Єдиний унікальний номер 0504/8102/12 Номер провадження 22-ц/775/4590/2014
Категорія 27
Головуючий в I інстанції Ребров С.О.
суддя доповідач Безрученко Ю.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Краснощокової Н.С.
суддів Безрученко Ю.О., Могутової Н.Г.
при секретарі Папченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Кредитної спілки «Аккорд» на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 12 березня 2013 року по цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2012 року КС «Аккорд» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтували тим, що 09 лютого 2007 року КС «Аккорд» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2 296,00 грн. на побутові потреби строком до 25 лютого 2008 року зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 0,1151% за кожен день користування кредитом, які нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав в повному обсязі, внаслідок чого станом на 26 листопада 2012 року заборгованість за кредитним договором становить 6 816,95 грн. Останній платіж за кредитним договором був проведений позичальником 22 грудня 2011 року. Тому просили суд поновити строк позовної давності, стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 6 816,95 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 1 764,33 грн., за процентами становить 511,61 грн., нараховані штрафні санкції 600,00 грн., інфляційна складова та 3% річних 3 941,01 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 12 березня 2013 року в задоволенні позову КС «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням позивачем КС «Аккорд» подано апеляційну скаргу, в якій позивач просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, з огляду на те, що позивачем не пропущено трирічний строк позовної даності, оскільки відповідач здійснив останній системний платіж 22 грудня 2011 року і саме з цього часу необхідно рахувати початок перебігу трирічного строку позовної давності.
В судове засідання апеляційного суду КС «Аккорд» не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом і телефонограмою №1670, зареєстрованою у відповідному порядку від 07 травня 2014 року (а.с.59), клопотань про перенесення розгляду справи та інших клопотань до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, діючий на підставі договору (а.с.27-28), заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили її відхилити.
Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з позовом 26 листопада 2012 року про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09 лютого 2007 року позивачем пропущено трирічний строк позовної даності. Ухвала про порушення справи про банкрутство була постановлена 18 грудня 2008 року, тобто майже через рік після початку строку позовної давності, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та заборони на відчуження майнових активів кредитної спілки, що були запроваджені даною ухвалою не позбавляло можливості позивача на звернення до суду.
З таким висновком суду в оскаржуваній його частині не можна погодитися.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що актами цивільного законодавства України надано право сторонам договору самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору, зокрема тривалість позовної давності.
Судом першої інстанції встановлено, що 09 лютого 2007 року між КС «Аккорд» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Алло1/ДО-07/112, за яким ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 2 296,00 грн. на побутові потреби строком до 25 лютого 2008 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,1151% за кожен день користування кредитом, які нараховуються на фактичний залишок суми кредиту.
Відповідно до п. 2.2 договору, відповідач ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати кредитній спілці «Аккорд» нараховані проценти та частину кредиту в терміни (не пізніше ніж 25-го числа кожного наступного місяця) та розмірах не менше, ніж відповідно вказано у рекомендованому графіку платежів (додаток №1 до договору).
Згідно п. 3.2 договору, при порушенні строків виплати кредиту позивач має право нарахувати пеню, а відповідач зобов'язується сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми остаточної заборгованості за кожен день прострочення.
Термін дії кредитного договору визначений до повного його виконання сторонами (п. 5.1 договору), тобто до 25 лютого 2008 року.
За наданими позивачем розрахунками, станом на день звернення позивача до суду з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем по договору становить 6 816,95 грн. і складається із залишку по кредиту в сумі 1 764,33 грн., боргу по процентам в сумі 511,61 грн., нарахованих штрафних санкцій у розмірі 600,00 грн., індексу інфляції та 3% річних в сумі 3 941,01 грн.
Згідно п. 2.7 договору позивач має право достроково розірвати договор і повернути наданий кредит і нараховані проценти, звернувшись з позовом до суду, якщо відповідач протягом двох місяців не сплатив взагалі або сплатив не у повному обсязі платежі, узгоджені сторонами у рекомендованому графіку платежів (додаток №1 до договору).
З ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство №23/310-б слідує, що вона була постановлена 18 грудня 2008 року, про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та заборони на відчуження майнових активів КС «Аккорд».
Згідно повідомлення слідчого управління ГУМВС України в м. Києві від 11 червня 2012 року, в ході розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом привласнення грошових коштів службовими особами КС «Аккорд», дійсно проводилося вилучення документів позивача, в тому числі і матеріалів кредитних справ. При обшуку 21 травня 2009 року вилучалися кредитні договори та інші документи відділень КС «Аккорд», та були йому повернуті 21 червня 2012 року, тобто вилучення документів відбувалось за три роки до звернення до суду з даним позовом.
Вся інформація, яку банк має повідомити позичальнику міститься у змісті кредитного договору є вичерпною. Підписавши договір відповідач погодився з умовами надання кредиту.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ( ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. ст. 530, 631 ЦК України.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань (п. 5.1), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 25 лютого 2008 року (додаток №1 до кредитного договору).
Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Як встановлено судом та вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.7), ОСОБА_1 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом з 22 грудня 2011 року, тобто вчинив дії , що свідчать про визнання ним свого боргу, що відповідно до положень статті 264 ЦК України є перериванням перебігу позовної давності.
А з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся до суду 26 листопада 2012 року (а.с.1).
Доводи відповідача стосовно того, що після отримання саме матір'ю відповідача рішення Кредитного комітету від 21 грудня 2010 року про зупинення нарахування пені, в якому була запропонована можливість погасити кредит та відсотки у термін 12 місяців до 21 грудня 2011 року, саме мати почала погашати заборгованість зі сплати суми боргу, не заслуговують на увагу та спростовано наданими саме відповідачем копіями квитанцій (а.с.67-70), в яких зазначено, що платником грошових коштів є саме відповідач - ОСОБА_1
Відповідно до положень частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Отже, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону увагу не звернув та не врахував, що 22 грудня 2011 року перебіг позовної давності перервався, та прийшов до помилкових висновків, про відмову в задоволені позову в зв'язку із спливом строків позовної давності.
За таких обставин, позовні вимоги КС «Аккорд» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в межах трирічного строку, тобто починаючи з 22 рудня 2011 року.
Встановивши такі обставини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду 26 листопада 2012 року з вимогою про захист свого цивільного права в межах погодженої сторонами позовної давності, оскільки ОСОБА_1 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом з 22 грудня 2011 року, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 26 листопада 2012 року.
Відповідачем та представником відповідача не оспорювався розмір заборгованості в сумі 6 816,95 грн., а тому ця обставина не підлягає доказуванню, що відповідає положенням частини 1 статті 61 ЦПК України
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції помилково встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана неналежна оцінка, внаслідок чого спір вирішено у порушення норм матеріального та процесуального законодавства, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового про задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Аккорд» задовольнити.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 12 березня 2013 скасувати.
Позов Кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Аккорд» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 816 (шість тисяч вісімсот шістнадцять) гривень 95 коп., з яких 1 764,33 грн. залишок кредиту, 511,61 грн. залишок процентів, 600,00 грн. штрафні санкції, 3 941,01 грн. інфляційна складова та 3 % річних, та судові витрати в розмірі 121,80 грн., всього стягнути 6 938,75 (шість тисяч дев'ятсот тридцять вісім) гривен 75 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: