ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 р. Справа № 2а/0470/8186/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торіс-Плюс» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про скасування рішення відповідача №4933/10/28-215 від 13.02.2012р.та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торіс-Плюс» звернулося з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська та, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 24.01.2013р., просить:

- скасувати рішення відповідача № 4933/10/28-215 від 13.02.2012р. про невизнання податкової звітності позивача з податку на додану вартість за січень 2012р. податковою декларацією;

- зобов'язати відповідача прийняти податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за січень 2012р. датою її фактичного отримання, тобто 08.02.2012р.;

- зобов'язати відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації позивача з податку на додану вартість за період січень 2012р. з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку позивача;

- зобов'язати відповідача у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення у даній справі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що підставою для не визнання звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012р. є анулювання свідоцтва платника ПДВ - позивача. Однак позивач вважає, що таке рішення винесено безпідставно, оскільки анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не є самостійною підставою передбаченою законом для відмови у прийнятті податкової звітності. Також позивач просить зобов'язати відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації з ПДВ за січень 2012р. на підставі Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА від 18.07.2005р. №276 та зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення згідно ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач у письмових запереченнях на позов проти позову заперечував, просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що законодавством не передбачається подання звітності особами, які не є платниками податку, тому в такому випадку податковий орган не має змоги прийняти та зареєструвати декларацію від таких осіб. На момент подання податкової декларації з ПДВ за січень 2012р. - 08.02.2012р. свідоцтво платника ПДВ позивача було анульоване, позивач був відсутній у реєстрі платників ПДВ, також позивача не поновлено платником ПДВ за постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2012р. у справі №2а/0470/16408/11. Окрім того, відповідач зазначає, що, встановлюючи судовий контроль за виконанням судового рішення на підставі ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд реалізує надане право, а не задовольняє позовні вимоги.

Представники сторін надали суду клопотання про розгляд даної справи у письмовому провадженні без участі представників сторін.

Згідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, заявлене сторонами клопотання представників сторін про розгляд справи у письмовому провадженні, суд вважає за можливе задовольнити клопотання та розглянути справу у письмовому провадженні згідно до вимог ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку з розглядом справи у порядку письмового провадження.

Судом за клопотанням представника відповідача у зв'язку з проведенням реорганізації відповідача було здійснено заміну неналежного відповідача - Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська на належного відповідача яким є - Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торіс - Плюс» зареєстроване як юридична особа 24.03.2005р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: м.Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Журналістів, буд. 9-Д, кім. 311, перебуває на обліку як платник податків у Лівобережній ОДПІ м. Дніпропетровська та був платником ПДВ згідно свідоцтва №04346084 від 24.01.2006р., яке було анульоване рішенням Лівобережної МДПІ 27.07.2011р. №1078, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією статуту позивача, а також змістом поданої декларації (а.с. 7-9, 30-43).

08.02.2012р. позивачем засобами поштового зв'язку до органу державної податкової служби була подана податкова декларація з ПДВ за січень 2012р. (а.с.7-9).

13.02.2012р. податковою інспекцією було прийнято рішення, оформлене листом за №4933/10/28-215 за яким вказана податкова декларація з ПДВ за січень 2012р. не визнана податковою декларацією з підстав того, що свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ - ТОВ «Торіс-Плюс» анульоване згідно рішення від 27.07.2011р. №1078 (а.с.10).

В подальшому, позивачем здійснювалося оскарження вказаного рішення в адміністративному порядку та за результатами такого розгляду рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 26.04.2012р. скарга позивача залишена без задоволення, а рішення відповідача від 13.02.2012р. №4933/10/28-215 - без змін (а.с.16-19).

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 15, 16 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Згідно до п.48.1, п.48.3, п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, імя, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку ( за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

- відмітка про звітування за спеціальним режимом;

- код виду економічної діяльності (КВЕД);

- код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ;

- індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника

податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

У відповідності до п.49.8, п.49.9 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За п.49.10 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що відмова посадової особи органу державної виконавчої служби прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Згідно до п.п.49.11 ст.49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 ст.48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Отже, з аналізу наведених вище норм видно, що підставою для відмови у прийнятті податкової декларації може бути лише порушення порядку її заповнення.

Водночас, ст. 48 Податкового кодексу України не містить такої підстави для неприйняття податкової декларації з ПДВ як анулювання свідоцтва платника ПДВ за рішенням податкового органу, а тому відмова податкового органу у прийнятті (невизнанні) податкової декларації з ПДВ за січень 2012р., оформлена листом №4933/10/28-215 від 13.02.2012р., є протиправною.

При цьому, судом також приймається до уваги і те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2012р. у справі №2а/0470/16408/11, яка набрала законної сили 18.02.2014р., було визнано протиправним та скасовано рішенням податкової інспекції №1078 від 27.07.2011р. про анулювання реєстрації платника ПДВ - позивача, що було підставою для відмови позивачеві у неприйнятті (невизнанні) даної податкової декларації за січень 2012р. (а.с.122-123).

Згідно до вимог ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до п.5.10 розділу 5 Положення про реєстрацію платника податку на додану вартість, затвердженого наказом Міндоходів України від 16.01.2014р. №26, яке набрало чинності з 25.02.2014р.(далі - Положення №26), передбачено, що у разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей, зокрема, якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється.

Отже, виходячи з наведеного та враховуючи, що вищенаведеним судовим рішенням скасовано рішення податкової інспекції про анулювання свідоцтва платника ПДВ №04346084 видане 24.01.2006р., то у відповідності до вимог п.5.10. розділу 5 Положення №26 дата реєстрації платника ПДВ не змінюється, тобто позивач є платником ПДВ з 24.01.2006р.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на те, що станом на 08.02.2012р. (день подання податкової декларації з ПДВ за січень 2012р.) позивач не був платником ПДВ спростовується вищенаведеними нормами чинного законодавства.

Згідно п.49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо у встановленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже, з наведеного, слід дійти висновку про те, що відмова податкового органу у неприйнятті (невизнанні) податкової декларації з ПДВ за січень 2012р., оформлена листом №4933/10/28-215 від 13.02.2012р. є протиправною, а тому зазначена податкова декларація вважається поданою у день її фактичного отримання податковим органом, тобто 08.02.2012р. з урахуванням вищенаведених вимог п.49.13 ст. 49 ПК України.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається із наданих відповідачем суду документів, останнім не надано суду жодних доказів та не наведено будь-яких підстав щодо законності та правомірності неприйняття (невизнання) податковим органом податкової декларації позивача з ПДВ за січень 2012р. податковою звітністю з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та доказів, які не відповідачем не спростовані.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача у запереченнях про те, що станом на момент розгляду даної справи позивача не поновлено платником ПДВ на підставі вищенаведеного судового рішення з огляду на те, що такі доводи відповідача є неспроможними так як у відповідності до вимог ст. 124 Конституції України судові рішення, які набрали законної сили є обов'язковими для виконання на всій території України та для всіх осіб, які беруть участь у справі, зокрема, і для органів державної податкової служби.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадової особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що орган державної податкової служби протиправно відмовив позивачеві у не визнанні його податкової декларації з ПДВ за січень 2012р. податковою звітністю за рішенням, яке оформлено листом №4933/10/28-215 від 13.02.2012р., тобто не у спосіб, що визначений нормами Конституції та законів України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим вищевказане рішення податкової інспекції підлягає скасуванню.

З огляду на норми ст.ст.11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача з боку суб'єкта владних повноважень у даних правовідносинах буде скасування рішення відповідача, оформленого листом від 13.02.2012р. з визнанням податкової декларації позивача з ПДВ за січень 2012р. поданою у день фактичного отримання її податковим органом, тобто 08.02.2012р., а також з відображенням показників даної податкової звітності у порядку та у спосіб, визначений нормами чинного податкового законодавства України.

В той же час, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов'язання податкову інспекцію у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення, оскільки відповідно до ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення судом строку для виконання судового рішення та зобов'язання подання звіту є правом, а не обов'язком суду та не може бути обрано позивачем одним із способів захисту порушеного права.

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є : верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги те, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за платіжним дорученням № 292 від 23.07.2012р. в сумі 32 грн. 19 коп.(а.с.2), то з урахуванням того, що позов підлягає частковому задоволенню та норм ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 грн. 09 коп.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 72,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торіс-Плюс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішення відповідача №4933/10/28-215 від 13.02.2012р. та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська №4933/10/28-215 від 13.02.2012р. про невизнання податкової звітності ТОВ «Торіс-Плюс» з податку на додану вартість за січень 2012р. податковою декларацією.

Визнати податкову декларацію ТОВ «Торіс-Плюс» з податку на додану вартість за січень 2012р. поданою у день фактичного її отримання органом держаної податкової служби, тобто 08.02.2012р. з відображенням показників даної податкової звітності у порядку та у спосіб, визначений нормами законодавства України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торіс-Плюс» (49051, м. Дніпропетровськ, вул.Журналістів, буд. 9-Д, кімн.311, код за ЄДРПОУ 33473413) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 грн. 09 коп.(шістнадцять грн. 09 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва