Справа № 425/3856/13-к

Провадження № 11кп/782/402/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: судді Шмигельського І.В.,

суддів Кошелєва Б.Ф. і Тополюк Є.В.,

з участю: секретаря Шеховцової А.С.,

прокурора Дронової І.С.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Луганську апеляційну скаргу з доповненнями прокурора у кримінальному провадженню ОСОБА_4 на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 07.02.2014 р. відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, який не працює, розлученого, має на утриманні неповнолітню дитину, не судимого, інваліда 3 групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, визнаного виним за ст. 121 ч. 2 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановлений іспитовий строк 3 роки, зобов'язаний періодично з'являтися в органи виконання покарання за місцем проживання на реєстрацію.

Стягнено з ОСОБА_3 витрати на залучення експертів у розмірі 342 грн. 30 коп. на користь держави,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 визнаний винний в тому, що в ніч з 25 на 26 серпня 2013 року, більш точніша дата в ході досудового розслідування не встановлена, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3, маючи намір на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, під час сварки наніс потерпілому не менше одинадцяти ударів кулаками в ділянку голови та обличчя і не менше двох ударів кулаками по тілу, завдавши ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, в результаті яких останній помер.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 7-305 від 25.09.2013 р. при дослідженні трупа ОСОБА_5 встановлені наступні тілесні ушкодження: синець по всій поверхні правої вушної раковини, синець навколо обох очей, синець на кінчику носа з переходом на крила носа, крововиливи на внутрішній поверхні обох губ по всій поверхні, синець на задній поверхні лівого ліктьового суглоба, на тлі його садно, закрита черепно-мозкова травма, травматичний крововилив у м'які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні в лобній ділянці ліворуч, у скроневій ділянці ліворуч, у тім'яній ділянці по всій поверхні, травматичний крововилив під тверду мозкову оболонку в ділянці обох півкуль і на основі головного мозку, травматичний крововилив під м'яку мозкову оболонку в ділянці обох півкуль і на основі головного мозку, забій лівої легені, наявність в лівій плевральній порожнині 150 мл крові, перелом 2,4,5 ребер зліва по серединно-ключичній лінії, 3,7,8 ребер зліва по задній пахвовій лінії, - що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень щодо живої особи як небезпечні для життя в момент заподіяння.

Смерть ОСОБА_5 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, травматичного крововиливу під оболонки головного мозку.

На вирок суду прокурор у кримінальному провадженні Рубіжанського міського суду Луганської області від 07.02.2014 р. в своїй апеляційній скарзі із доповненнями просить вирок стосовно ОСОБА_3 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

Своє рішення про зміну правової кваліфікації дій ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України суд мотивував тим, що обвинувачений з померлим перебували у дружніх стосунках і в даному випадку мав місце побутовий конфлікт, при нанесенні ударів ОСОБА_5, жодних знарядь ОСОБА_3 не застосовував, всього було нанесено не менше одинадцяти ударів по голові і не менше двох по грудній клітині, при цьому всі вони були нанесені в короткий проміжок часу, а припинення протиправних дій стало наслідком самостійного вольового рішення обвинуваченого, причиною якого послугувало врегулювання конфлікту між ним та ОСОБА_5, після заподіяння тілесних ушкоджень, смерть ОСОБА_5 наступила не миттєво, а після спливу від однієї години до трьох годин.

З наведеними доводами суду погодитися неможливо, вважає апелянт, виходячи з наступного.

Згідно з роз'ясненням, яке міститься у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" № 2 від 07.02.2003 р., для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю. Якщо особа діяла з умислом на вбивство, тривалість часу, що пройшов з моменту заподіяння ушкоджень до смерті потерпілого, для кваліфікації злочину, як умисного вбивства, значення не має.

Як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5 не менше одинадцяти ударів кулаками в ділянку голови та обличчя і не менше двох ударів кулаками по тілу, в результаті чого потерпілий помер внаслідок закритої черепно-мозкової травми, травматичного крововиливу під оболонки головного мозку. Таким чином, на думку апелянта, суд не врахував спосіб вчинення даного злочину, локалізацію, кількість та характер, завданих травматичних впливів у життєво важливі органи потерпілого, від яких саме і настала смерть ОСОБА_5 Тобто, ОСОБА_3, наносячи кулаками в голову ОСОБА_5 не менше 11 ударів, усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті і бажав її настання, тобто діяв з прямим умислом на умисне вбивство ОСОБА_5

Вважає, що ОСОБА_3 призначено покарання, яке не відповідає обставинам вчиненого злочину, його відношенню до цього та особі засудженого. Крім того, для застосування ст. 69 КК України необхідна наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості, вчиненого злочину.

