ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 р. Справа № 804/3749/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засідання Мофі І.В.

за участю представників сторін:

від позивача Духневич Т.С.

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення 65025,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

14.03.2014р. Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача суму податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 65025,98 грн. з відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у позивача та має податкову заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 65025,98 грн. Зазначена сума податкового боргу виникла внаслідок несплати самостійно узгодженої суми по податковій декларації про майновий стан і доходи № 1300010922 за 2012 рік. З метою погашення податкового боргу відповідно до Податкового кодексу України позивачем було направлено відповідачу податкову вимогу від 08.08.2013 року №24172-17, яку було отримано відповідачем 18.09.2013 року. У зв'язку з тим, що відповідач не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав та надав у судовому засіданні довідки про розмір доходу за 2013 рік та повідомлення від Укрсиббанку про анулювання кредитної заборгованості та у зв'язку з тим, що у відповідності до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості є доходом ОСОБА_2, отриманим як додаткове благо, то відповідачу необхідно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб (а.с. 20-24).

Заслухавши представників сторін, які брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно п.п. 49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи з фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом ІV цього Кодексу.

Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п. 179.7 ст. 179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 30.04.2013 року було подано до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за вх.№ 13000109 за звітний 2012 рік та самостійно нараховано суму податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 65025,98 грн. (а.с. 6-7).

Таким чином, з урахуванням вказаних норм та встановлених обставин, відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання по декларації про майновий стан і доходи № 1300010922 за 2012 рік у розмірі 65025,98 грн. до 01.08.2013 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не було сплачено податковий борг з податку з доходів фізичних осіб за звітний 2012 рік у сумі 65025,98 грн. до 01.08.2013 року, тобто податковий борг у відповідача виник з 02.08.2013 року, що підтверджується довідкою про стан розрахунків перед бюджетом станом на 21.01.2014 року (а.с.5).

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує суму узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Так, податковим органом, у відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, з метою вжиття заходів для погашення податкового боргу, податковою інспекцією була сформована податкова вимога № 24172-17 від 08.08.2013 року на суму 65025,98 грн., яку було вручено відповідачеві 18.09.2013 року, що підтверджується копією корінця податкової вимоги та відміткою про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.8, 9).

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилася не виконана у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав, однак не надав суду доказів погашення узгодженого податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік у строки згідно вимог п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, посилаючись на недостатність коштів.

Відповідно до ч.3 ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік у сумі 65025,98 грн. є обґрунтованими, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 112, 122, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення 65025,98 грн.- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в доход бюджету (код ЄДРПОУ 38753122) - податковий борг по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 65025грн. 98 коп. (шістдесят п'ять тисяч двадцять п'ять гривень 98 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення

постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 14.04.2014 року.

Суддя С.О. Конєва