Головуючий суду 1 інстанції - Антоненко М.В.

Доповідач - Пащенко Л.В.

Справа № 437/17515/13-ц

Провадження № 22ц/782/1234/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді: Пащенко Л.В.

суддів: Медведєвої Л.П., Соловей Р.С.

при секретарі: Арутюнян Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Луганську справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 26 грудня 2013 року

у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про розстрочку виконання судового рішення,-

В с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, посилаючись на те, що рішенням Ленінського районного суду м.Луганська з неї на користь ОСОБА_3 стягнуті грошові кошти 47 617 грн, інфляційні нарахування в сумі 1309.78 грн. та 3 % річних в сумі 1053.34 грн. 07.03.2012 року Ленінським відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження. Просила суд розстрочити виконання рішення суду на 46 місяців зі сплатою по 110 грн. щомісячно, оскільки її підприємницька діяльність фактично не приносить доходу, вона є боржником по кредиту в банку, майно перебуває у заставі, вона сама перебуває на утриманні доньки.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Луганська від 26 грудня 2013 року заяву ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 23 грудня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу було залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції зазначив, що про існування обставин, які б утруднювали виконання ОСОБА_2 судового рішення, не доведено; вимоги заявника про розстрочку та встановлення способу виконання рішення шляхом звернення стягнення на заробітну плату не ґрунтується на законі; для оскарження дій державного виконавця під час проведення опису та арешту майна, існує окрема процедура, яка передбачає звернення до суду з відповідною скаргою.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Так судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Ленінським відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження з виконання рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 23 грудня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Вищевказаним рішенням з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 47 617,00 грн., інфляційні витрати за невиконання зобов'язання за договором позики в сумі 1309,78 грн., 3% річних за невиконання зобов'язання за договором позики в сумі 1053,31 грн.

Відповідно до статті 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). За заявою державного виконавця або за заявою сторони, суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Обставини, з якими Закон пов'язує можливість надання розстрочки виконання рішення суду, об'єднує їх об'єктивний та надзвичайний характер, незалежність їх настання та перебігу від волі боржника, існування причинного зв'язку між настанням цих обставин та утрудненням виконання рішення.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що зазначені ОСОБА_2 обставини не можуть слугувати підставою для розстрочки виконання судового рішення. Ці обставини не є надзвичайними і такими, що за своєю природою об'єктивно утруднюють виконання рішення суду. Суд першої інстанції правильно зазначив, що одночасне вирішення питань з розстрочки виконання рішення суду та з встановлення способу і порядку виконання цього ж рішення (про що заявник зазначав у своєму зверненні до суду), нормами процесуального закону не передбачено.

Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права, оскільки справу було розглянуто в її відсутність тому вона не могла подати письмові докази, судова колегія до уваги не приймає, т.б. участь сторін при розгляді заяви про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду не є обов'язковою. Заявник була повідомлена про час та розгляд справи. Судом докази, надані заявницею були розглянуті, їм надана належно оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права і підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. 209, 312 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м.Луганська від 26 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно,але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді: