10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2148/14

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Каюда А.М., розглянувши у м. Луганську у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків у розмірі 1288,80 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області, звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в якому позивачем заявлено вимогу про стягнення з боржника заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 в розмірі 1288,80 грн. Вказана заборгованість виникла внаслідок не сплати відповідачем як платником страхових внесків в повному обсязі узгодженого грошового зобов'язання зі сплати страхових внесків за вказаний період.

Ухвалою від 31 березня 2014 року відкрито провадження по справі за вказаним позовом та призначено справу до розгляду в порядку скороченого провадження.

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження по зазначеній справі, судом було направлено ухвалу про відкриття скороченого провадження відповідачу по справі за адресою: АДРЕСА_1, однак конверт з вказаною ухвалою було повернуто на адресу суду без вручення адресату з відміткою пошти «за закінченням термін зберігання» (а.с.14) Відомостей про зміну місця проживання до державного реєстратора відповідач не надавав. (а.с.3) Відповідно до положень ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

У встановлений судом строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, відповідачем не подано до суду ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця. (а.с.3-4) В якості платника страхових внесків відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким нормативним актом що регулював вищезазначені правовідносини є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 9 липня 2003 року (далі - Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Страхувальниками відповідно до статті 14 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 4,6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом та нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Також відповідно до статті 20 вказаного Закону обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 6 ст. 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

П. 5.3.2 та п 5.3.3 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України», затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 (із змінами та доповненнями), передбачено що страхові внески платниками сплачуються у такому порядку: протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада авансові платежі в розмірі 25 відсотків річної суми страхового внеску визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації. Розмір місячного страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, у якому платник мав чистий дохід, на розмір страхового внеску, зазначеного в абзаці шостому пункту 4.7 цієї Інструкції.

Під час судового розгляду справи судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 як платником страхових внесків було подано до управління Пенсійного фонду звіт про суми нарахованого страхового внеску за 2010 рік з визначеною сумою грошового зобов'язання що підлягає сплаті за вказаний період в розмірі 2296,80грн. В установлені законодавством строки відповідачем в повному обсязі не було сплачено суму страхового внеску що нарахована відповідно до звіту, сплачено 1008,00грн. (а.с.8)

Відповідно до картки особового рахунку та розрахунку заборгованості що надані позивачем до матеріалів справи за ОСОБА_1 станом на час звернення позивача до суду рахується заборгованість зі сплати страхових внесків за 2010 рік в сумі 1288,80грн. (а.с.5,9)

Пункт 15 статті 106 Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Стаття 106 Закону №1058 встановлює відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем суми страхового внеску, Управлінням Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області на адресу відповідача було надіслано вимогу № Ф 235 С від 12 липня 2011 року про сплату боргу який утворився за відповідачем як платником страхового внеску станом на 01.04.2011 на загальну суму 1288,80 грн. (а.с.6) Вимога № Ф 235 С від 12 липня 2011 року отримана ОСОБА_1 особисто, що підтверджується підписом на корінці вимоги. (а.с.7)

Відповідно до пункту 8.3. та пункту 8.4. Постанови Пенсійного фонду № 21-1, 19.12.2003 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.

Сторонами до суду не надано даних щодо оскарження вказаної вимоги відповідачем, недоїмка в добровільному порядку боржником не сплачена.

Оскільки на час судового розгляду справи за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1288,80грн. за 2010 рік, яка в добровільному порядку страхувальником не сплачена, що підтверджується матеріалами справи, позов Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської визнається судом обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків у розмірі 1288,80 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області (94300, Луганська область, м. Перевальськ, вул. Леніна,39 а) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 в розмірі 1288,80 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят вісім гривень 80 коп.)

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною і підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Каюда