Як, вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 вчинив дане кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України відноситься до обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3

Більш того, до обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 можливо віднести лише одну обставину, передбачену п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України, а саме: добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

Таким чином, на думку апелянта, судом за наявності лише однієї обставини, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3, необгрунтовано застосовані вимоги ст. 69 КК України та призначено покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, що в свою чергу потягло необгрунтоване застосування ст. 75 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підримав апеляційні вимоги, заслухавши захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3, які заперечували доводи апеляційної скарги і просили залишити вирок без змін, заслухавши потерпілу ОСОБА_6, яка просила вирішити розгляд справи на розсуд суду, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги і доповнень до неї, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному проваджені ОСОБА_4 підлягає задоволенню с таких підстав.

Вирішуючи питання про перекваліфікацію дій обвинуваченого суд першої інстанції виходив з того, що обвинувачений з померлим перебували у дружніх стосунках і в даному випадку мав місце побутовий конфлікт, що підтверджується показаннями обвинуваченого, потерпілих, свідка ОСОБА_7, при нанесенні ударів ОСОБА_5, жодних знарядь ОСОБА_3 не застосовував, всього було нанесено не менше одинадцяти ударів по голові і не менше двох по грудній клітині, при цьому всі вони були нанесені в короткий проміжок часу, а припинення протиправних дій стало наслідком самостійного вольового рішення обвинуваченого, причиною якого послугувало врегулювання конфлікту між ним та ОСОБА_5, після заподіяння тілесних ушкоджень, смерть ОСОБА_5 наступила не миттєво, а після спливу від однієї години до трьох годин. При цьому суд взяв до уваги ту обставину, що незаконним діям обвинуваченого передувала конфліктна ситуація, що була спровокована самим померлим, який почав сваритися зі свідком ОСОБА_7 і намагався заподіяти їй тілесні ушкодження.

З такими висновками суду першої інстанції колегія погодитись не може.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" № 2 від 07.02.2003 р. п. 22, для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Вказані рекомендації Пленуму судом першої інстанції не виконані, належної оцінки діям обвинуваченого суд не дав.

Зокрема, суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт що, згідно висновку судово-медичного експерта № 7-305 від 02.09.2013 року, при судово - токсикологічному досліджені крові від трупу ОСОБА_5 не виявлені метиловий і етиловий спирти.

При таких обставинах суду необхідно було більш ретельніше дослідити даний факт і на основі цього дати детальний аналіз версії обвинуваченого про те, що кримінальна подія сталася внаслідок вживання великої кількості алкоголю, в тому числі і ОСОБА_5 На основі цього дати оцінку показанням свідка ОСОБА_7, яка в судовому засідання стверджувала, що на протязі 24-25 серпня 2013 р. вони, тобто обвинувачений, вона і ОСОБА_5 випили по одному літру самогону після чого сталася сварка, в результаті якої ОСОБА_3 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_5 від яких той помер.

Колегія суддів вважає сумнівним факт визнання вини і розкаяння обвинуваченого в скоєному, оскільки його показання, зокрема про вживання спиртних напилків ОСОБА_5, не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання, про що вказав і суд. Також ОСОБА_3 стверджував в судовому засіданні що він наніс ОСОБА_5 не більше п'яти ударів, що не відповідає висновку суду, який встановив, що ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5 не менше 15 ударів.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, при позбавленні волі на строк не більше п'яти років суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбуття покарання з випробуванням.

Цю вимогу закону суд першої інстанції не виконав, а своє рішення про застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України прийняв без врахування того, що обвинувачений не визнав вину в інкримінованому діянні і не розкаявся в скоєному, при цьому суд частково послався і на ті обставини, що приводив як обґрунтування при застосуванні ст. 69 КК України.

При таких обставинах вирок підлягає скасуванню, а при новому розгляді кримінального провадження, необхідно врахувати вище викладене і при доведені вини обвинуваченого ОСОБА_3 в інкримінованому йому діянні, виходити з того, що призначене покарання за даним вироком є м'яким, тобто таким, що не відповідає тяжкості скоєного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 409, 411, 412 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 07.02.2014 року відносно ОСОБА_3 скасувати.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 направити Рубіжанському міському суду Луганської області на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

СУДДІ:

Кошелєв Б.Ф. Тополюк Є.В. Шмигельський І.В.