Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2014 р. Справа № 805/4548/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ткаченко Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області звернулися до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області, в якому просили визнати бездіяльність відповідача з виконання вимоги № Ф-673у, виданої позивачем 03.07.2013 року, про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 2148,95 гривень неправомірною та зобов'язати відповідача вжити дієві заходи з примусового виконання вимоги шляхом направлення запитів до БТІ, витребування відповідей з МРЕВ, земельних ресурсів, здійснення виїзду за місцем здійснення підприємницької діяльності, місцям мешкання, винесення постанови про привід боржника через органи внутрішніх справ, направлення до суду подання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, розгляду клопотання управління від 17.12.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що постановою відповідача від 26.07.2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги № Ф-637у, яка видана Управлінням Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області 03.07.2013 року, про стягнення з ФОП ОСОБА_2 недоїмки у розмірі 2148,95 гривень. Проте, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем не були в достатній мірі проведені дії направлені на примусове виконання вищезазначеної вимоги в передбаченому законом обсязі, які б зумовили стягнення з боржника належних до стягнення сум, протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Представник позивача просила позов задовольнити з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду відповідач повідомлений належним чином, про що є відомості у матеріалах справи. Заяв про відкладення розгляду справи або розгляду справи у відсутності представника відповідача до суду не надходило. Також суду не було надано заперечень проти позову або заяви про визнання позову.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем не виконано вимогу суду щодо надання матеріалів виконавчого провадження № 39143027 з примусового виконання вимоги УПФУ у Волноваському районі Донецької області № Ф-673у від 03.07.2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь управління недоїмки у розмірі 2148,95 гривень.

Приймаючи до уваги положення ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, а також ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області від 26.07.2013 року відкрито виконавче провадження № 39143027 з виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області № Ф-673у про стягнення з ФОП ОСОБА_2 недоїмки у розмірі 2148,95 гривень.

Як вбачається з протоколу ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у Державній виконавчій службі Волноваського районного управління юстиції Донецької області від 28.03.2014 року, відповідачем до ДПІ направлено запит від 26.02.2014 року та на вказаний запит 27.02.2014 року отримано відповідь, згідно якої розрахункові рахунки - відсутні.

Також 07.08.2013 року відповідачем було направлено запит до МРЕВ щодо наявності зареєстрованих транспортних засобів, належних боржнику на праві власності, проте, відповіді на запит отримано не було.

Крім того, 07.08.2013 року відповідачем направлялися запити до Держ. Реєстру речових прав на нерухоме майно та до управління земельних ресурсів (Держкомзему). Відповіді від Держкомзему також отримано не було. Згідно даних ДР РПНМ рухоме майно за боржником не зареєстроване.

Стосовно наявності у боржника нерухомого майна запити до БТІ відповідачем не робились.

Одночасно державним виконавцем постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.07.2013 року накладено арешт на все майно боржника та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, в межах суми боргу.

Судом також встановлено, що 17.12.2013 року як стягувач у виконавчому провадженні УПФУ звернулося до ВДВС з клопотанням за № 15708/06 про здійснення виконавчих дій, в якому просило здійснити вихід за місцем здійснення підприємницької діяльності боржника та вилучити готівкові кошти відповідно до вимог п. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Докази вжиття виконавчих дій, про які просив стягувач, відповідачем не надані.

Станом на час розгляду справи судом заборгованість з ФОП ОСОБА_2 не стягнута.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон України № 606-ХІV) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною першою ст. 11 Закону України № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини другої зазначеної статті, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до частини третьої зазначеної статті, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у тому числі: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

З аналізу вищенаведеної правової норми слідує, що надані державному виконавцю права повинні використовуватися ним для своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій з примусового виконання рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За приписами ч. 2 ст. 30 Закону України № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Відомостей щодо прийняття відповідачем рішень стосовно відкладення або зупинення виконавчого провадження матеріали справи не містять.

Вимога Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області № Ф-637у про стягнення з ФОП ОСОБА_2 недоїмки у розмірі 2148,95 гривень до цього часу залишається не виконаною.

Таким чином, відповідачем порушено шестимісячний строк здійснення виконавчого провадження щодо виконання вищезазначеної вимоги позивача.

Також, у порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено, що з часу виникнення підстав для примусового виконання вимоги УПФУ державним виконавцем виконувалися виконавчі вичерпні дії, спрямовані на своєчасне і повне виконання цього виконавчого документу.

На підставі наведеного та, враховуючи порушення строку здійснення виконавчого провадження, суд вбачає наявність підстав для визнання неправомірною бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області по примусовому виконанню вимоги управління № Ф-637у від 03.07.2013 року.

Разом із тим, суд не вбачає підстав для задоволення решти позовних вимог з наступних підстав.

У якості способу захисту порушеного відповідачем права позивача на своєчасне та повне виконання виконавчого документа, УПФУ заявлені вимоги про зобов'язання ВДВС вжити дієві заходи з примусового виконання вимоги № Ф-637у від 03.07.2013 року шляхом направлення запитів до БТІ, витребування відповідей з МРЕВ, земельних ресурсів, здійснення виїзду за місцем здійснення підприємницької діяльності, місцям мешкання, винесення постанови про привід боржника через органи внутрішніх справ, направлення до суду подання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, розгляду клопотання управління від 17.12.2013 року.

Як слідує зі змісту ч. 3 ст. 11 Закону № 606, дії, які позивач просить зобов'язати вчинити відповідача, є правами державного виконавця, якими він користується у виконавчому провадженні для виконання передбаченого ч. 1 ст. 11 Закону № 606 обов'язку - вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд зауважує, що завданням адміністративного судочинства є захист прав фізичних та юридичних осіб від порушень з боку органу державної влади або його посадової особи в сфері публічно-правових відносин.

Водночас, вирішуючи адміністративну справу, суд не повноважний замість державного виконавця визначати які саме виконавчі дії слід вчинити у конкретному виконавчому провадженні з метою забезпечення своєчасного і повного виконання виконавчого документа. Тим більше, що обираючи ті чи інші виконавчі дії або користуючись правами, передбаченими ч. 3 ст. 11 Закону № 606, державний виконавець має враховувати фактичні обставини, які існують у тому чи іншому виконавчому провадженні, зокрема наявність у боржника грошових коштів або майна, на яке може бути звернено стягнення, наявність рахунків, відкритих у банківських та інших фінансових установах, факт отримання боржником заробітної плати, пенсії, наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон, неявка до ВДВС на виклик державного виконавця тощо.

Як наслідок, вимоги УПФУ про зобов'язання ВДВС вжити дієві заходи з примусового виконання вимоги № Ф-637у від 03.07.2013 року шляхом направлення запитів до БТІ, витребування відповідей з МРЕВ, земельних ресурсів, здійснення виїзду за місцем здійснення підприємницької діяльності, місцям мешкання, винесення постанови про привід боржника через органи внутрішніх справ, направлення до суду подання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, розгляду клопотання управління від 17.12.2013 року - не підлягають задоволенню з тієї причини, що у разі їх задоволення матиме місце втручанням у дискреційні повноваження державного виконавця.

За висновком суду, належним способом захисту порушених прав УПФУ має бути покладання на ВДВС обов'язку вчинити у згаданому вище виконавчому провадженні виконавчі дії, передбачені Законом № 606, в порядку та у спосіб, що визначені цим законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2-15, 69-71, 94, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області по примусовому виконанню вимоги Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області № Ф-637у від 03.07.2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_2 недоїмки у розмірі 2148,95 гривень.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області забезпечити своєчасне та повне виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про сплату боргу від 03 липня 2013 року № Ф-637у, шляхом вчинення у виконавчому провадженні № 39143027 виконавчих дій в порядку та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

В решті позову відмовити.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 12 травня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ткаченко Т.С.