Апеляційний суд Рівненської області

___________________________________________________________

В И Р О К

Іменем України

14 травня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Квятковського А.С.

Суддів: Іващука В.Я., Піскунова В.М.

Секретаря судового засідання: Зінькової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду м.Рівне кримінальне провадження №12013190010000849 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 числа, уродженця с.Жобрин Рівненського району Рівненської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,

за ч.2 ст.125 КК України;

З участю прокурора: Богельської О.Б.

Потерпілої: ОСОБА_2

Представника потерпілої: ОСОБА_3

Обвинуваченого: ОСОБА_1

ВСТАНОВИЛА:

16 травня 2012 року приблизно о 15-й годині, ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до будинку гр. ОСОБА_2, що за адресою: АДРЕСА_1, та з умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, з мотивів неприязних стосунків, туристичним ножем загально-побутового призначення, умисно завдав ОСОБА_2 не менше семи ударів в область грудної клітки та живота, чим заподіяв їй легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 вважає вирок в частині звільнення від відбування покарання з випробування із встановленням іспитового строку таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. В обґрунтування зазначає, що при постановлені вироку судом не було враховано обтяжуючих обставин. Вказує, що судом помилково було застосовано ст.75 КК України, оскільки воно є несправедливим внаслідок м'якості. Вважає, що призначене покарання без застосування ст.75 КК України є достатнім та справедливим для виправлення особи та попередження вчинення нових злочинів.

Просить вирок скасувати частково та призначити покарання у виді обмеження волі строком на два роки з триманням у кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч.2 ст.125 КК України повністю доведена зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами, які є належними достатніми й допустимими і не оспорюються в апеляційній скарзі.

За вироком Рівненського міського суду від 13 березня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.2 ст.125 КК України і призначено покарання у виді обмеження волі строком на два роки з триманням у кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку два роки та відповідно до ст.76 КК України покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу КВІ, повідомляти КВІ про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтись до КВІ для реєстрації.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Судом вирішено питання стосовно речових доказів.

Вирок, ухвалений Рівненським міським судом від 13 березня 2014 року відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню через невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості злочину і необхідності застосування більш суворого покарання, не застосування судом закону, який підлягав застосуванню на підставі ст.409, 413, 414 КПК України.

Сукупність зібраних у справі доказів та їх аналіз об'єктивно свідчать, що ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з неприязних відносин, умисно наніс удари ножем потерпілій ОСОБА_2, спричинивши їй тілесні ушкодження та моральні страждання.

Однак, як видно з вироку місцевого суду, при призначенні покарання судом першої інстанції не дотримано вимог ст.65 КК України. За змістом вказаної статті закону при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Тобто, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігало вчиненню нею інших злочинів. У цій справі, як видно з вироку цих вимог закону не дотримано, на що обґрунтовано посилається в апеляційній скарзі потерпіла.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК суди повинні призначати покарання в межах установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідки і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками).

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України, суд врахував позитивну характеристику обвинуваченого та вчинення ним злочину вперше. Однак, характеристика, яка міститься у т.2 на а.с.109 не має позитивної інформації як особи обвинуваченого, а лише констатує про відсутність скарг від сусідів та не прийняття ним участі у громадському житті. Крім того, відповідно ст..75 КК звільнення від відбування покарання можливе лише тоді, коли суд дійде висновку, що виправлення засудженого можливе без ізоляції відбування покарання за наявності цілого комплексу обставин, що пом'якшують покарання. Як убачається зі справи, судом не враховано, що злочин ОСОБА_1 вчинив у стані алкогольного сп'яніння, із застосуванням ножа спричинив потерпілій численні тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, проте своєї вини у цьому він не визнав, не відшкодував заподіяну шкоду, не висловив каяття у вчиненому.

Тому, рішення суду про застосування до ОСОБА_1 ст.75 КК України не можна визнати обґрунтованим, оскільки, приймаючи його, суд не навів у вироку переконливих доводів про доцільність звільнення від покарання, а лише послався на дві обставини, які на думку суду пом'якшують покарання.

Обираючи покарання ОСОБА_1, колегія суддів на підставі ст.50, 65 КК України, з урахуванням вчинення обвинуваченим злочину невеликої тяжкості встановлених судом першої інстанції та перевірених при апеляційному розгляді справи обставини -вчинення злочину вперше, яка пом'якшує покарання та обставини, що обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, особу винного, вважає за необхідне обрати покарання у вигляді арешту, оскільки інші, більш м'які покарання не забезпечать виправлення й перевиховання обвинуваченого. Таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

На підставі наведеного і керуючись п.3 ч.1 ст.407, п.1 ст.413, ст.418, п.2 ст.420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Рівненського міського суду від 13 березня 2014 року відносно ОСОБА_1 в частині призначення покарання - скасувати.

Призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст.125 КК України покарання у виді 6 (шести) місяців арешту.

В решті вирок залишити без зміни.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому судового рішення

Головуючий: А.С. Квятковський

Судді: В.Я. Іващук

В.М. Піскунов