АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
Іменем України
15 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого - судді Кулікової С.В.
суддів - Андрієнко А.М., Білич І.М.,
при секретарі - Клінчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області про відшкодування шкоди,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5936/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Кирилюк І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кулікова С.В.
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, в якому просить відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 177 000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 17 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він оскаржив бездіяльність правоохоронних органів до суду та ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.12.2013 року визнано бездіяльність органу досудового розслідування. Таким чином, позивач вважає, що йому було завдано державою шкоду, яку він оцінює в розмірі 177 000,00 грн. - матеріальна шкода та 17 000,00 грн. - моральна шкода.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2014 року в позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області про відшкодування шкоди відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким його вимоги задовольнити в повному обсязі.
В скарзі зазначає, що позивач на обґрунтування свого позову надав суду першої інстанції всі належні докази, відповідні аргументи та судову практику щодо розгляду аналогічних справ.
Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції не виконано вимоги ч. 4 ст. 169 ЦПК України, згідно яких суд мав ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів.
В судове засідання сторони не з'явились, повідомлені належним чином, апелянт надіслав заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, інші учасники причини своєї неявки суду не повідомили, тому в силу ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам Закону.
Так, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.12.2013 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: визнано діяльність слідчого (службової особи органу досудового розслідування) Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення про кримінальне правопорушення від 16.04.2013 року та зобов'язано слідчого (службову особу органу досудового розслідування) Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні відомості про кримінальне правопорушення, повідомлене ОСОБА_1 у заяві від 16.04.2013 року про вчинене щодо нього ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочину у виді шахрайства.
Позивач вважає, що бездіяльністю органу досудового розслідування йому завдано матеріальну та моральну шкоду.
За змістом частини 3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Положення ст.60 ЦПК України покладає обов'язок доказування на сторін, тому суд не може збирати докази за власною ініціативою, з приводу чого висновок суду першої інстанції є правильним, оскільки позовна заява не містить обґрунтування завдання матеріальної та моральної шкоди, не містить обґрунтування розміру визначеної позивачем шкоди, а лише зазначає порушення допущенні слідчим Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення про кримінальне правопорушення від 16.04.2013 року.
Зазначене підтверджує висновок суду першої інстанції про відсутність обов'язкових підстав відшкодування матеріальної шкоди, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, тому спростовує доводи апеляційної скарги про надання ним всіх необхідних доказів.
Згідно ч.1, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З цих підстав колегія суддів вважає правомірною відмову в позові ОСОБА_1
Суд першої інстанції в повному обсязі дослідив, проаналізував та дав належну оцінку, поданим доказам, що мають значення в конкретній справі, доводять існування відповідних юридичних обставин, застосував норми матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
Інші доводи апеляційної скарги законності рішення суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального права, правові підстави для скасування рішення, відсутні, а наведені в апеляційній скарзі недоліки у розгляді справи не вплинули на суть ухваленого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2014 року відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: