ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 817/1199/14
14 травня 2014 року м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне
доВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Рівне
про зобов'язання вчинення певних дій та стягнення витрат , -
ВСТАНОВИВ :
Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Рівне про зобов'язання вчинення певних дій та стягнення витрат.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Рівне не прийняті до заліку особи, яким проводилась виплата пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва отриманого на території України та допомоги на поховання. За період з січня 2014 року по березень 2014 року сума виплачених пенсій та допомоги на поховання становить 642,31 грн., а саме: ОСОБА_1 - 158,58 грн., ОСОБА_2 - 302,27 грн., ОСОБА_3 - 181,46 грн.
В судове засідання представник позивача не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Рівне позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, суть яких зводиться до того, що згідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійному захворюванні і пенсій у випадку втрати годувальника, що помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України і правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України №5-4/4 від 04.03.2003 року, на Фонд покладено обов'язок формування особових справ застрахованих осіб. Проте, особова справа по громадянину ОСОБА_1 відсутня, тому, вважає, що у Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Рівне відсутні правові підстави для відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій громадянину ОСОБА_1 Щодо заявлених вимог про стягнення допомоги на поховання громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначив, що позивачем не доведено наявність причинно - наслідкового зв'язку між фактом смерті останніх з отриманим ними каліцтвом. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
У відповідності до вимог ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому проваджені у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За наведених обставин, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача в порядку письмового провадження.
Розглянувши позовну заяву по суті, дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши їх в сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, у відповідності до норм чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне з Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Рівне проведено звірку витрат по особових справах потерпілих за січень - березень 2013 року, за результатами якої складено відповідні акти (а.с. 6-14).
Згідно актів звірки, Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Рівне не прийнято до відшкодування витрати в загальній сумі 642, 31 грн., в тому числі: 158,58 грн. - основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по громадянину ОСОБА_1, допомоги на поховання громадян ОСОБА_2 в сумі 302,27 та ОСОБА_3 в сумі 181,46 грн.
Щодо відшкодування допомоги на поховання громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сумі 483,73 грн. суд зазначає наступне.
Статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Так, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до п.8 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року №826 затверджено Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок №826).
Пунктом 2 Порядку №826 встановлено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Відповідно п.9 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Крім того, необхідність встановлення причинного зв'язку між смертю та отриманою травмою вказано в п.20 пп. "в" Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року.
Також, згідно з Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, що затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005 року №606, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.12.2005 року за №1455/11735, висновок про наявність або відсутність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом за формою, що затверджується МОЗ України.
Системний аналіз вказаних норм, дає підстави вважати, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Управлінням Пенсійного фонду України у м. Рівне не надано суду будь - яких документів медичних закладів, які підтверджують причинний зв'язок смерті громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.
Що стосується відшкодування витрат понесених Управлінням Пенсійного фонду України у м. Рівне по виплаті пенсій громадянину ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Згідно статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
З таблиці розбіжностей до довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не вбачається, що відшкодування пенсії громадянину ОСОБА_1 встановлювалося згідно із законодавством СРСР (а.с.7).
Крім того, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Позивачем не надано суду доказів перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з СПТУ №1 м. Рівне в момент отримання останнім травми 13.03.1984 року.
Таким чином, у Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Рівне відсутні підстави для відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій громадянину ОСОБА_1
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Рівне не доведено обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Рівне про зобов'язання вчинення певних дій та стягнення витрат - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Нор У.М.