ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2014 р. Справа № 921/1217/13-г/5

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Дякович О.В.

суддів Данко Л.С.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Мазепі Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль, б/н від 28.02.2014 року (вх. № 01-05/1060/14 від 11.03.2014 року)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2014 року

у справі № 921/1217/13-г/5

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, м. Тернопіль

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль

про стягнення 15 094,57 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на дату подання позову становить 120 650, 90 грн. та 17 630,01 грн.

за участю представників:

від позивача: Возна Н.Й. - представник на підставі довіреності № 010-01/360 від 20.01.2014 року;

від відповідача: ОСОБА_4 - представник на підставі довіреності б/н від 17.03.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2014 року у цій справі (суддя Андрушків Г.З.) позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 15 094,57 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на дату подання позову становить 120 650, 90 грн. та 17 630,01 грн. задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі 15 094, 57 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на дату подання позову становить 120 650 грн. 90 коп., з яких: по тілу кредиту 14 000 долларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США - 7.993, встановленим НБУ на дату подання позову 27.11.2013р., становить - 111 902 грн., - по процентах за користування кредитом 1 094, 57 долларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США - 7.993, встановленим НБУ на дату подання позову 27.11.2013р., становить - 8 748, 90 грн. та 15 291 грн. 43 коп. з яких: 2 589, 72 грн. - заборгованість по платі за управління кредитом, 12 175 грн. 56 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту, 388 грн. 57 коп. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 137 грн. 58 коп. - пеня за прострочення плати за управління кредитом, а також 2 718 грн. 85 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору. В решті позову - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Господарського суду Тернопільської області відповідач - ФОП ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою без номера від 28.02.14 року (вх. № 01-05/1060/14 від 11.03.2014 року), в якій просить оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" у задоволенні позову, оскільки вважає що оскаржуване рішення прийнято при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що в Кредитному договорі № 6608К5 від 31.03.2008 року не встановлено строку кредитування, як того вимагає ст. 345 ГК України та п. 3.1 зазначеного Кредитного договору. Визначення сторонами кінцевого терміну погашення кредиту не є строком кредиту. Відтак, враховуючи, що сторонами не досягнено згоди щодо строку кредитування, то посилання суду на графік надання та погашення кредиту є безпідставним. Окрім цього вважає, що правовий наслідок неузгодження сторонами істотних умов договору полягає у відсутності такого договору, тобто його неукладеності, а тому у позивача відсутні правові підстави для звернення з даним позовом до суду та стягнення боргу.

Крім того, апелянт посилається на ту обставину, що позивачем, всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено належними та допустими доказами наявність у відповідача заборгованості по Кредитному договору № 6608К5 від 31.03.2008 року, оскільки доказом наявності у відповідача заборгованості може бути лише первинні та зведені облікові документи (виписки по особових рахунках відповідача), натомість позивачем, в якості обґрунтування заявлених вимог щодо заборгованості відповідача, надано суду лише зроблені ним розрахунки заборгованості.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 року у складі колегії суддів: головуючий-суддя Дякович О.В., судді Данко Л.С., Якімець Л.С. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 02.04.2014 року.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 року позивач 31.03.2014 року подав відзив на апеляційну скаргу №066-003/360 від 26.03.2014 року, в якому зазначає, що подана ФОП ОСОБА_2 апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України, оскільки судом вірно застосовано як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з»ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, доведено та всебічно обгрунтовано їх у рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об»єктивному розгляді. Просить суд рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2014 року у справі № 921/1217/13-г/5 залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.

Представник позивача, що прибув у судове засідання, підтримав заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а також висловив свої міркування, щодо питань, які виникли в ході судового засідання. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в поданій апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2014 року скасувати.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2014 року у справі № 921/1217/13-г/5 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль, б/н від 28.02.2014 року (вх. № 01-05/1060/14 від 11.03.2014 року) без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов»язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язань (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 31.03.2008 року між сторонами у справі укладений кредитний договір № 6608К5 (далі Кредитний договір) із змінами до нього, внесеними Договорами про внесення змін № 6608К5-1 від 11.06.2012 року та № 6608К5-2 від 06.02.2013 року, згідно п. 3.1 якого Банк надає Позичальникові Кредит на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього Договору.

Відповідно до п. 3.2.1 Кредитного договору сума кредиту: 162 400,00 доларів США. Кінцевий термін погашення Кредиту: 29 березня 2013 року (п. 3.2.2 Кредитного договору).

Пунктом 3.2.3 Кредитного договору визначено цілі кредиту, а саме: придбання виробничого обладнання згідно з контрактом від 11.12.2007 року № 20071211, який укладений з компанією SHENZHEN ХINSHEN IMPORT AND EXPORT CO., LTD. (Китай).

Пунктом 3.3.2 Кредитного договору передбачено, що Банк надає Позичальникові Кредит відповідно до Графіка надання та погашення Кредиту (Додаток 1 до Кредитного договору), що є невід»ємною частиною даного Договору.

Пунктом 3.4.1 Кредитного договору сторони встановили, що Позичальник зобов»язаний погасити кредит у валюті Кредиту на рахунок, вказаний в п. 3.8 цього Договору в строк, зазначений у п. 3.2.2 цього Договору, згідно з Графіком надання погашення Кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень Позичальника. Строки, передбачені Графіком надання та погашення Кредиту, є обов»язковими.

Окрім цього, в п. 3.5.1 Кредитного договору передбачено, що Позичальник сплачує Банкові проценти за користування Кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2.4 цього Договору, у Валюті Кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі Банківського року у Валюті Кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п. 3.8 цієї Угоди. Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній Період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за Кредитом.

Разом з тим, Позичальник зобов»язаний сплатити банкові плату за управлінням Кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2.5 Кредитного договору. Плата за управління кредитом нараховується за період нарахування плати за управління кредитом в національній валюті за курсом Національного банку України на дату нарахування і підлягає сплаті щомісяця до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, на рахунок, зазначений у п. 3.8 договору (п. 4.1-4.1.1 Кредитного договору).

Відповідно до п. 5.1.1 Кредитного договору, Позичальник зобов»язався своєчасно та у повному обсязі погашати Банкові заборгованість за Кредитом, сплачувати проценти за користування Кредитами та інші платежі за цим Договором.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору Банк у період з 31.03.2008 року по 29.03.2013 року надав Позичальнику кредит у сумі 162 400,00 доларів США, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним валютним ордером № 11 від 31.03.2008 року.

Позичальник, у свою чергу, свої зобов»язання за Кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав, у зв»язку із чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 22.11.2013 року за розрахунком позивача, правильність якого перевірена місцевим господарським судом, становить: по тілу кредиту 14 000,00 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США - 7.993, встановленим НБУ на дату подання позову 27.11.2013 року становить - 111 902,00 грн., по процентах за користування кредитом 1 094,57 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США - 7.993, встановленим НБУ на дату подання позову 27.11.2013 року становить - 8748,90 грн., по комісії за управління кредитом становить - 2 589, 71 грн.

Відповідачем, в силу вимог ст. 33, 34 ГПК України, не спростовано належними засобами доказування вказаних обставин.

З огляду на вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, колегією суддів апеляційної інстанції визнається правомірним висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту 14 000,00 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США - 7.993, встановленим НБУ на дату подання позову 27.11.2013 року становить - 111 902,00 грн., по процентах за користування кредитом 1 094,57 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США - 7.993, встановленим НБУ на дату подання позову 27.11.2013 року становить - 8748,90 грн., по комісії за управління кредитом становить - 2 589, 71 грн.

Згідно ч.2 ст. 193 ГК України порушення зобов»язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно п. 7.2 Кредитного договору у разі невиконання зобов»язань згідно з п.п. 3.4.1, 3.5.1, 4.1 цього Договору Позичальник сплачує Банкові пеню у гривнях.

Розмір пені за прострочення позичальником платежів за цим договором становить: подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня ( п. 3.2.8 Кредитного договору).

Позивач надав суду розрахунок пені за прострочення сплати кредиту, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом та пені за прострочення плати за управління кредитом, за результатом перевірки якого місцевий господарський суд встановив його правильність, з огляду на що дійшов правомірного висновку про те, що пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 12 175, 56 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 388, 57 грн. та пеня за прострочення плати за управління кредитом в сумі 137, 58 грн. підлягають задоволенню, яка зазначена у розрахунку позивача.

Разом з тим, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 2 338, 58 грн. пені, з яких : 2 141,68 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 151 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 45,90 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за управління кредитом, оскільки позивачем в цій частині пеня нарахована без врахування вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевий господарський суд вірно не прийняв до уваги та спростував твердження відповідача про те, що Кредитний договір № 6608К5 від 31.03.2008 року є неукладеним, з посиланням на те, що зміст кредитного договору не відповідає вимогам ст. 345 ГК України, оскільки в ньому не зазначений строк кредиту, а визначення сторонами в договорі кінцевого терміну погашення кредиту не є строком кредиту, а тому на момент пред»явлення позову між сторонами не існувало кредитних відносин і у позивача відсутні правові підстави для стягнення боргу, з огляду на те, що сторони погодили строк надання та погашення кредиту, а саме: надання кредиту в сумі 162 400,00 доларів США з 31.03.2008 року-15.04.2008 року і погашення кредиту починаючи з 01.06.2008 року зі сплатою 2800,00 доларів США щомісячно з кінцевим строком погашення 29.03.2013 року, шляхом складання Графіку надання та погашення кредиту (Додатку 1 до Кредитного договору № 6608К5 від 31.03.2008 року), який підписаний сторонами та скріплений відтисками їхніх печаток і є невід»ємною частиною даного кредитного договору.

Окрім цього, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що відсутність у тексті Кредитного договору № 6608К5 від 31.03.2008 року певної умови не обов»язково має означати, що цей договір не було укладено, оскільки фактичні дії сторін свідчать про те, що договір все ж таки був укладений. Таким чином, колегія суддів вважає, що Кредитний договір № 6608К5 від 31.03.2008 року, який частково виконаний відповідачем, визнається укладеним і за відсутності в його тексті певної умови, оскільки фактичні дії відповідача щодо виконання договору, а саме: часткове повернення кредитних коштів відповідачем, свідчать про домовленість сторін укласти договір на відповідних умовах.

Окрім цього, слід зазначити, що ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що наведена вище норма визначає загальне правило, відповідно до якого необхідно виконувати укладений (підписаний) сторонами договір навіть за відсутності певної умови договору. При цьому недостаюча умова може бути визначена відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться до відповідних договорів.

Відтак, з наведеного вище вбачається, що ЦК України не розглядає факт відсутності в підписаному сторонами договорі навіть істотної умови як підставу його неукладеності, якщо таку умову може бути визначено відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, колегія Львівського апеляційного господарського суду не приймає до уваги посилання скаржника на ту обставину, що на момент пред»явлення позову між позивачем та відповідачем не існувало кредитних відносин, відтак у позивача були відсутні правові підстави для подання позову та стягнення боргу у зв»язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов»язань за Кредитним договором № 6608К5 від 31 березня 2008 року щодо повернення основної суми кредиту, сплати процентів та пені, оскільки фактичні обставини справи свідчать про те, що сторонами взято на себе зобов»язання (договір підписаний сторонами, частково виконаний відповідачем), то такий договір не може бути визнаний неукладеним з підстав відсутності встановленої законом істотної умови, відтак, такий договір слід вважати укладеним на умовах, що звичайно ставляться до такого виду договорів.

Що стосується посилання скаржника на ту обставину, що позивачем всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості по Кредитному договору № 6608К5 від 31 березня 2008 року, оскільки позивачем представлено лише розрахунок заборгованості, а не первинні та зведені облікові документи (виписки по особових рахунках відповідача), то такі спростовуються наступним.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року представником позивача у судовому засіданні представлено, а колегією суддів оглянуто та долучено до матеріалів справи, розгорнутий розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 6608К5 від 31 березня 2008 року укладеного між АТ «Укрексімбанк» та ФОП ОСОБА_2 станом на 22.11.2013 року, реєстр платіжних документів з 31.03.2008 року по 22.11.2013 року та виписки по рахунку №2073900013845 за період з 31.03.2008 року по 22.11.2013 року, які повністю підтверджують розрахунок наданий позивачем в підтвердження розміру заборгованості відповідача по даному кредитному договору та спростовують твердження скаржника про недоведеність позивачем наявності у відповідача заборгованості по Кредитному договору № 6608К5 від 31 березня 2008 року.

Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Нормами ст.43 ГПК України передбачено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2014 року по справі № 921/1217/13-г/5 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2014 року у справі №921/1217/13-г/5 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підпиємця ОСОБА_2, б/н від 28.02.2014 року - без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складений 19.05.2014 року

Головуючий-суддя Дякович О.В.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Якімець Г.Г.