позивачем вартість товару згідно першого методу складає 0,992 евро./кг відповідно додатку № 7 від 01.08.2013р.

Позивач вважає дії та рішення Відповідача протиправними, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, та підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу (МК) України Митною вартістю товарів. які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявления митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

А частинами 3, 6 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до статті 53 МК України якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість) декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані надати (за наявності) додаткові документи.

Так, керуючись вищевказаною нормою, Відповідач звернувся до Позивача з запитом про надання додаткових документів:

- страхових документів;

- документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- договір (угоду) з третіми особами, пов'язаний з договором поставки товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця;

- платіжні документи, що підтверджують вартість вантажу;

- копію митної декларації країни відправлення з перекладом.

Позивач як декларант не відмовлявся надати витребувані додаткові документи, однак існувала об'єктивна причина неможливості надання документів - їх відсутність у Позивача і неможливість їх витребування від іноземних компаній, з якими останній немає договірних відносин, про що свідчить лист постачальника «Yugohrom Ferroalloys Dooel» від 18.09.2013р. на запит інформації, згідно якого останній відмовив в наданні документів.

Крім того позивач вважає, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, скасувавши рішення про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000655/2 від 18.09.2013, картки відмови від прийняття митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00150 від 18.09.2013.

Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення в яких вказав, що контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів здійснювався відповідно до вимог ст. ст. 336, 337 МКУ, з урахуванням положень п.5 ст. 54 МКУ, а саме: митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, та положень основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі: «Оцінка товарів для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

18.09.2013 підприємством ПАТ «АМК» для митного оформлення товару «Феросиліцій» виробництва " Yugohrom Ferroalloys Dooel", республіка Македонія, була надана МД №702020001/2013/009183 разом із пакетом документів зазначених в 44 графі вищезазначеної МД.

При розгляді наданого пакету документів та керуючись положеннями ч. 3 ст.53 та ч. 5 ст. 54 МКУ, враховуючи спрацювання профілю ризику системою АС АУР 105-2 обов'язкова (можливе заниження митної вартості, здійснити порівняння з ідентичними та подібними товарами), було встановлено, що надані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності: вага та вартість закупованого товару відповідно до інвойсу від 26.08.2013 №01-10-00858 не відповідає вазі та вартості товару, зазначеним в МД від 18.09.2013 №702020001/2013/009183; вага та вартість закупованого товару відповідно до декларації країни відправлення не відповідає вазі та вартості товару, зазначеним в МД від 18.09.2013 №702020001/2013/009183.

Крім того, документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: відсутня калькуляція продавця по формуванню ціни, передбачена п. 3 контракту від 19.02.2013 №АМК-0108/370; відсутній пакувальний лист, передбачений п. 3 контракту від 19.02.2013 №АМК-0108/370; інвойс від 26.08.2013 №01-10-00858 не містить інформації щодо включення до вартості у витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

В зв'язку із вищевикладеним на підставі ч. 3 ст.53, п.1-2 ч.5 ст.54 МКУ декларанту було запропоновано подання додаткових документів, а саме: за наявності - інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації: каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару;

Відповідно до положень ч. 6 ст.53 МКУ декларанту було запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи, які пояснюють виникли розбіжності.

Листом від 18.09.2013 №0109/Т-519 декларант надав лист виробника товару від 18.09.2013 б/н та відмовився надати інші запрошені документи.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або невизначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчислені.

З урахуванням зазначеного, керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, зокрема вимогами ч. 6 ст.54 та ч.2 ст.58 МКУ, враховуючи неподання декларантом всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 та ст.53 МКУ, відсутністю у зв'язку з неподанням таких документів відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, в застосуванні заявленого декларантом методу визначення митої вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, було відмовлено.

Таким чином, враховуючи неможливість застосування попередніх методів, зазначених у ст. 58-63 МКУ, а також виявлення митним органом заявлених неповних відомостей про митну товарів, було прийнято рішення від 18.09.2013 №702020001/2013/000655/2 про коригування митної вартості оцінюваного товару згідно ст.64 МКУ за резервним методом на підставі МД від 01.08.2013 №110010000/2013/022385 із розрахунку 2,14 дол.США/кг.

Одночасно з прийняттям рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару було оформлено картку відмови у митному оформленні №702020001/2013/00137. Картку відмови оформлено на підставі п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ та з дотриманням всіх вимог, встановлених чинним законодавством.

З огляду на вищевказане, позивач вважає, що позовні вимоги ПАТ «АМК» до Луганської митниці Міндоходів є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що згідно зовнішньоекономічного контракту від 19.02.2013р. № АМК-0108/370, укладеного між ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» (Позивач) та Компанією «Yugohrom Ferroalloys Dooel» (Югохром Ферроаллойс ООО) та додатку № 7 від 31.08.2013р., Позивачем на митну територію України було ввезено вантаж: феросиліцій 55%.

Для здійснення митного оформлення товару Позивачем подано вантажно-митну декларацію № 702020001/2013/010164.

Заявлена позивачем вартість товару згідно першого методу складає 0,992 евро./кг відповідно додатку № 7 від 01.08.2013р. до зовнішньоекономічного контракту.

18.09.2013 Луганською митницею Міністерства доходів і зборів (Відповідач)

складено картку відмови від прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №

702020001/2013/00150. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено відмову декларанта у наданні додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартість товарів, та відповідно відсутністю документального підтвердження відомостей про заявлену декларантом митну вартість товарів.

Того ж дня Відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товару № 702020001/2013/000655/2 від 18.09.2013р, відповідно до якого митна вартість визначена за шостим (резервним) методом.

Відповідно до положень ст. 7 Митного кодексу України (далі МКУ), безпосереднє здійснення митної справи в Україні покладається на митні органи.

Митні органи при здійсненні митної справи реалізують державну політику України, яка, відповідно до ст. 5 МКУ, направлена на регулювання зовнішньої торгівлі та захист внутрішнього ринку, розвиток національної економіки, наповнення державного бюджету.

Згідно ст. 318 МКУ, митному контролю підлягають усі товари комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. При цьому, форму та обсяги проведення такого контролю визначені у ст. ст. 336, 337 МКУ.

Відповідно до положень ст. 54 МКУ митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення.

Контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів здійснювався відповідно до вимог ст. ст. 336, 337 МКУ, з урахуванням положень п.5 ст. 54 МКУ, а саме: митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, та положень основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі: «Оцінка товарів для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено в судовому засіданні при митному оформленні товару до вантажно-митної декларації № 702020001/2013/010164 були надані документи із яких вбачається, що позивачем було завезено на митну територію України феросиліцій 65%. Поставщиком зазначеного товару є Компанія «Yugohrom Ferroalloys Dooel» (Югохром Ферроаллойс ООО), що підтверджується зовнішньоекономічним контрактом від 19.02.13. Відповідно до п. 1.2 зазначеного контракту виробником товару є «Yugohrom Ferroalloys Dooel», тобто контракт прямий і виконувався без залучення третіх осіб, а відтак ціна товару була сформована виробником, який одночасно був і постачальником.

Відповідно до листа «Yugohrom Ferroalloys Dooel», щодо визначення ціни, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару не можуть бути застосовані до феросплавної продукції у зв'язку з тим, що зазначений вид продукції вузькоспеціалізований та завод-виробник їх не випускає у вільну продаж. Кожна угода виключно індивідуальна, ціна на складові залежить від об'єму замовленої продукції, розміру, марки, умови оплати і поставки та інших причин (а.с.28).

Крім того, ціна товару фероссиліція 65% на рівні 992,22 євро/т підтверджена висновком Державного підприємства «Укрзовнішекспертиза» (а.с.29).

Таким чином суд вважає, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжності, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару на рівні 0,992 євро/кг відповідно додатку №7 від 01.08.2013р.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що надані позивачем для митного оформлення документи містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, не містять відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, у зв'язку з наступним.

В рішенні про коригування митної вартості товарів № 702020001/2013/000655/2 від 18.09.2013 відсутня інформація щодо причин витребування відповідачем у декларанта додаткових документів, а містить лише посилання на спрацювання профілю ризиків системою АСАУР 105-2.

Невідповідність ваги та вартості товару у вказаних в інвойсі та зазначеній в МД пов'язана з тим, що інвойс від 26.08.2013 №01-10-00858 є передплатним, крім того, загальна вартість та вага товару є взаємопов'язаними категоріями та не впливають на ціну товару, що визначається за 1 метричну тонну. Тобто, вартість товару за одиницю у вказаних документах відповідає вартості товару за одиницю, зазначеній в контракті від 19.02.2013 №АМК-0108/370.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність в інвойсі від 26.08.2013 №01-10-00858 інформації щодо включення до вартості товару витрат, пов'язаних з транспортуванням, оскільки відповідно до умов поставки, визначених сторонами контракту, витрати з транспортування включаються до ціни товару, а саме - відповідно п. 1.2 Додатку №7 від 01.08.2013 до контракту №АМК-0108/370 від 19.02.2013 ціна: 995,22 ЕВРО за 1 метричну тонну на умовах поставки ОАР м. Алчевськ, Україна, відповідно з правилами Інкотермс 2010.

