АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/2954/14 Справа № 201/14094/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Григорченко Е.І.
Категорія 37
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2014 року м. Дніпропетровськ
Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Григорченка Е.І.
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.
при секретарі - Яловій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, третя особа Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідачів і просив встановити юридичний факт та визнати за ним право власно на ? частину житлового будинку А-І (житлова площа 29,0 кв.м., загальна площа 48,8 кв.м.) з господарськими спорудами: літньою кухнею Б, б, сараєм В, сарай І АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3, та на ? частину зазначеного домоволодіння в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4
В подальшому позивач вточнив позовні вимоги, та просить визнати за ним право власності на все домоволодіння в цілому в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з домоволодіння АДРЕСА_1. Вказане домоволодіння було придбано батьками позивача в 1969 році по домашній угоді. За життя батьком позивача було складено заповіт, відповідно до якого він заповів все свої майно своєму синові. У встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину за заповітом не отримав. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 У вересні 2013 року позивач звернувся до Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак йому відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане домоволодіння. Тому позивач просить суд визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення суду скасувати, посилається на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду - скасуванню, з ухваленням нового згідно п.п 3,4 ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ні позивач, ні його батько про узаконення самовільних побудов до Дніпропетровської міської ради не зверталися, рішення з цього питання останньою не приймалося.
Колегія суддів вважає, що з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не можна з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого після смерті ОСОБА_4, та спадкової справи після смерті ОСОБА_3, позивач є спадкоємцем після смерті своїх батьків /а.с. 29, 103-120/.
Відповідно до п. 6 постанови пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року N 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 7 ППВСУ від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування".
За змістом зазначених роз'яснень спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується із частинами 3, 5 ст. 376 ЦК і нормами про поняття спадкування та склад спадщини (статті 1216, 1218 ЦК).
Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (частини 3, 5 ст. 376 ЦК) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.
Право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно до частин 3, 5 ст. 376 ЦК є суб'єктивним цивільним правом, яке переходить у порядку спадкування відповідно до норм статей 1216, 1218 ЦК.
Рішення суду про визнання права власності на самочинно зведені будівлі та споруди за спадкоємцями має ґрунтуватись на оцінюванні наявних у матеріалах справи документів та інших доказів на підтвердження обставин, за наявності яких можливе задоволення таких вимог, зокрема:
- рішення компетентного органу про надання земельної ділянки для забудови;
- ступінь готовності самочинного будівництва;
- чи порушуються цим будівництвом права та законні інтереси інших осіб;
- в якому році було зведено самочинні будівлі;
- відповідність самочинно зведеної будівлі архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним правилам та нормам;
- наявність акта приймання (прийомки) в експлуатацію або сертифікату відповідності;
- якщо нерухомість збудована в сільській місцевості, то потрібно встановити чи зареєстрована вона у погосподарській книзі сільської ради.
Відповідно до акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта експлуатації від 24 листопада 2000 року, житловий будинок А-І (житлова площа 29,0 кв.м., загальна площа 48,8 кв.м.) з господарськими спорудами літньої кухньою Б, б, сараєм В, АДРЕСА_1, побудований ОСОБА_3, готовий до введення в експлуатацію, /а.с.14-15/.
Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська від 26 січня 2001 року № 77 «Про прийняття в експлуатацію житлового будинку…» затверджений акт державної технічної комісії від 24 листопада 2000 року про готовність до експлуатації закінчених будівництвом житлового будинку А-І (житлова площа 29,0 кв.м., загальна площа 48,8 кв.м.) літньої кухні Б, б, сараю В, збудованих самовільно ОСОБА_3; дозволено ОСОБА_3 ввести в експлуатацію житловий будинок А-І з господарськими спорудами АДРЕСА_1 та оформити право власності; бюро технічної інвентаризації зареєструвати вказане домоволодіння та оформити ОСОБА_3 свідоцтво про право власності; дозволено ОСОБА_3 будівництво прибудови до житлового будинку та літньої кухні з їх переплануванням /а.с.13/.
Згідно технічного паспорту, складеного 24 грудня 1999 року, житловий будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці площею 695 м.кв., та складається з: А-1 - житловий будинок, Б, б - літня кухня, В, І - сараї, Ж - літній душ, Д - уборна, З - погреб, № 1-7, І - споруди, мощення /а.с.16-24/.
Згідно відповіді КП «ДМБТІ» право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 не може бути оформлене, в зв'язку з тим, що рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради № 77 від 26 січня 2001 року затверджено акт державної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, до складу якого не ввійшов сарай літ. «І» /а.с.25/.
Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що, в даному випадку, позовні вимоги в частині визнання за позивачем в порядку спадкування права власності на житловий будинок та господарські споруди, які прийняті в експлуатацію, а саме: на житловий будинок А-І (житлова площа 29,0 кв.м., загальна площа 48,8 кв.м.) літню кухню Б, б, сарай В, підлягають задоволенню.
Позовні вимоги щодо визнання права власності на сарай «І» не підлягають задоволенню, оскільки зазначений сарай є самовільно збудований і на цей час не вирішено питання щодо його узаконення, тому рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно залишити без змін.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в зазначеній частині та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог частково. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2014 року скасувати в частині відмови у визнанні права власності на житловий будинок, літню кухню, сараю «В».
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за заповітом на домоволодіння АДРЕСА_1, який складається з житлового будинку «А-1» (житлова площа 29,0 кв.м., загальна площа 48,8 кв.м.) літньої кухні «Б», «б», сараю «В».
В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2014 року залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
СУДДІ: