Єдиний унікальний номер 234/1531/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3798/2014

Категорія 27 Головуючий в 1 інстанції Літовка В.В.

Доповідач Ларіна Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.

суддів Ларіної Н.О., Кішкіної І .В.

при секретарі Козаку І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 березня 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 16 березня 2006 року № DNH4KP90810063 станом на 28 грудня 2012 року, яка складається з: 13 758 грн. 10 коп. - заборгованість за кредитом; 35 236 грн. 62 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 26 457 грн. 15 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4 640 грн. 68 коп. - штраф (процентна складова); понесені судові витрати у сумі 805 грн. 92 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Зазначене рішення оскаржив відповідач, в апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції частково скасувати, оскільки воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права, ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у сумі 35 236,62 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, в іншій частині позову відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що вказав в запереченнях на позовну заяву на пропуск строку позовної давності, проте, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається на те, що, згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту, терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю в 5 років.

Однак, на думку апелянта, вказані Умови не діяли на момент укладення договору від 16 березня 2006 року, представником позивача у судовому засіданні були надані Умови кредитування, які діяли на момент укладення договору, в цих умовах кредитування немає норми про збільшення строку позовної давності.

Крім того, зазначає, що позивач при розгляді справи та суд першої інстанції вказує, що строк позовної давності не сплив, оскільки він переривався 29 квітня 2011 року, коли з іншого рахунку були списані грошові кошти у сумі 1400 грн. та зараховані на кредитний рахунок за кредитним договором № DNH4KP90810063 від 16 березня 2006 року.

Однак апелянт звертає увагу на те, що, відповідно до розрахунку заборгованості позивача, за рахунок зазначених коштів були погашені проценти за кредитом, а тому позивачем не пропущено строк позовної давності по стягненню саме процентів за кредитом у сумі 35 236,62 грн.

На думку апелянта, стягнення заборгованості за тілом кредиту, пенею та штрафами, то позивачем - пропущено строк позовної давності, що підтверджується наступним:

По-перше, що стосується заборгованості за тілом кредиту у сумі 13 758 грн. 10 коп., то, згідно розрахунку заборгованості, відповідач перестав повністю сплачувати кредит починаючи з 30 травня 2006 року, а позивач звернувся до суду з позовною заявою 12 лютого 2013 року, тобто позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, тому у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за кредитом слід відмовити.

По-друге, що стосується стягнення заборгованості по пені у сумі 43 818,87 грн. та штрафів, то, відповідно до розрахунку заборгованості, пеня нараховувалась та не сплачувалась відповідачем починаючи з 19 травня 2006 року, тобто позивачем пропущено річний строк позовної давності, передбачений нормами діючого законодавства. Крім того, вважає, що оскільки позивач не надав розрахунок пені за рік, а саме за період з 12 лютого 2012 року по 12 лютого 2013 року, то в частині стягнення пені слід відмовити повністю.

Вказує, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, у рішенні суду не зазначені мотиви, з яких суд визнав встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення.

Сторони та їх представники в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце слухання апеляційної скарги повідомлені належним чином - листами з повідомленням та телефонограмами №№ 521, 522, 523 від 30 квітня 2014 року, які зареєстровані у журналі телефонограм № 4, представником позивача надіслано заяву з клопотанням про розгляд справи за відсутністю його представника, відповідачем та його представником не надано доказів про поважність причини їх неявки, тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто за відсутністю сторін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Рішення суду першої інстанції в частині часткової відмови в задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржено, тому в зазначеній частині апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За вимогами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 628 ч. 1, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За вимогами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 березня 2006 року між сторонами по справі був укладений кредитний договір № DNH4KP90810063, за умовами якого відповідач отримав від позивача кредит в розмірі 14 636 грн. 70 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15 березня 2008 року (а.с. 6-16).

Також, судом першої інстанції встановлено, що внаслідок порушення відповідачем строку та порядку погашення кредиту станом на 28 грудня 2012 року виникла заборгованість в розмірі 97954,27 грн., яка складається з: 13758,10 грн. - заборгованість за кредитом; 35236,62 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 43818,87 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4640,68 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 4-5).

Згідно п. 5.5 умов надання споживчого кредиту, терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років (а.с. 15).

Відповідно до погодженого сторонами порядку погашення кредиту, повернення коштів здійснюється частинами, щомісячні платежі приймаються банком в період з 21 по 28 число кожного місяця в розмірі 784,33 грн. для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та іншими витратами (а.с. 7).

Відповідальність за порушення позивальником зобов'язань за кредитом передбачено п. 4.2, 5.2, 5.3 Умов (а.с. 14-15).

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговій платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач перестав повністю виплачувати кредит з 30 травня 2006 року. В лютому 2007 року ним був здійснений останній платіж по договору на суму 936,26 грн. Наступний платіж був здійснений відповідачем лише 02 грудня 2010 року - 48 грн. та 29 квітня 2011 року - 1400 грн. Строк дії кредитного договору був визначений сторонами - до 15 березня 2008 року. З позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості позивач звернувся в суд 12 лютого 2013 року.

Згідно п. 5.3 кредитного договору, штраф застосовується у випадку порушення позичальником строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів. Позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості.

Пеня, відповідно до п.5.1 кредитного договору, сплачується при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених заявою та п.п. 3.2.2, 3.2.3 Умов, у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не менше 1 гривні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не був порушений строк давності звернення до суду, відповідачем було допущено порушення умов кредитного договору у зв'язку із чим виникла наступна заборгованість: 13758,10 грн. заборгованість за кредитом; 35236,62 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 26457,15 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4640,68 грн. - штраф (процентна складова).

Щодо частини позовних вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 43 818,87 грн., суд першої інстанції виходив з розрахунку в розмірі 26 457,15 грн. = (48 994,72 x 0,15 x 360 : 100). Позивачем не оскаржена часткова відмова в задоволенні позову.

З зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, які виникли між сторонами, які регулюються ст.ст. 536, 546, 549, 611, ч.1 ст. 628 ч. 1, 629, 1054 ЦК України та кредитним договором, що укладений між сторонами.

Доводи апеляційної скарги щодо зайвого посилання суду на п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту, апеляційний суд приймає критично, оскільки зазначені доводи висновків суду не спростовують. Так, дійсно відповідно до доданих до позову п. 5.5. Умов строк позовної давності становить 5 років, але ж у матеріалах справи місяться Умови(затверджені Наказом № 1417 від 04 серпня 2005 року), які діяли на час укладення кредитного Договору, відповідно до яких строк позовної давності не встановлений (а.с. 77-80). Враховуючи проведення відповідачем оплати за спірним кредитним договором 29 квітня 2011 року та звернення позивача до суду з позовом 12 лютого 2013 року, судом першої інстанції правильно відмовлено у застосуванні строку загальної позовної давності.

Доводи апеляційної скарги щодо пропущення позивачем стоку позовної давності за тілом кредиту, пенею та штрафами, апеляційний суд приймає критично, оскільки відповідно до зазначеного погодженого сторонами порядку погашення кредиту, повернення коштів здійснюється частинами, щомісячні платежі приймаються банком в період з 21 по 28 число кожного місяця в розмірі 784,33 грн. для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та іншими витратами, аналогічні обов'язки встановлені п. 3.2. Умов, які діяли на момент укладення договору та з якими погодився відповідач (а.с. 7). Тобто, Договором, Умовами та вимогами діючого законодавства не передбачений обов'язок позичальника сплачувати за договором лише відсотки. Враховуючи зазначене та вище приведені дані щодо проведення відповідачем оплати в рахунок погашення заборгованості 29 квітня 2011 року і звернення позивача до суду в лютому 2013 року, апеляційний суд приймає критично доводи апеляційної скарги в цій частині як не спроможні, як і не спроможні доводи апелянта про не пропущення позивачем строк позовної давності по стягненню тільки процентів за кредитом.

Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові в частині стягнення пені та штрафів з підстав пропущення строку позовної давності, не надання розрахунку пені за рік, апеляційний суд приймає критично, оскільки позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені задоволено частково лише за 360 днів в розмірі погодженому п. 5.1 Умов, тобто із застосуванням вимог ч. 2 ст. 258 ЦК України. Не надання позивачем розрахунку пені за рік не є підставою для скасування рішення в частині стягнення пені за останні 12 місяців. Доводи апеляційної скарги щодо відмови в цій частині позову з підстав пропущення строку позовної давності викладені вище.

Доводи апеляційної скарги відносно неповного з'ясування обставини та неналежної правової оцінки наданим сторонами доказам, не вмотивування задоволення позову, є непереконливими та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що, ухвалюючи рішення, суд, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, надав оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, їх достатності, взаємному зв'язку доказів у їх сукупності, а також навів мотиви, з яких він дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 березня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: