Справа № 427/10453/13-ц
Провадження № 2/427/436/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2014 року
Свердловський міський суд Луганської області в складі головуючого судді Маркової Т.Г.,
При секретарі Гойдіній Я.О.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Свердловська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині, що стосується покупця,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначає, що відповідач перебував у шлюбі з його матір'ю ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. За життя матері всі вони проживали разом, як одна сім'я.
У 2007 році він вирішив придбати у кредит автомобіль марки ВАЗ 21101, але оскільки він тільки змінив місце роботи, тому не міг надати до кредитної установи довідку з місця роботи, вони домовились, що кредитний договір буде укладено на відповідача, якого на той час він вважав своїм батьком, але сплачувати кредитні платежі буде він сам. Таким чином та з зазначеною метою, у жовтні 2007 року між відповідачем та АК ТОВ «Надра» було укладено кредитний договір № ПК 402\07-04, та в цей же місяць придбано автомобіль марки ВАЗ, моделі 21101, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3, тип ТЗ легковий ( сєдан), реєстраційний № НОМЕР_1, який було зареєстровано в Свердловському РЕВ МРВ м. Свердловська, Луганської області на ім'я відповідача.
З першого дня придбання автомобіля він користувався ним, оскільки 02.10.2007 року, разом з технічним паспортом, на його (позивача) ім'я було видано реєстраційний талон. Весь цей час він здійснював обслуговування автомобіля, ремонти, використовував його для власних інтересів та інтересів своєї родини. При цьому всі необхідні платежі за кредитом, витрати на страхування здійснював він сам та за свої кошти.
У нього були гарні стосунки з відповідачем, який з самого початку оформив на нього тимчасовий талон на право користування автомобілем, тому він не квапився з переоформленням автомобіля на своє ім'я.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла, а відповідач незадовго одружився з іншою жінкою та став проживати окремо. Автомобіль залишався у його ( позивача) користуванні і відповідач не пред'являв з цього приводу жодних вимог. У листопаді 2013 року співробітниками ДАІ було затримано його автомобіль та його повідомили, що автомобіль, за заявою відповідача, знаходиться у розшуку як викрадений. Не зважаючи на наявність у нього документів на право керування автомобілем, автомобіль у нього був вилучений та переданий відповідачу, який на теперішній час відмовляється його повертати.
Вважає, що оскільки саме він за власні кошти виконав зобов'язання відповідача за кредитним договором, отримав і використовував автомобіль як власник для особистих потреб, саме він і є його покупцем, а тому укладений договір куплю-продажу автомобіля є недійсним ( удаваним) лише в частині, що стосується особи покупця і за таких обставин покупцем і власником автомобіля є саме він.
Просить постановити рішення, яким визнати частково недійсним договір купівлі-продажу спірного автомобіля в частині особи покупця автомобіля та визнати його покупцем цього автомобіля, визнати за ним право власності на нього.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні. При цьому доповнив, що с моменту придбання автомобіля лише він користувався ним, обслуговував, ремонтував, сплачував необхідні платежі, укладав договори обов'язкового страхування. Останній кредитний платіж було здійснено в розмірі 7000 гр., для чого він взяв кредит у іншому банку. Відповідач жодного разу і ніколи до смерті матері не вимагав повернути автомобіль. Платежі з кредиту він в основному здійснював у відділенні банку «Надра», яке знаходиться через дорогу від місця проживання відповідача, тому той міг би сам здійснювати ці платежі, якщо б це були його гроші.
Відповідач та його представник проти задоволення вимог заперечують. При цьому відповідач пояснив, що він проживав разом з матір'ю відповідача з 1984 року до 21.02.2013 року, тобто до її смерті, а в липні 2013 року він зареєстрував шлюб з другою жінкою та переїхав проживати до неї. В 2007 році вони купили автомобіль, за рахунок кредитних коштів, отриманих з цією метою в ВАТ КБ «Надра». На керування автомобілем він дав доручення позивачеві і вони ним користувалися разом. Кредит сплачувала дружина, він це не контролював, та скільки, коли та куди платили - не знає. В 2009 році позивач потрапив в ДТП, автомобіль знаходився у ремонті, а вони купили автомобіль марки ВАЗ 2106. Фактично позивач користувався двома автомобілями, а він - лише ВАЗ 2106.
Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердили, що з моменту придбання автомобіля, ним користувався та здійснював ремонт позивач. На ній він надавав послуги таксі. Їм відомо, що автомобіль було придбано у кредит, якій він і сплачував.
Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку щодо задоволення позову, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є сином ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з якою до її смерті у шлюбі перебував відповідач ( а.с.22, 25 ). Відповідно до договору «Автопакет» № ПК 402\07-04 від 09.10.2007 року ВАТ КБ «Надра» надало відповідачу кредит в розмірі 47 000 гр. на придбання автотранспортного засобу терміном погашення до 09.09.2012 року, який було передано банку у заставу ( а.с. 16-18). Вказаний автомобіль, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 02.10.2007 року, на підставі довідки рахунок ЄГП763842 від 01.10.2007 року, зареєстрований на ім'я відповідача, а реєстраційний талон від 02.10.2007 року видано на ім'я позивача ( а.с. 14-15).
Згідно листа ОАО КБ «Надра», банк дав свою згоду на видачу ОСОБА_2 довіреності позивачу на спірний автомобіль ( а.с. 12). Як убачається з повторної довіреності від 18.10.2010 року, яка видана терміном до 17.10.2013 року, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси з питань обслуговування та ремонту спірного автомобіля, для чого йому надається ряд повноважень, в тому числі керування автомобілем ( а.с. 11). Довідка ПАТ КБ «Надра» від 18.12.2012 року підтверджує факт погашення кредитних зобов'язань за кредитним договором на ім'я ОСОБА_2 ( а.с. 13). Відповідно до полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів терміном дії з 14.08.2007 року по 13.08.2008 рік позивачем була застрахована його цивільно-правова відповідальність на автомобілі ВАЗ 21063, держномер НОМЕР_5, та з 29.04.2011 року по 28.04.2012 рік на спірному автомобілі ( а.с. 19-20). Як зазначив позивач, у його власності раніше був автомобіль марки ВАЗ 21063, яким він користувався на підставі генеральної довіреності, та який він продав за 10 000 гр. у зв'язку з купівлею спірного автомобіля ( а.с. 63).
Відповідно до довідки ( а.с. 23), виданої депутатом Шмиговим О.С., за підписами свідків, ОСОБА_1 проживав з матір'ю та відповідачем з липня 2010 року до травня 2013 року по АДРЕСА_2.
Як убачається з квитанцій ( а.с. 35-65), наданих позивачем, були сплачені кредитні, страхові і інші платежі за кредитним договором відповідача, укладеним в зв'язку з придбанням спірного автомобіля. При цьому в деяких квитанціях та платіжних дорученнях зазначено, що платежі здійснювалися позивачем за кредитним договором відповідача; в деяких вказано, що оплата здійснювалась позивачем, а в деяких зазначене прізвище відповідача. З цього приводу позивач зазначив, що всі ці платежі здійснював саме він, за рахунок власних коштів, тому всі квитанції знаходяться у нього. Перші місяці сплата кредиту проводилась в розмірі по 1295 гр. ( а.с. 61-65).
Відповідач та його представник не заперечували проти того, що зазначені платежі безпосередньо у банківській установі відповідач не здійснював, але наполягали на тому, що це були гроші відповідача, але він це не контролював, бо цим займалася ОСОБА_3
На підтвердження пояснень щодо постійного користування спірним автомобілем, позивач надав суду довідку ДАЇ про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, під час керування цим автомобілем з 07.12.2007 року по 05.08.2013 року ( а.с. 76).
З копію трудової книжки позивача убачається, що 22.07.2007 року він був прийнятий тимчасово стрілком в Довжанську стрілкову команду на період декретної відпустки ( а.с. 78).
Як убачається з довідок ВВД ФССНВ в м. Свердловську та УПФУ в м. Свердловську, відповідач отримував страхові виплати та пенсію, розмір яких станом на жовтень 2007 року ( на момент придбання автомобіля) становив по 438 гр. і 643 гр. відповідно ( а.с. 80,100). Розмір пенсії ОСОБА_3 в цей же період становив 492 гр. ( а.с 103).
Таким чином, даний спір стосується визнання права власності на автомобіль, внаслідок визнання частково недійсним договору його купівлі-продажу в частині, що стосується покупця.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч.1, 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, при цьому правочин повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як передбачає ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Разом з тим, недійсність правочину може бути встановлена законом ( нікчемний правочин) або судом (оспорюваний правочин). Якщо правочин вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, вказаний правочин є удаваним, за наслідками якого, відповідно до ст. 235 ЦК України, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Ст. 217 ЦК України передбачає, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Пленум Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у п. 25 звертав увагу судів на те, що за удаваним правочином ( ст. 235 ЦК України) сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України, має визнати що сторонами вчинено саме той правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Аналізуючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що фактично спірний автомобіль було придбано позивачем за кредитні кошти, надані ВАТ КБ «Надра» на підставі кредитного договору від 09.10.2007 року, укладеного на ім'я відповідача. Кредитні платежі протягом усього часу існування кредитного договору здійснював позивач. При цьому суд критично оцінює наполягання відповідача та його представника щодо сплати саме ним кредитних платежів, оскільки жодних доказів цього він суду не надав. Його заяви, що позивач здійснював платежі за його дорученням та за його кошти суд визнає неспроможними, оскільки відділення банку, у якому було укладено кредит, дійсно знаходиться поряд з будинком відповідача і він міг це робити сам. Сам факт існування кредитного договору на ім'я відповідача не створює для нього юридичних наслідків, оскільки фактично кредит було укладено з метою придбання спірного автомобіля для позивача, яким з моменту купівлі і користувався позивач, та за який він фактично сплачував кредитні платежі. До смерті ОСОБА_3 відповідач не ставив питання щодо витребування автомобіля від позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що кредитний договір на ім'я відповідача було укладено з метою приховування договору на ім'я позивача з метою придбання для нього спірного автомобіля, а тому саме позивач є фактичним покупцем спірного автомобіля, який зареєстровано на ім'я відповідача на підставі довідки-рахунку ЄПГ763842 від 01.10.2007 року. Автомобіль на цей час перебуває у відповідача, а тому договір купівлі-продажу автомобіля в частині покупця автомобіля є частково недійсним.
Відповідно до ст. 1212-1213 ЦК України, особа, яка набула майно або зберігала його себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави також застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Під час розгляду справи позивачем заявлялося клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на спірний автомобіль з забороною вчиняти будь-які дії з ним та передачі його на зберігання позивачеві, яке судом не було задоволено, оскільки заявлене клопотання частково містить позовні вимоги і цим була б висловлена думка суду по суті спору ще до прийняття рішення. Разом з тим, враховуючи висновок суду за даним рішенням, суд вважає, що на цій стадії судового процесу слід накласти арешт на спірний автомобіль, передавши його на зберігання позивача, оскільки незастосування цього в подальшому може ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення. Саме тому в цій частині рішення слід допустити до негайного виконання.
Позовні вимоги щодо стягнення судових витрат, сплачених позивачем в розмірі 721 гр. 80 коп. підлягають задоволенню на підставі ст. 88 ЦПК України.
На підставі 203, 215, 217, 235, 328, 1212, 1213 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині, що стосується покупця задовольнити.
Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ моделі 21101, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) №VIN - НОМЕР_3, тип ТЗ легковий (сєдан), реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ МРВ м. Свердловська, Луганської області 02.10.2007 року, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого РЕВ МРВ м. Свердловська, Луганської області, - в частині особи покупця автомобіля.
Визнати ОСОБА_1 покупцем автомобіля марки ВАЗ моделі 21101, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) № VIN- НОМЕР_3, тип ТЗ легковий (сєдан), реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ МРВ м. Свердловська, Луганської області 02.10.2007 року, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого РЕВ МРВ м. Свердловська, Луганської області.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на автомобіль марки ВАЗ моделі 21101, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) № VIN - НОМЕР_3, тип ТЗ легковий (сєдан), реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ МРВ м. Свердловська, Луганської області 02.10.2007 року, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого РЕВ МРВ м. Свердловська, Луганської області.
Накласти арешт на автомобіль марки ВАЗ моделі 21101, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) № VIN - НОМЕР_3, тип ТЗ легковий (сєдан), реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ МРВ м. Свердловська, Луганської області 02.10.2007 року, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого РЕВ МРВ м. Свердловська, Луганської області, який знаходиться у відповідача ОСОБА_2, який мешкає АДРЕСА_1, м. Свердловська, Луганської області, передавши його на зберігання позивачу ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені ним судові витрати в розмірі 721 гр. 80 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині накладення арешту на автомобіль та передачі його на зберігання ОСОБА_1
Мотивована частина рішення буде виготовлена 19 травня 2014 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд протягом 10 днів з дня його ухвалення.
Рішення набуває чинності, якщо протягом вказаного часу не надійде апеляційна скарга про його оскарження.
Суддя Т.Г.Маркова.