Справа №591/9494/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко А. П.

Номер провадження 22-ц/788/660/14 Суддя-доповідач - Лузан Л. В.

Категорія - 46

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Маслова В. О., Сибільової Л. О.,

за участю секретаря судового засідання -- Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4,

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 лютого 2014 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4,

про поділ спільного майна подружжя,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5

про зобов'язання вчинити дії, встановлення порядку користування квартирою,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24 лютого 2014 року позовна заява ОСОБА_5 задоволена.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на ? частину квартири загальною площею 78,25 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати в розмірі 1835 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволений частково.

Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_4 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :

виділено ОСОБА_4 кімнату № 5 площею 14,3 м2 і лоджію І площею 2,25 м2 ;

виділено ОСОБА_5 кімнату № 4 площею 20,6 м2 .

Коридор, кухню, ванну, туалет - залишено у спільному користуванні сторін.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в розмірі 229 гри. 40 коп.

В іншій частині позову ОСОБА_4 відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ставиться питання про часткове скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

З 17 листопада 2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 4).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народився син ОСОБА_6 ( ас.23).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 жовтня 2013 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірваний (а.с. 5).

На підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 18 жовтня 2011 року № 656 "Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на нежитлові та житлові приміщення і будівлі", 21 жовтня 2011 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на 2-кімнатну квартиру загальною площею 78,25 кв.м АДРЕСА_1 (а.с.6).

Право власності на квартиру 15 листопада 2011 року було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( а.с.7).

Відповідно до довідки ТОВ "Оціночна фірма Юніт" ринкова вартість вищеназваної квартири складає 367000 грн. ( ас.8).

Визнаючи за ОСОБА_5 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що назване майно має статус спільного майна подружжя, частки сторін у ньому є рівними, та доведеності позову.

Крім того, суд першої інстанції визнав такими, що заслуговують на увагу доводи ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_5 чинить їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1. Виходячи з того, що між сторонами склались спірні правовідносини з приводу користування названою квартирою, суд першої інстанції задовольнив позов про встановлення порядку користування квартирою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 оскаржує рішення суду лише в частині задоволення позову ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Враховуючи зазначене та виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, апеляційним судом відповідно до вимог частини 1 ст. 303 ЦПК України перевіряється обгрунтованість та законність рішення суду лише в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, ОСОБА_5 посилався на те, що ним та відповідачкою під час перебування у шлюбі за спільні кошти на підставі договору інвестування будівництва була набута у власність квартира АДРЕСА_1, яка має статус спільного майна подружжя, а частки подружжя у праві власності на це майно є рівними. Названі обставини ОСОБА_4 не заперечувала.

Проте, у своїх запереченнях на заявлений до неї позов ОСОБА_4 посилалась на те, що між нею та позивачем не існує спору з приводу розподілу названого майна, так як вона погоджується з доводами позивача про те, що спірна квартира являється спільним майном подружжя, набутим під час шлюбу, а їх частки у цьому майні є рівними. Крім того, ОСОБА_4 зазначала, що згодна у добровільному порядку переоформити право власності на 1/2 частику квартири на позивача. З цих підстав, а також вважаючи, що вона не порушує прав ОСОБА_4 на спірну квартиру, просила суд першої інстанції відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позову та звільнити її від сплати понесеного ним судового збору.

Аналогічні доводи ОСОБА_4 наводить у апеляційній скарзі, вважаючи незаконним і таким, що підлягає скасуванню рішення суду в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на ? частину спірної квартири та ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Проте, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави для задоволення позову ОСОБА_5, а доводи апеляційної скарги про протилежне не можна визнати обґрунтованими. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_5 пояснив, що з певного часу між ним та відповідачкою стали виникати спори стосовно спірної квартири. Сам по собі факт відсутності у нього правовстановлюючого документу на 1/2 частину спірної квартири та наявність у відповідачки свідоцтва про право власності на всю квартиру створювали для нього певні перешкоди у володінні, користуванні і розпорядженні належним йому майном.

Такий стан справ він вважав для себе порушенням його права власності на спільно нажите майно, для захисту якого він і звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності 1/2 частину спірної квартири.

Крім того, ОСОБА_5 пояснив, що пропозицію ОСОБА_4 про можливість добровільного вирішення спору він не сприймав всерйоз, оскільки переконався, що вона не дотримується свого слова.

Відповідно до ч.1 ст. 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, вбачається, що потреба в такому способі захисту права власності виникає і тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами) .

За наведених обставин колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави для задоволення позову ОСОБА_5 про визнання за ним права власності 1/2 частину спірної квартири.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про необхідність відмови ОСОБА_5 у задоволенні позову з тих підстав, що вона визнала цей позов, - не ґрунтуються на законі. Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були повно та всебічно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду у оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 лютого 2014 у оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -