ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
29.11.06 Справа№ 5/1624-12/277
За позовом: ДТГО “Львівська залізниця”, м. Львів;
До Відповідача: ДПІ у м. Рівне, м. Рівне;
Третя особа на стороні Відповідача, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ДПІ у м. Львові, м. Львів;
Про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень
Суддя Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання Вахняк О.Є.
В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:
Позивача: Завалишин Ю.О. –юрисконсульт (дов. №НЮ-608 від 20.04.2006р.)
Саноцький Ю.Л. –пом. нач. по економіці (дов. №НЮ-1102 від 25.09.2006р.)
Відповідача: Мамай І.Є. –ст. держ. под. інсп. (дов. №9158/10-32 від 27.06.2006р.)
Кулініч А.О. –держ. под. інсп. (дов. №11011/10-32 від 11.07.2006р.)
Третьої особи: Палій М.В. –ст. держ. под. інсп. (дов. №13460/10-0 від 10.08.2006р.)
Марець В.Г. –нач. юридичного відділу (дов. №14848/10-0 від 05.09.2006р.)
Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 49,51 КАС України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено Державним територіально-галузевим об’єднанням “Львівська залізниця”, м. Львів до Відповідача: ДПІ у м. Рівне, м.Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення №0001732342/0/23-121 від 04.08.2006р., яким Позивачу донараховано податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток в сумі 38236,73 грн., податкове повідомлення-рішення №0001722342/0 від 04.08.2006р., яким Позивачу донараховано податкове зобов’язання за платежем: плата за спеціальне використання води державного значення в сумі 205,20 грн. та Податкове повідомлення-рішення № 0001732342/2/23-121 від 13.11.2006р., яким Позивачу донараховано податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток в сумі 38028,48 грн.
Обставини справи:
Ухвалою від 13.09.2006р. судом відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду у попередньому засіданні на 11.10.2006р.
11.10.2006р. розгляд справи відкладено з причин, наведених у відповідній ухвалі суду.
Ухвалою від 30.10.2006р. судом залучено до розгляду справи, в якості Третьої особи на стороні Відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору,- ДПІ у м. Львові, м. Львів та відкладено розгляд справи на 13.11.2006р.
13.11.2006р. судом відкладено розгляд справи на 29.11.2006р. з причин, наведених у відповідній ухвалі суду.
Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві, Доповненні до позовної заяви (вх.№33950 від 22.11.2006р.) та Додаткових поясненнях до позовної заяви (вх.№34565 від 29.11.2006р.), зокрема:
Позивач вважає посилання Відповідача на те, що Рівненською механізованою дистанцією вантажно-розвантажувальних робіт –відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” (далі МЧ-3) були порушені вимоги пп..2.2.2 п.2.2 ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”,- не відповідає чинному законодавству.
Згідно з вказаним підпунктом, платниками податок на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи. Посилаючись на вказану норму Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Відповідач вважає, що прибуток від здачі металобрухту має бути оподаткований відокремлений підрозділ “Рівненська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт” (МЧ-3).
Відповідно до п.2.2 ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку на прибуток, одержаного від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці.
Пунктом 1.32 зазначеного Закону подано визначення поняття господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Слід зазначити, що управління залізниці фактично і здійснює всю господарську діяльність тільки через свої відокремленні підрозділи.
В свою чергу, п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що валовий дохід –це загальна сума доходу платника від усіх видів діяльності. Цим же Законом прямо передбачений перелік господарських операцій, за якими ведеться окремий податковий облік. Це, наприклад, торгівля цінними паперами, дохід, що оподатковується за різними ставками або не оподатковується, або щодо якого застосовуються пільги в оподаткуванні. Однак, у переліку цих операцій господарська або негосподарська діяльність підприємств залізничного транспорту відсутня.
Здавання металобрухту проводиться відповідно вимог до пп..2.3.12 п.2.3 Статуту ДТГО “Львівська залізниця”.
Позивач зазначає, що донарахована Відповідачем сума податку на прибуток в розмірі 27810,12 грн. фактично сплачена у бюджет за результатами відображення господарської діяльності юридичної особи –ДТГО “Львівська залізниця”, а саме: у деклараціях за І квартал 2005р., перше півріччя 2005р., 9 місяців 2005р., 2005р. та І квартал 2006р., поданих юридичною особою (ДТГО “Львівська залізниця”) до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації, а саме до ДПІ у м. Львові (декларації в додатку).
Крім цього, Позивач звертає увагу на те, що у Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” йдеться саме про підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, а не про структурні підрозділи управління залізниці.
Щодо донарахування за податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2006р. № 0001722342/0 плати за спецвикористання води державного значення та штрафної санкції, Позивач зазначив, що ст.ст.14, 15 Закону України “Про систему оподаткування” визначено вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів). Однак, у наведеному переліку не визначено такий обов'язковий платіж, як плата за спецвикористання води державного значення.
Відповідно до вимог ст. 30 Водного Кодексу України встановлено збір за спеціальне водокористування, який включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про систему оподаткування”,- встановлення та скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг, наданих платникам, здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
Як зазначає Позивач, Відповідач на власний розсуд визначає такий вид платежу, як плата за спецвикористання води державного значення, що суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства.
Представник Відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з причин, наведених у Запереченні до позовної заяви № 2227/10-15 від 10.10.2006р.
Представник Відповідача вказав, що МЧ-3 були порушені вимоги пп..2.2.2 п.2.2 ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. МЧ-3 одержано прибуток не від господарської діяльності залізничного транспорту, а від здачі металобрухту, а тому, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 173 від 16.02.1998р. “Про перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту”, прибуток від здавання металобрухту має бути оподаткований МЧ-3.
Крім того, Відповідач зазначив, що Водним кодексом України передбачено збір за спеціальне використання водних ресурсів.
При перевірці Рівненської механізованої дистанції вантажно-розвантажувальних робіт (МЧ-3) –відокремленого підрозділу Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” встановлено, що підрозділом розраховувався та сплачувався збір за спеціальне використання водних ресурсів лише за використану технічну та питну воду.
Однак, згідно з вимогами п.4.1. “Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту”, затвердженої спільним наказом Міністерства фінансів України, ДПА України, Міністерства економіки України, Мінекобезпеки України №231/539/118/219 від 01.10.1999р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.10.1999р. за №711/4004, визначено, що об’єктом збору є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу витрат води в їх системах водопостачання.
Представник Третьої особи: ДПІ у м. Львові в судове засідання з’явився, надав пояснення щодо предмету позовної заяви №18920/10-0 від 09.11.2006р. і пояснив, що не може чітко визначити - чи було сплачено Позивачем, згідно з деклараціями за І квартал 2005р., перше півріччя 2005р., 9 місяців 2005р., 2005р. та І квартал 2006р., поданими юридичною особою до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації, податкове зобов’язання з податку на прибуток, оскільки згадані декларації містять загальну суму податкового зобов’язання ДТГО “Львівська залізниця”, м. Львів, без деталізації окремих платежів.
В процесі судового розгляду представники Третьої особи не заперечували проти позиції Позивача відносно того, що податок на прибуток від всіх видів господарської діяльності повинен сплачуватися за місцем реєстрації юридичної особи.
Судом також прийнято до уваги висновок ДПІ у м. Львові, викладений в Акті виїзної планової документальної перевірки ДТГО “Львівська залізниця” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.03.2006р. № 140/23-0/0105990 (стор.91), де вказано, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 08.09.2006р. №0001732342/0/23-121 підлягає скасуванню з причин того, що підрозділ не зареєстрований за місцезнаходженням як платник податку на прибуток, а валові доходи відображені в основній декларації.
Позивач Клопотанням від 29.11.06р. № НПЕ-10/127 долучив до матеріалів справи витяг з Акту від 20.11.2006р. № 140/23-0/01059900 „Про результати виїзної планової документальної перевірки ДТГО „Львівська залізниця” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.03.2006р.”, яким підтверджено факт відображення податкового зобов'язання по МЧ-3 в основній декларації. Факт сплати податку по місцю знаходження ДТГО “Львівська залізниця” підтвердив також представник Відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
З 06.07.2006р. по 28.07.2006р. ДПІ у м. Рівне проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності МЧ-3.
За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено Акт від 02.08.2006р., яким встановлено наступні порушення:
- пп..2.2.2. п.2.2. ст.2 та п.16.4. ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994р., пп. “б” пп..4.1.4 п.4.1. ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000р., внаслідок чого підприємством не визначено суму податкового зобов’язання та не подано до ДПІ у м. Рівне податкових декларацій з податку на прибуток за I квартал 2005р., I півріччя 2005р., 9 місяців 2005р., 2005р. та за І квартал 2006р.;
- пп.2.2.2. п.2.2. ст.2 та п.16.4. ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994р., внаслідок чого підрозділом занижено податок на прибуток, який одержано не від господарської діяльності;
- п.15 “Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1494 від 16.08.1999р., п.5.1. розділу V та п.6.2. розділу VI Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту”, затвердженої спільним наказом Міністерства фінансів України, ДПА України, Міністерства економіки України, Мінекобезпеки України №231/539/118/219 від 01.10.1999р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.10.1999р. за №711/4004, що призвело до заниження збору за спеціальне використання водних ресурсів.
На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у м. Рівне винесено податкове повідомлення-рішення № 0001732342/0/23-121 від 04.07.2006р., яким МЧ-3 донараховано податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток в сумі 38236,73 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001722342/0 від 04.07.2006р., яким МЧ-3 донараховано податкове зобов’язання за платежем: збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 205,20 грн.
За результатами розгляду скарги МЧ-3, згідно з пп.5.3. “Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій”, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за № 567/5758, Відповідачем винесено повторне податкове повідомлення-рішення від 13.11.2006р. № 0001732342/2/23-121, яким МЧ-3 донараховано податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток в сумі 38028,48 грн.
При винесенні рішення суд керувався наступним:
Згідно з п.1.2 Положення про відокремлений підрозділ “Рівненська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт”, МЧ-3 –є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об‘єднання „Львівська залізниця”, без права юридичної особи.
Як вбачається з Акту перевірки, структурний підрозділ Позивача взято на податковий облік ДПІ у м. Рівне 22.12.1995р.
У відповідності до вимог пп.2.1.3 п.2.1 ст.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” за №334/94-ВР від 28.12.1994р., з наступними змінами та доповненнями, платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.
Згідно з вимогами п.2.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” за № 334/94-ВР від 28.12.1994р. - платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.1998р. № 173, прийнятою відповідно до згаданого пункту, затверджено перелік робіт (послуг), які належать до основної діяльності залізничного транспорту.
До робіт (послуг), що виконуються (надаються) підрозділами основної діяльності залізниць,- відносяться послуги експлуатаційної діяльності залізниць: поточне утримання, профілактичний огляд, обслуговування та всі види ремонту основних фондів, інвентарю, що використовується в основній господарській діяльності; експлуатація локомотивів, вагонів, дизель- та електропоїздів, їх екіпірування та прибирання; підготовка вагонів і контейнерів до перевезень; маневрова робота, супроводження поїздів; продаж квитків; навантаження, перевантаження, розвантаження, приймання, видавання та кріплення вантажів, перевірка правильності їх навантаження та кріплення; перестановка вагонів; охорона вантажів, основних засобів, інвентарю; утримання смуги відведення, пристроїв захисту від снігу, піску та вирощування захисних лісонасаджень; збір та опрацювання інформації з перевезень; випробувальні роботи на залізницях; довідково-інформаційні операції щодо роботи залізничного транспорту; роботи, пов'язані з ліквідацією пожеж, аварій та катастроф, якщо вони виконуються відновними і пожежними поїздами, які перебувають на балансі залізниць; роботи, пов'язані з технологічною обробкою перевізних документів; забезпечення пасажирів постільними речами.
Згідно з примітками даної Постанови - основна діяльність залізниць це діяльність усіх взаємопов'язаних відокремлених підрозділів, що входять до складу залізниць, спрямована на виконання і обслуговування єдиного перевізного процесу, тобто експлуатаційна (перевізна) та підсобно-допоміжна діяльність, пов'язана з обслуговуванням експлуатаційної діяльності.
Підсобно-допоміжною діяльністю, як зазначено у згаданій примітці, вважається діяльність відокремлених підрозділів, пов'язана з виконанням ряду допоміжних операцій та організацією виробництв, продукція (послуги) яких використовується переважно для потреб експлуатаційної діяльності залізниць.
В свою чергу, експлуатаційна діяльність –це діяльність відокремлених підрозділів, безпосередньо пов'язана з перевезенням пасажирів, вантажів, вантажобагажу, пошти тощо.
З огляду на викладені положення законодавства, суд прийшов до висновку про те, що діяльність МЧ-3 щодо здавання металобрухту не може відноситись до основної діяльності залізничного транспорту.
Відповідно до пп.2.2.2 п.2.2 ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податок на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.
Згідно із ст.1 Закону України “Про залізничний транспорт”, залізничний транспорт –це виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.
Підприємство, згідно з п.1 ст.62 Господарського кодексу України, –самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Відповідно до пунктів 3, 4 цієї ж статті підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту та є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
Державне територіально-галузеве об'єднання “Львівська залізниця” діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 31.01.2006р. № 80 та зареєстрованому державним реєстратором 06.02.2006р. за № 14151050051000929, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом і не має у своєму складі інших юридичних осіб. В той же час, МЧ-3, як вже було зазначено судом, є відокремленим підрозділом ДТГО “Львівська залізниця” без права юридичної особи.
Таким чином, до категорії підприємств залізничного транспорту належить ДТГО “Львівська залізниця”, а Рівненнська механізовано дистанція вантажно-розвантажувальних робіт (МЧ-3) є структурним підрозділом підприємства залізничного транспорту, і цей факт не заперечується Відповідачем.
Нормами пп.2.2.2 п.2.2 ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи. Оскільки ДТГО “Львівська залізниця” належить до категорії підприємств залізничного транспорту,- суд вважає, що Позивач мав право самостійно сплатити податок на прибуток, одержаний не від господарської діяльності структурним підрозділом МЧ-3.
Як зазначив Позивач, з урахуванням вищевикладених міркувань, ДТГО “Львівська залізниця” 10.12.2004р. листом за № НЗЕ-10/4206 (долучений до матеріалів справи) повідомило ДПА у Рівненській області про те, що з 01.01.2005р. платником податку на прибуток буде управління залізниці, яке буде подавати єдину зведену декларацію з податку на прибуток в ДПІ у м. Львові.
Відносно до висновку з Листа Державної податкової адміністрації України від 13.09.2004р. за № 7979/6/15-116, на який посилається Позивач в листі від 10.12.2004р. № НЗЕ-10/4206, про те, що управління залізниці є платником податку на прибуток, одержаного від господарської діяльності залізничного транспорту, а платниками податку на прибуток, що одержаний від інших складових загальної господарської діяльності, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які мають статус юридичних осіб - суд зазначає наступне:
Даючи правову оцінку даному Листу, суд виходив з того, що у відповідності до пп. ”д” пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому, при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.
Як вбачається зі змісту згаданого листа, Державна податкова адміністрація України надала роз‘яснення щодо юридичних осіб, однак, аналізу щодо того чи є платником податку на прибуток структурний підрозділ не було зроблено.
Отже, твердження Позивача про те, що він діяв у межах роз‘яснення Державної податкової адміністрації України за № 7979/6/15-116 від 13.09.2006р. не знайшло свого підтвердження виходячи зі змісту самого роз‘яснення.
