ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" січня 2007 р. 15-05 Справа № АС-13/462-06
вх. № 12758/1-13
Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.
за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.
представників сторін :
позивача - не явився
1 відповідача - Межерицький А. О., дов.,
2відповідача - не явився
по справі за позовом ТОВ "АІС - Транс", м. Х-в
до ДПІ у Московському р-ні м. Харкова,
ВДК у Московському р-ні м. Харкова
про визнання неправомірними вимоги
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ „АІС-Транс”, просить визнати такими, що не відповідають чинному законодавству, дії ДПІ Московського району м. Харкова щодо накладання податкової застави на активи підприємства та зобов’язати ДПІ Московського району м. Харкова скасувати суми податкового боргу по податку з власників транспортних засобів на суму 3059,77 грн. як нараховані у супереч діючому законодавству, посилаючись на положення Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів”.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на постанову Господарського суду Харківської області від 23.03.06 р. по справі № АС-41/16-06 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.06 р. по цій справі, приписи Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та інші обставини, викладені у запереченні на адміністративний позов від 09.11.06 р.
Справа розглядається в порядку КАС України.
Надані документи свідчать, що ДПІ Московського району м. Харкова була сформована та направлена позивачу перша податкова вимога № 1/894 від 18.07.06 р., до якої був включений борг по податку з власників транспортних засобів в сумі 3059,77 грн., який рахувався за підприємством станом на 18.07.06 р., та пені в розмірі 3,42 грн., нарахована на суму боргу. Цією ж податковою вимогою всі активи підприємства були включені в податкову заставу.
В позові позивач вказує на те, що станом на 01.01.05 р. на балансі підприємства рахувалися 50 одиниць транспортних засобів. В розрахунку податку з власників транспортних засобів на 2005 р. платником визначені податкові зобов’язання в сумі 12226,0 грн. В подальшому між позивачем (продавець) та ТОВ „Хартія” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу від 13.10.05 р., за яким покупцю були передані 49 одиниць транспортних засобів.
Позивач, з посиланням на положення ст. 5 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів”, наполягає на тому, що підприємство мало перераховувати податок, який повинен сплачуватися у наступному за зняттям з реєстрації кварталі, а саме 15.01.06 р., в сторону зменшення. Але, як стверджує позивач, відповідач відмовився зменшити суму податку всупереч чинному законодавству і підприємству було відмовлено в коригуванні сум податку, що призвело до виникнення податкового боргу. Саме ці дії (з пояснень представника позивача – відмова в коригуванні податкових зобов’язань на підставі уточнюючого розрахунку) позивачем вважаються неправомірними.
Відповідачем до матеріалів справи надана копія постанови Господарського суду Харківської області від 23.03.06 р. по справі № АС-41/16-06, яка була порушена за позовом ТОВ „АІС-Транс” про визнання такими, що не відповідають чинному законодавству дії ДПІ Московського району м. Харкова щодо відмови у прийнятті від підприємства уточнюючий розрахунок податку з власників транспортних засобів та зобов’язання прийняти уточнюючий розрахунок на 2005 р. та зменшити податок на 2995,0 грн.
Як вбачається з постанови суду, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.06 р., судом досліджувалися ті ж обставини, що вказані і в позові по даній справі і по ним суд зробив відповідні висновки про неправомірність вимог в частині щодо визнання дій відповідача про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку. Крім того, в постанові суду зафіксоване те, що ДПІ Московського району м. Харкова при донарахуванні податкових зобов’язань діяла в межах, встановлених законодавством.
Оскільки судовим рішенням (постановою) визнана правомірність неприйняття органом ДПС уточнюючого розрахунку, податкові зобов’язання по податку з власників транспортних засобів слід вважати узгодженими самим платником податку з моменту направлення розрахунку зобов’язань. Оскільки податкові зобов’язання не були сплачені своєчасно, то ці суми вважаються податковим боргом в розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно приписам ст. 6 закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги мають містити, зокрема, перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.
Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання і містить
повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
Оскільки направлення першої податкової вимоги передбачає підстави виникнення податкової застави, то дії відповідача по включенню в податкову заставу на активи позивача в межах наявного податкового боргу (п. 8.1 та п. 8.2.2 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”) є правомірними і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідачем до матеріалів справи надана копія облікової картки платника податку з власників транспортних засобів, яка відображає облік податкових зобов’язань підприємства позивача та їх погашення з 01.01.06 р. За даними податкового обліку підприємством платіжним дорученням від 24.10.06 р. самостійно були сплачені кошти в сумі 3065,0 грн., а тому, з урахуванням приписів п. 6.2.5, п. 6.4.1, 6.4.2 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, перша податкова вимога вважається відкликаною з 24.10.06 р. і заходи для забезпечення погашення боргу також припиняються.
До позову позивачем також включені вимоги про скасування суми податкового боргу по податку з власників транспортних засобів на суму 3059,77 грн.
Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно приписам ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Оскільки позовні вимоги у вищевказаній частині не підпадають під ознаки, наведені у даній нормі, то у позивача не було законних підстав включати ці вимоги до адміністративного позову.
Крім того, як встановлено судом, позивач самостійно визначав зобов’язання по податку з власників транспортних засобів, подаючи відповідний розрахунок (уточнений розрахунок відповідачем правомірно не був прийнятий), а тому вони є узгодженими.
Оскільки в п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податкові зобов’язання, самостійно визначені платником податків у податковій декларації (розрахунок є формою податкової декларації по даному податку) не можуть бути оскаржені платником податків в адміністративному або судовому порядку, у позивача відсутнє право на звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами. За таких обставин позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 7, 9, 17, 79, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 15.01.2007 р.
Суддя Водолажська Н.С.