ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" травня 2014 р. Справа № 914/9/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Дякович О.В.
Суддів Данко Л.С.
Якімець Г.Г.
при секретарі судового засідання Мазепа Н.
за участю представників:
від позивача: Савицький Ф.В. (посвідчення № 011107), Прийма І.С. - представник (довіреність в матеріалах справи);
від відповідача: Сапрун М.М. - представник (довіреність в матеріалах справи);
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів №112-1500 від 14.03.2014 року (вх.01-05/1165/14 від 18.03.2014 року)
на рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2014 року
у справі № 914/9/14 (суддя Козак І.Б.)
за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини Яворівського району, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів
про зобов'язання поновити постачання електричної енергії на відключені об'єкти, відшкодування 55 650 грн. 48 коп. суми недоотриманої електричної енергії та стягнення судових витрат
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 03.03.2014 року у цій справі (суддя Козак І.Б.) позов задоволено повністю. Зобов'язано боржника: Публічне акціонерне товариство (надалі - ПАТ) «Львівобленерго» , м. Львів поновити постачання електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії від 29.09.2006 року №90100 на відключені електроустановки НТК РВіА В/Ч А4150 військового містечка №20 смт. Немирів стягувача: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (надалі - Яворівської КЕЧ)Яворівського району, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів. Стягнуто з боржника: ПАТ «Львівобленерго» на користь стягувача: Яворівської КЕЧ району 55 650 грн. 48 коп. вартості недоотриманої електричної енергії та 2 867 грн. 50 коп. судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду відповідач - ПАТ «Львівобленерго» звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, № 112-1500 від 14.03.2014 року (вх. № 01-05/1165/14 від 18.03.2014 року), в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2014 року скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову Яворівської КЕЧ району до ПАТ «Львівобленерго» відмовити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що місцевим господарським судом справу було розглянуто та винесено рішення без участі представника відповідача, оскільки ПАТ «Львівобленерго» не було належним чином повідомлено про дату, час і проведення судового засідання. Також, зазначає, що Акт зняття показників лічильників обліку енергії від 15.11.2013 року б/н не є належним та допустимим доказом припинення 15.11.2013 року постачання електроенергії у військовому містечку №20 смт. Немирів. Окрім того, зазначає, що при винесенні рішення судом зроблений невірний висновок про те, що підставою часткового відключення електроустановок позивача від електропостачання було повідомлення від 14.11.2013 року про припинення постачання електричної енергії, адже підставою для часткового припинення постачання електроенергії 11.11.2013 року була несплата рахунків за спожиту електроенергію та повідомлення про це від 29.10.2013 року за № 142-1029/06.
Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року.
Представники позивача, що прибули в дане судове засідання, підтримали заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а також висловили свої міркування, щодо питань, які виникли в ході судового засідання, падали суду додаткові документи.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги, викладені в поданій апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Львівської області скасувати.
Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2014 року у справі № 914/9/14 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів № 112-1500 від 14.03.2014 року (вх. № 01-05/1165/14 від 18.03.2014 року) - без задоволення, виходячи з наступного.
Аналізом матеріалів справи колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що 29.09.2006 року між Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району (позивач, споживач) та Відкритим акціонерним товариством «»Львівобленерго, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» (відповідач, постачальник) укладено Договір про постачання електричної енергії № 90100 (надалі - Договір).
За умовами вказаного Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 «Графік показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснює інші платежі, передбачені договором. Точка продажу електричної енергії зазначена в додатку №6 «Однолінійна схема».
Пунктом 2.2. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний постачати споживачу електричну енергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору та з урахуванням умов розділу 6 договору згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком №11 «Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін».
Згідно пункту 2.3.3. та 2.3.4. договору споживач зобов'язувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а також оплачувати постачальнику вартість з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між мережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 7а (7б) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії».
Пунктом 6.1.3. договору сторони погодили, що електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі несплати спожитої електричної енергії відповідно до умов договору, несплати рахунків, виставлених відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена ПКЕЕ, а також несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком №2 «Порядок розрахунків».
05.11.2013 року на адресу Яворівської КЕЧ району надійшло повідомлення від 29.10.2013 року № 1029/06 про припинення з 11.11.2013 року постачання електричної енергії, у якому зазначалося, що заборгованість позивача (Яворівської КЕЧ району) перед відповідачем (ПАТ «Львівобленерго») з оплати спожитої електричної енергії складає 248 856 грн. 30 коп. (за активну енергію) та 35 627 грн. 69 коп. (за реактивну енергію).
06.11.2013 року позивачем на адресу відповідача надіслано Лист № 2846, у якому останній повідомляє про те, що розмір вказаної у повідомленні заборгованості не відповідає дійсності, оскільки станом на 29.10.2013 року позивачем здійснено платежі за спожиту електричну енергію в розмірі 200 000 грн. 00 коп. та не бере до уваги вказане повідомлення про припинення постачання електричної енергії, подав платіжні доручення від 16.10.2013 року № 415 на суму 15 000 грн. 00 коп., № 416 на суму 15 000 грн. 00 коп. та від 23.10.2013 року на суму 170 000 грн. 00 коп.
14 листопада 2013 року Яворівською КЕЧ району було повторно отримано повідомлення від ПАТ «Львівобленерго» від 14.11.2013 року № 225-1357 про припинення постачання електричної енергії об'єктам КЕЧ району з 21.11.2013 року у зв'язку з несплатою заборгованості за спожиту електричну енергію, зазначалося, що заборгованість позивача перед відповідачем за споживання активної електричної енергії становить 43 909 грн. 56 коп., за реактивну енергію - 35 627 грн. 69 коп.
Як встановлено місцевим господарським судом, 15.11.2013 року ПАТ «Львівобленерго» було відключено від електропостачання ряд об'єктів позивача. Дану обставину позивач мотивував поданим Актом зняття показників лічильників обліку електричної енергії б/н від 15.11.2013 року (надалі - Акт), який підписано головою комісії та її членами без зауважень. Згідно вищезазначеного Акту, було встановлено факт припинення постачання електричної енергії у військовому містечку № 20 смт. Немирів (військова частина А4150) та знято показники приладів обліку електричної енергії у військовому містечку №20 смт. Немирів (військова частина А4150), крім того комісією було знято показники приладів обліку електричної енергії - активна енергія становила 4776, реактивна енергія - 11369.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як визначено частиною 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до норм статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ) та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року №417/1442.
Пунктом 1.3 ПКЕЕ передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договором про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Підпунктом 1 пункту 10.2 ПКЕЕ визначено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).
На переконання судової колегії, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що на час припинення електропостачання, між позивачем та відповідачем існували господарські відносини щодо постачання електричної енергії на підставі Договору про постачання електричної енергії №90100від 29.09.2006 року.
Пунктом 3.1.2. договору встановлено, що постачальник має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії споживачу згідно з умовами розділу 6 договору відповідно до порядку, передбаченого ПКЕЕ.
Згідно пункту 6.1.3. договору електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням споживача не пізніше, ніж за три робочих дні у разі, зокрема, несплати спожитої електричної енергії відповідно до умов договору.
Пунктом 1 Додатку №2 до договору встановлено, що розрахунок споживача із постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.
Так пунктом 6 додатку №2 до договору встановлено, що рахунки на оплату платежів, передбачених договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків не має перевищувати п'яти операційних днів з дня отримання рахунку. Дата сплати рахунку визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії, який визначається у договорі.
Пунктом 7.5. ПКЕЕ постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.
Пунктом 7.5. ПКЕЕ постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.
Абзацом 2 вказаного пункту ПКЕЕ встановлено, що попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії оформляється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено.
У разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, електроустановки споживача не відключаються (абз. 4 п. 7.5. ПКЕЕ).
Крім того, варто зазначити, що відповідно п.7 .7 ПКЕЕ передбачено, що відключення електроустановок споживача здійснюється персоналом власника електричних мереж, до яких приєднані ці електроустановки, у разі виявлення порушень, зазначених у пунктах 7.5 та 7.6 цих Правил, та/або на виконання вимоги постачальника електричної енергії чи на виконання припису відповідного центрального органу виконавчої влади, на який покладено відповідні обов'язки згідно із законодавством України. Відключення здійснюється в зазначений у вимозі або приписі термін із дотриманням процедури, передбаченої цими Правилами.
П.7.10 ПКЕЕ встановлює, що у разі прийняття рішення про припинення або обмеження постачання та передачі електричної енергії споживачу, з яким укладений один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, припинення або обмеження постачання та передачі електричної енергії такому споживачу здійснюється за усіма об'єктами споживача, які зазначені у договорі про постачання електричної енергії, якщо це передбачено таким договором.
Місцевим господарським судом встановлено, що 15.11.2013 року відбулося відключення електроустановок Яворівської КЕЧ району. Колегія суддів підтримує такий висновок суду першої інстанції, оскільки на підтвердження того, що саме 15.11.2013 року ПАТ «Львівобленерго» було припинено постачання електричної енергії у військовому містечку №20 смт. Немирів, окрім акту зняття показників лічильника від 15.11.2013 року, є поданий позивачем журнал диспетчерської служби Яворівської КЕЧ району, в якому зафіксовано факт вимкнення електропостачання 15.11.2013 року. Також, даний факт випливає з наявного в матеріалах справи Наказу №796 від 18.11.2013 року та Наказу №682 від 30.12.2013 року за підписом командира В/Ч 4150 В.О. Остапчук.
Таким чином, посилання скаржника на те, що 15.11.2014 року ПАТ «Львівобленерго» не відключало електроустановки Яворівської КЕЧ району не береться до уваги, а інші доводи щодо заперечення цього факту, в тому числі посилання на акт зняття показників лічильника від 15.11.2013 року як на неналежний доказ у справі, не доведені і не спростовані.
Скаржник зазначає, що повідомленням № 142-1029/06 від 29.10.2013 року позивача було повідомлено про припинення з 11.11.2013 року постачання електричної енергії. І відповідно, у зв'язку з непогашенням заборгованості, зазначеної у вищевказаному повідомленні 11.11.2013 року були проведені часткові припинення електропостачання на деяких об'єктах Яворівської КЕЧ району, проте з живлячих центрів,оскільки працівників ПАТ «Львівобленерго» не було допущено до вимкнення. Даний факт підтверджує Актом про не допуск працівників ПАТ «Львівобленерго» до вимкнення та записами в оперативному журналі диспетчерської служби ПАТ «Львівобленерго».
Проте, як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на вищезазначене повідомлення від 29.10.2014 року позивач повідомив відповідача про те, що зазначена сума заборгованості в повідомленні не відповідає дійсності, оскільки не було враховано оплату за активну електроенергію 170 000 грн., згідно платіжного доручення від 23.10.2013 року, таким чином Яворівська КЕЧ району зазначила, що не бере до уваги вказане повідомлення про відключення, просила надіслати нове повідомлення з достовірними даними про фактичну заборгованість і відтермінувати дату відключення.
З вищенаведеного випливає, що повідомленням № 225-1357 від 14.11.2013 року, в якому усунуто розбіжності щодо суми заборгованості, відповідач фактично дав відповідь на лист позивача і відтермінував відключення, зазначив, що з 21.11.2013 року постачання електричної енергії до електроустановок позивача буде припинено у зв'язку з несплатою заборгованості за спожиту електричну енергію, а відтак, необхідності проведення такого відключення згідно повідомлення № 142-1029/06 від 29.10.2013 року не мало б бути.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, що станом на 14.11.2013 року в відділенні Державного казначейства України у Яворівському районі зареєстровано ряд платежів за спожиту електроенергію, зокрема згідно платіжних доручень від 07.11.2013 року №436 на суму 4 946 грн. 74 коп., від 11.11.2013 року №441 на суму 26 100 грн. 00 коп., №953 на суму 40 547 грн. 04 коп. №954 на суму 51 299 грн. 33 коп., від 12.11.2013 року №443 на суму 95 000 грн. 00 коп., від 13.11.2013 року №969 на суму 50 000 грн. 00 коп., №970 на суму 232 895 грн. 45 коп.
Окрім того, згідно наявних в матеріалах справи реєстрів бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 04.10.2013 року №173, від 08.10.2013 року №175, від 23.10.2013 року №183, від 30.10.2013 року №188 та від 07.11.2013 року №197 позивач зареєстрував в УДКСУ у Яворівському районі Львівської області бюджетні зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №90100 від 29.09.2006 року на суму 296 793 грн. 11 коп.
Так, дослідивши наявні в матеріалах справи належним чином завірені копії платіжних доручень, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про те, що станом на 15.11.2014 року позивачем повністю погашено суму заборгованості, про яку зазначав відповідач у своєму повідомленні про припинення постачання електричної енергії від 14.11.2013 року №225-1357 є вірним, а тому посилання скаржника на заборгованість ( яка зазначалася у вищезазначеному повідомленні) перед ним як підставу припинення постачання електричної енергії за договором є безпідставними.
А відтак, відключення електроустановок НТК РВіА В/Ч А4150 військового містечка №20 смт. Немирів Яворівської КЕЧ району здійснено відповідачем 15.11.2013 року з порушенням порядку і строків, встановлених пунктом 6.1.3. договору, пунктами 7.5., 7.7, 7.10 ПКЕЕ та Повідомленням ПАТ «Львівобленерго» від 14.11.2013 року № 225-1357.
Звертаючись з даним позовом до суду, Яворівська квартирно-експлуатаційна частина Яворівського району просить суд зобов'язати відповідача поновити постачання електричної енергії на відключені об'єкти та відшкодувати позивачу 55 650 грн. 48 коп. суми недоотриманої електричної енергії (розрахунок суми недоотриманої електричної енергії міститься в матеріалах справи).
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.
Згідно статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1,2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 1.2. ПКЕЕ недовідпущена електрична енергія - це різниця між обсягом електричної енергії, який мав бути поставлений споживачеві у певний період відповідно до договору, і фактично отриманим споживачем обсягом електричної енергії за цей період, що виникла в результаті перерви в електропостачанні, у тому числі при відключеннях та обмеженнях.
Пунктом 4.1.2. договору встановлено, що у разі перерви в постачанні електричної енергії споживачу з вини постачальника понад встановлені для електрострумоприймачів відповідної категорії строки, постачальник несе відповідальність перед споживачем у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії.
Згідно пункту 6.46. ПКЕЕ обсяг електричної енергії, що недовідпущена споживачу, визначається як різниця між обсягом електричної енергії, який мав бути поставлений споживачеві у період обмеження відповідно до договору (визначається, виходячи із середньодобового обсягу споживання за попередній розрахунковий період та часу переривання), і фактично отриманим споживачем обсягом електричної енергії за цей період.
Як вбачається із з наявного в матеріалах справи розрахунку недоотриманої електричної енергії в період з 20.10.2013 року по 14.11.2013 року (26 днів) відповідачем поставлено позивачу 29 200 кВт/год. електричної енергії за договором. Відтак, середньодобове споживання позивачем електричної енергії за попередній період становило 1 123 кВт/год.
Так, позивач у своєму розрахунку зазначає, що періодом відключення, за який позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача подвійний розмір недопоставленої позивачу електричної енергії є період з 15.11.2013 року по 04.12.2013 року включно і за основу нарахування в ньому береться середньодобовий обсяг споживання електричної енергії за договором в розмірі 1 123 кВт/год.
Таким чином, позивач вказує, що відповідачем недопоставлено позивачу електричну енергію в обсязі 22 460 кВт/год., що станом на час розрахунку становить 27 825 грн. 24 коп. Відтак, подвійний розмір недопоставленої позивачу з вини відповідача електричної енергії за договором, згідно з розрахунком позивача, становить 55 650 грн. 48 коп.
Колегія суддів Львівського апеляційного суду підтримує висновок суду першої інстанції в частині нарахування відповідачу передбачену пунктом 4.1.2. договору міру відповідальності в розмірі подвійної вартості недоотриманої електричної енергії за період з 15.11.2013 року по 04.12.2013 року в розмірі 55 650 грн. 48 коп.
В апеляційній скарзі, скаржник посилається на неналежне повідомлення місцевим господарським судом про дату, час і місце проведення судового засідання, а відтак, справу було розглянуто та винесено рішення без участі відповідача. Колегія суддів не приймає дане посилання до уваги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Львівської області від 10.01.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 21.01.2014 року, сторони були належним чином повідомлені, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 81000 0202145 9 та №79052 0661671 5.
В судове засідання 04.02.2014 року з'явилися представники двох сторін, розгляд справи відкладено на 25.02.2014 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.
25.02.2014 року уповноважений представник відповідача в судове засідання не з'явився та про причини неявки не повідомив, з цих підстав розгляд справи відкладено на 03.03.2014 року.
03.03.2014 року представник відповідача повторно не з'явився в судове засідання, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення не подавав, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2014 року №28.
Таким чином, відповідач був проінформований про знаходження в проваджені даної справи, а неодноразова неявка в судові засідання свідчить про нереалізацію відповідачем свого права на участь у судовому засіданні, а не про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права щодо належного повідомлення сторін про судове засідання.
Окрім того, колегія Львівського апеляційного суду вважає за доцільне зазначити, що припинення постачання електричної енергії є крайнім заходом, який може застосувати постачальник щодо споживача у випадку виникнення заборгованості. Яворівська КЕЧ району являє собою військову бюджетну комунальну установу, на яку покладено основне завдання - безперебійне забезпечення військових формувань розквартированих в Яворівському, Старицькому, Львівському гарнізонах комунальними послугами та енергоносіями для підтримання на належному рівні боєготовності військових частин. Припинення постачання електричної енергії для такої військової установи може спричинити збій у виконанні, покладених на неї державою основних завдань у військовій сфері.
Однак, відповідачем, не беручи до уваги останнє і не зважаючи на те, що позивачем вживалися всі заходи для погашення заборгованості, відповідно до надісланих йому повідомлень, було припинено постачання електричної енергії Яворівській КЕЧ району.
Відповідно до пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2014 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2014 року у справі № 914/9/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів № 112-1500 від 14.03.2014 року (вх.01-05/1165/14 від 18.03.2014 року) - без задоволення.
Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складений 19.05.2014 року
Головуючий-суддя Дякович О.В.
Суддя Данко Л.С.
Суддя Якімець Г.Г.