Крім цього, відносно посилань Позивача на те, що прибуток фактично сплачений у бюджет за результатами відображення господарської діяльності юридичної особи –ДТГО „Львівська залізниця”, суд зазначає наступне:
Пунктом 4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-III від 21.12.2000р., передбачено порядок визначення податковим органом податкового зобов‘язання.
Згідно з вимогами п.1.2 ст.1 цього ж Закону, - податковим зобов‘язанням вважається зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Таким чином, органу державної податкової служби при визначенні податкового зобов‘язання, зокрема, з податку на прибуток, що має місце в даному випадку, належить встановити - чи визначена сума податкового зобов‘язання з даного податку відображена в документі податкової звітності і, лише за відсутності такого відображення, визначати податкове зобов‘язання.
Як вбачається з Акту перевірки, в ньому констатовано факт порушення структурним підрозділом Позивача п.п.2.2.2 п.2.2 ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” - порядку сплати податку з прибутку, однак органом державної податкової служби не проаналізовано причинний зв‘язок між порушенням порядку сплати даного податку з невідображенням визначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні податкового зобов‘язання в документах податкової звітності.
До матеріалів справи долучено декларації з податку на прибуток, які свідчать про сплату податку на прибуток Позивачем, яким подано єдині зведені декларації з цього податку до ДПІ у м. Львові (що підтверджується і Актом перевірки, складеним представниками Відповідача).
Відповідач зазначив, що недотримання структурним підрозділом Позивача вимог пп.2.2.2 п.2.2 ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо сплати податку на прибуток за місцем знаходження, може змінювати об‘єкт оподаткування, який визначається у відповідності до вимог п.3.1 ст.3 цього ж Закону, у зв‘язку із збільшенням суми валових витрат інших відокремлених підрозділів платника податків –ДТГО “Львівська залізниця”.
За вимогою суду Позивач клопотанням представив у судове засідання звіт про доходи і витрати відокремлених підрозділів ДТГО “Львівська залізниця” за січень-березень 2006р. (форма № 14), з якого вбачається, що всі відокремлені підрозділи, за винятком пансіонатів “Львівський залізничник” та “Галичина”, є прибутковими.
Відносно пансіонатів “Львівський залізничник” та “Галичина”, Позивач зазначив, що їх фінансові результати не вплинули на загальну суму прибутку до оподаткування податком на прибуток підприємств, оскільки декларації з зазначеного податку, які також долучені Позивачем, подані пансіонатами до органів державної податкової служби по місцю знаходження –в ДПІ у м. Судак та в ДПІ у м. Скадовськ, відповідно.
Що стосується застосування штрафних санкцій на підставі пп..17.1.1, 17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд зазначає, що Відповідач не мав права визначати податкове зобов'язання на підставі п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки податок фактично сплачено до бюджету.
Відносно донарахування за податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2006р. № 0001722342/0 плати за спецвикористання води державного значення та штрафної санкції, суд зазначає, що ст.ст. 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування” визначено вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів). У встановленому цими статтями переліку не передбачено такий обов'язковий платіж, як плата за спецвикористання води державного значення. Статтею 30 Водного Кодексу України встановлено збір за спеціальне водокористування, який включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин.
Відповідно до ч.7 ст.1 Закону України “Про систему оподаткування” податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
Таким чином, Відповідачем неправомірно визначено структурному підрозділу Позивача податкове зобов'язання по платі за спецвикористання води державного значення.
Суд, заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши представлені в судове засідання докази, належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, за згодою Сторін, покласти на Позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.7-9, 14, 17, 69-71, 79, 81, 82, 86, 98, 154, 158-163, 167, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України,
суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Податкові повідомленя-рішеня №0001732342/0/23-121 від 04.08.2006р., №0001722342/0 від 04.08.2006р. № 0001732342/2/23-121 від 13.11.2006р.–визнати нечинними та скасувати.
3. Судові витрати покласти на Позивача.
Поставнову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Запотічняк О.Д.