Згідно правил ІНКОТЕРМС 2010, при поставці товару на умовах DАР продавець зобов'язаний забезпечити перевезення товару до погодженого сторонами місця, не розвантажуючи товар з транспортного засобу у такому місці. При цьому продавець зобов'язаний поставити товар шляхом надання його в розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовому до розвантаження в узгодженому пункті, якщо такий є в пойменованому місці призначення в узгоджену дату або період. В даному випадку - це станція Комунарськ. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця на імпорт.

Щодо відсутності публікації CRU Monitor bulk Ferroalloys відповідно п. 2.1 контракту № АМК-0108/370 від 19.02.2013, суд зазначає.

Відповідно вказаного вище пункту контракту ціна за поставлений товар буде розраховуватись на підставі вказаної публікації на сайті http://cruonline.crugroup.com (тобто інформація є загальнодоступною, в тому числі для відповідача). Крім того, даним пунктом контракту передбачено, що остаточна ціна поставленого товару повинна бути визначена в Додатках до даного контракту, що є його невід'ємними частинами.

Законом встановлені чіткі умови, при яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень як витребування додаткових документів, так ч. 2 ст. 58 МК України передбачено, що митний орган зобов'язаний вказувати:

- конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви;

- причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів;

- обґрунтувати необхідність перевірки спірних даних і вказати документи, надання яких може усунути сумніви в їх достовірності.

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Частинами 7 та 8 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи слідує, що право органу доходів і зборів на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Вищевказані вимоги відповідачем не виконані, так як рішення про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000655/2 від 18.09.2013 не містить обставин, що викликали відповідні сумніви щодо формування ціни товару, причини неможливості її перевірки на підставі наданих документів та пояснень, яким чином витребувані документи можуть усунути сумніви в їх достовірності.

Що стосується посилання відповідача на спрацювання профілю ризику системою АСАУР 105-2, суд виходить з наступного.

Орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю, у тому числі з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Та обставина, що в АСАУР 105-2 є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом у зв'язку з тим, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити всієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Що стосується неправомірності застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості без послідовного застосування попередніх методів, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщаються через митний кордон України, є вартість товарів, яка використовується для митних цілей, яка базується на ціні, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально; не визначені кількісно і достовірно; відсутня хоч б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її численні.

Частиною 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а частинами 3, 6 ст. 57 МК України передбачено, що кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, в графі 33 рішення про коригування митної вартості вказуються: причини, з яких митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) відносно товарів, які імпортуються (вартість операції); послідовність застосування методів визначення митної вартості і причин, по яких не був застосований кожен з методів, що передує методу, обраному митним органом; про проведення процедури консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу - вказується детальна інформація і джерела, які використовувалися митним органом при її застосуванні.

Правову позицію з даного питання було викладено в постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про визначення митної вартості товарів, стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, в якому було зазначено: «ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості».

Згідно з ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким, чином, на думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення щодо відмови у визначенні митної вартості товару на підставі першого методу - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінивши подані декларантом документи в сукупності, суд вважає, що відповідач мав можливість встановити вартість товару, що постачався за фактично сплаченою ціною.

Крім того, суд приймає до уваги пояснення позивача щодо розбіжності у вазі (сумі) товару 0,570 т, оскільки вантаж феросиліцій 65% було поставлено ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» фактично в загальній кількості 621,93 т із зазначеної в інвойсі №01-10-00858 від 26.08.2013 ваги 622,250 залізничним транспортом. На зазначену розбіжність при транспортування могла вплинула природна втрата ваги вантажем чи похибка зважування на вагах. Крім того, згідно з п. 1.6 додатку №8 від 01.08.2013 до контракту від 19.02.2013 №АМК-0108/370, оплата за товар здійснюється за фактом його поставки. Відповідно до залізничної накладної №52460631 вага брутто відповідає декларованій, а саме 621,93 т, за яку позивачем й було проведено розрахунок.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації. За таких обставин позовні вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації слід задовольнити.

В силу норм ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з платіжного доручення №536 від 06.02.2014, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1827,00 грн. (а. с. 2).

Таким чином, виходячи з наведених норм, з урахуванням висновку суду про задоволення позову в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з державного бюджету на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1827,00 грн.

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Луганської митниці Міндоходів про визнання незаконними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000655/2 від 18.09.2013, картки відмови від прийняття митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00150 від 18.09.2013 - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000655/2 від 18.09.2013, картки відмови від прийняття митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00150 від 18.09.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» сплачений ним судовий збір у розмірі 1827,00 грн. відповідно до платіжного доручення №536 від 06.02.2014.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 20 травня 2014 року.

Суддя В.В. Матвєєва