АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/2425/2014 Головуючий у 1 інстанції - Букіна О.М.
м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Калініній Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визначення порядку користування земельною ділянкою,-
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 72:504:016) шляхом знесення власними силами чи за власний рахунок спорудженого ним самовільно на вищевказаній земельній ділянці житлового будинку та визначити порядок користування земельною ділянкою між сторонами у справі.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2013 року - в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що спорудження відповідачем будинку проводиться без належної документації, дозволів та згоди інших користувачів ділянки.
Крім того, з 1988 року, єдиним органом, уповноваженим ставити питання про припинення права користування спірною земельною ділянкою, відповідно до вимог ЗК України, є Київська міська рада. Жодного рішення стосовно цих питань Київрада ніколи не приймала.
Зазначив, що суд грубо порушив норми процесуального законодавства, у зв'язку із чим ухвала суду від 02.12.2013 року про відмову у проведенні додаткової судової будівельно-технічної експертизи має бути скасована.
В судовому засіданні апеляційного суду представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 подали клопотання про відкладення розгляду справу у зв'язку з участю представника в іншому процесі, колегія суддів відхиляє вказані клопотання, оскільки відповідачем та його представником не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.
Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з його недоведеності, безпідставності та необґрунтованості.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Згідно з ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. (ст. 392 ЦК України)
Частиною 2 ст.152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Згідно з ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Так,ст.376 ЦК України визначено ознаки самочинного будівництва, яке:
- здійснюється на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
- без належного дозволу;
- без належно затвердженого проекту;
- з істотним порушенням будівельних норм і правил.
В силу ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину від 28.01.1975 року ОСОБА_2 успадкувала 1/3 частину будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2, після смерті ОСОБА_8
З архівної довідки за №980 від 15.12.2011 року вбачається, що ОСОБА_8 належало 1/3 частина будинку по АДРЕСА_2, на земельній ділянці 0,15 га.
Згідно свідоцтва про право власності вбачається, що ОСОБА_9 на праві власності належало домоволодіння АДРЕСА_1 площею 42,3 кв.м., яке складалося з двох житлових будинків.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Жулянської сільської ради народних депутатів виконкому Києво-Святошинського району Київської області № 50/6 від 24.06.1985 року зобов'язано ОСОБА_2 передати належну їй 1/3 частини будинку по АДРЕСА_1 співвласнику ОСОБА_9 після перебудови 1/3 частини будинку на іншій земельній ділянці, виділеній їй виконкомом розміром 0,11 га по АДРЕСА_3
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до рішення виконкому Києво-Святошинської ради народних депутатів від 14.10.1985 року за № 469 ОСОБА_2 видано свідоцтво на перебудову індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_3, площею 1100 кв.м та зобов'язано закінчити будівництво до 15.11.1988 року та передати 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 співвласнику ОСОБА_9
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва №2-2723 від 06 грудня 2003 року, що набрало законної сили, по справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_2, ОСОБА_11 про встановлення юридичного факту належності права власності на житловий будинок, встановлення факту руйнування житлового будинку позов ОСОБА_9 задоволено.
Встановлено факт руйнування будинку АДРЕСА_1 та встановлено факт належності права власності ОСОБА_9 будинку АДРЕСА_1, загальною площею 23,3 кв.м, що складається з житлової кімнати площею 10,2 кв.м, кухні площею 5,7 кв.м, коридора 7,4 кв.м.
Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_2 не передала ОСОБА_9 1/3 частину будинку, дана частина будинку була повністю зруйнована 20 років (станом на 2003 p.), a земельною ділянкою розміром 0,15 га ОСОБА_2 не користувалася, внаслідок чого вказана земельна ділянка була передана іншим громадянам. Згідно довідки № 165/2 від 07.10.2003 року.
Згідно довідки ДПІ у Солом'янському районі м.Києва за № 144/Г/17117 від 12.01.2005 року вбачається, що в користуванні ОСОБА_9 знаходиться земельна ділянка площею 3105 кв.м по АДРЕСА_1
В свою чергу, ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_5 69/100 частини домоволодіння та ОСОБА_4 31/100 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 23.09.2005 року.
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1, матеріалів кадастрової справи та внесених змін до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки №72:504:016 вбачається, що відповідачі є користувачами земельної ділянки по АДРЕСА_1 площа земельної ділянки якої становить 2536, 61 кв.м.
З матеріалів справи убачається, що зміна складу користувачів земельної ділянки з обліковим кодом 72:504:016 відбулася внаслідок, зокрема, уточнення меж земельних ділянок шляхом повторних польових вимірювань при оформленні державного акту на право постійного користування земельної ділянки ОСОБА_12 та вилучення частини земельної ділянки площею 561,91 кв.м. із землекористування ОСОБА_2, ОСОБА_9
Відповідно до технічного паспорта на садибний житловий будинок АДРЕСА_1, власниками будинку є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 згідно договору дарування від 23.09.2005 року.
Як вбачається з архівної довідки виданої Києво-Святошинською районною державною адміністрацією 24.04.2014 року за № 06-04/598 по документах архівного фонду «Жулянська сільська рада» у погосподарських книгах за 1955- 1957 роки є особовий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_8, назва та номер вулиці не вказаний, у графі: «будівлі» значиться житловий будинок 1918 року забудови, у графі: «всього землі» зазначено - 0,10 га.
В силу ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Таким чином позивачем не надано доказів на підтвердження дійсного розміру земельної ділянки, яка надавалася спадкодавцю позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 та її цільового призначення.
Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визначення порядку користування земельною ділянкою, оскільки позивач, відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження свого права користування земельною ділянкою площею 2536,61 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, а тому доводи позивача про порушення відповідачем її права користування земельною ділянкою є безпідставними, так як відповідно до вимог ч.2 ст. 152 ЗК України лише землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його права на землю.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: