Єдиний унікальний номер 231/398/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3590/2014

Головуючий в 1 інстанції - Карабан І.І.

Доповідач: Принцевська В.П.

Категорія 51

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Жданової В.С.,

суддів Принцевської В.П., Тимченко О.О.,

при секретарі Забавіній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 14 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої умовами праці,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського міського суду Донецької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ЗАО «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої шкідливими умовами праці здоров'ю позивача у розмірі 400000 гривень. Ухвалою судді Жданівського міського Донецької області від 05 липня 2013 року справа передана на розгляд до Кіровського міського суду Донецької області у зв'язку з тим, що всіма суддями Жданівського міського суду було заявлено самовідводи по даній справі.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що рішенням Жданівського міського суду Донецької області від 19 квітня 2006 року йому було відмовлено в стягненні з ВП "Шахта Жданівська" моральної шкоди, внаслідок втрати здоров'я. З зазначеним рішенням не згоден, оскільки на його погляд винесене з порушенням матеріального та процесуального права. Вперше стійка втрата професійної працездатності йому встановлена в розмірі 60% висновком МСЕК 11 червня 1998 року. Останнім висновком МСЕК від 18 липня 2006 року № 140320 підтверджено стійку втрату працездатності в розмірі 80% безстроково. Професійні захворювання призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків, необхідність проходження лікування, втрати сімейних зв'язків. Оцінює моральну шкоду, спричинену несприятливими умовами праці на вугільному підприємстві, в розмірі 200000 гривень, але просить стягнути з відповідача 400000 гривень, відкривши нове провадження на підставі ч.4 ст.223 ЦГІК України.

Ухвалою суду від 14 січня 2014 року уточнено найменування відповідача і вірним є Публічне акціонерне товариство «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська».

Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 14 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено. З даним рішенням не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилається на те, що суд неповно з»ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального і матеріального закону. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

До суду апелянт не з»явився, повідомлений про час і місце судового засідання на підставі вимог ст. 76 ч.3, ч.4 ЦПК України.

Відповідач до суду не з»явився, повідомлений про час і місце судового засідання телефонограмою № 6228, яка зареєстрована в журналі телефонограм № 2.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 19 квітня 2006 року рішенням Жданівського міського суду Донецької області (справа № 2-418/06) ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, що спричинена професійними захворюваннями, до Закритого акціонерного товариства орендного підприємства "Шахта Жданівська", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в місті Жданівка. Зазначеним рішенням зокрема встановлено, що позивачу вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 60% за сукупністю: 35% за радікулопатією та 25 % за бронхітом, висновком МСЕК від 11 червня 1998 року.

Відповідно до ч.2 ст.233 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку щодо їх безпідставності, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що питання по відшкодуванню моральної шкоди вирішувалося рішенням Жданівського міського суду Донецької області від 19 квітня 2006 року, яке набрало чинності, а тому незгода позивача з зазначеним рішенням не є підставою для звернення до суду з тим самим позовом.

Посилання позивача на довідку МСЕК за результатами повторного огляду, внаслідок якого у нього встановлено 80% втрати професійної працездатності безстроково, що мало місце після ухвалення рішення, та продовження його моральних страждань внаслідок професійних захворювань, а також посилання на положення ч.4 ст.223 ЦПК України, є також безпідставними, оскільки за змістом ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та абзацу 3 п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 4 ''Про судову практику в справах про відшкодування шкоди" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає з дня встановлення особі такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Відповідно до частини ч.4 ст.223 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Таким чином, зазначена норма стосується періодичних платежів, шо присуджені з відповідача і можливості звернення до суду з новим позовом вимогою про зміну розміру, строків платежів або звільнення від них після набрання рішенням суду законної сили.

Також з матеріалів справи вбачається, що дата проведення державної реєстрації підприємства відповідача 19.10.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Тобто на момент встановлення позивачу вперше висновком МСЕК від 11 червня 1998 року стійкої втрати працездатності підприємства відповідача не існувало.

Однак позивач знов звернувся з тим самим позовом про той самий предмет і до того ж самого відповідача.

За таких обставин, оскільки є рішення, яке набуло законної чинності і яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» сум в відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до вимог процесуального Закону позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості звертатися з вказаним позовом саме до цього позивача.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 14 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в момент проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий: Судді: